Богдан Лепкий і його поезія
України я шукав на карті.
Б. Лепкий
У бережанській тихій стороні немає вже на горбі старої хати. І синьоокого, високочолого юнака вже немає. Пішов широким, гомінким шляхом у далекий світ. Відень, Вецляр, Берлін, Краків. Але в очах своїх проніс він блакить рідного неба, а в серці – велику, ніжну, все ще свіжу любов до народу. Від дитини жив серед нього і з ним, а до гробової дошки поклявся жити для нього:
Колисав мою колиску
Крик зневоленого люду,
І так в серце вколисався,
Що довіку не забуду.
“На Раковицькому кладовищі
Такі теплі і водночас повні смутку слова сказав про Богдана Лепкого Роман Купчинський.
Хто він, Богдан Лепкий? Відповідно до того матеріалу, який ми можемо
На жаль, постать письменника, його творча та наукова спадщина не оцінені сьогодні ні своїми, ні чужими.
Лепкий – автор прозових і віршованих творів, наукових праць, критичних досліджень, перекладів. Тривалий час був заборонений на Україні, вилучений з історії української літератури. Однак не треба перекреслювати того, що його твори, написані в різних жанрах, є визначним явищем української літератури 90-х років минулого століття. Письменник виступив продовжувачем кращих рис творчості І. Франка, а з Василем Стефаником його стежки “перехрестилися”.
Його твори охоплюють життя українського народу вподовж віків: від Київської Русі (“Каяла”, “Вадим”), козаччини (“Мазепа”, “Крутіж”) до соціально-психологічних картин з життя Галичини.
Лепкий – автор віршів-портретів Шевченка, Шашкевича, Шептицького, Франка, Кобилянської. Як бачимо, тематична і жанрова амплітуда його творчості розмаїта.
Сьогоднішньому читачеві відома лише частина творів Богдана Лепкого. Лірика поета знайшла глибоке втілення в музиці.
Через високі Карпатські гори все сміливіше останнім часом лине на рідну землю поетове слово. Слово митця, чисте та прозоре, повертається до нашої України, яка будує свою незалежність, збуваються сьогодні пророчі слова поета, які він занотував у поемі “У храмі св. Юра”:
Воскресне, встане Україна,
Тільки не тратьте, браття, віри,
Тільки не будьте маловіри…
… Бо мусить бути, побідити
Добро і правда на землі.
Перебуваючи більше за межами України, Б. Лепкий завжди був у помислах своїх з рідним краєм. У Європі відчував себе чужим:
Стояв я сам-один, немов на варті
Забутий волк на чужій землі!
(“Вона там є… “)
Чужина йому здавалась пеклом. Думкою поет плине до рідної сторони, де “лунають співи, з водопою вертають з кіньми нічліжани… “, і від цієї зорової та слухової картини на серці стає легше. У віршах поета багато риторичних запитань: “чи вік мені отут сидіти взаперті?”, “і чи ніколи, моя судьба, моя ти доле, не понесеш мене в родину?”, “чи на чужині я загину, забутий всі ми?”.
У вірші “Василеві Стефанику” Лепкий оцінює вклад новеліста в розвиток української літератури і вірить в те, що в пам’яті народній автор психологічних новел залишиться навічно.
Душа поета вболівала за Україну, розірвану граничними стовпами, “осяяну загравами пожеж і розпанахану ворожими мечами”. Образ знівеченої України поет створює в 1.923 році, вже після закінчення громадянської війни, яка ославилася кровопролиттям та братовбивством. Та все ж поет вірить в прийдешнє: Прийде момент, коли сей сон скінчиться,
І буде дійсність кращою від мрій…
(“Ви не будіть мене”..,)
Цей мотив знаходить продовження в поезії “Ми віримо”:
Ми хочем жить!
Хоч попелом димами,
Руїною покрився рідний край,
Хоч “вічную” співають вже над нами.
Ми віримо, що йде, що йде наш май!
У поезії Лепкого часто зустрічається символічний образ весни як оновлення рідного краю, весни, яка межує із золотою легендою.
Та поряд зі світлим образом весни автор часто використовує образи важкого каміння, чорного яру, гірської тучі.
Б. Лепкий – освічена людина свого часу. Маючи глибоке коріння у рідному грунті, розуміючи, що без художнього слова не може жити, він водночас став складовою частиною польської культури, брав активну участь у суспільному житті сусіднього народу, підтримував побратимські творчі взаємини з видатними польськими літераторами, діячами культури, прокладав мости духовного єднання між українцями і поляками, десять років жив у Австрії та Німеччині, та все ж і на чужині творив українську культуру.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Син України Богдан Лепкий Широкому загалу України відома пісня “Чуєш, брате мій”. Написана вона на слова поета Богдана Лепкого. У цьому вірші лише кілька строф. Та яка гама переживань міститься у такому маленькому творі! Відліт журавлів на зимівлю в чужі краї є яскравим поетичним символом. Тяжка подорож лету над морем нагадує про поневіряння сотень тисяч західних українців, які вік […]...
- Богдан Лепкий – пристрасний співець подільського краю Богдан Лепкий. Це відновлене ім’я у нашій літературі. Твори Богдана Лепкого довго були заборонені на Батьківщині. І тільки в наш час, коли Україна стала вільною і незалежною, твори письменника зазвучали на повний голос і на його Батьківщині. І вже ні в кого не виникає сумнівів у тому, що Богдан Лепкий – видатна постать в українській […]...
- Богдан Лепкий – Поезія ПОЕЗІЯ І Поезія, друже, всюди є – І в людях, і в природі, І, поки чоловік жиє, Її умерти годі. Вона сміється на устах Маленької дитини, Вона летить до нас у снах, Як вітер з верховини. Вона нам працю солодить, Співає при роботі, Алмазом ясним мерехтить В кривавім людськім поті. Вона у бурі, в реві […]...
- Настроєний життям, як скрипка (Лепкий Богдан) Настроєний життям, як скрипка Сьогодні українському письменникові Б. Лепкому знову повертається його чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Повертаються після довгого й несправедливого замовчування. Та Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач. літературознавець, видавець – він у кожній з цих галузей вніс […]...
- “Поет-це слово. Це його життя” (поезія М. Вінграновського) Уже перша збірка поезій М. Вінграновського засвідчила його непересічний талант і викликала відверте захоплення читачів. Поет охопив своєю увагою Космос, людство, землю, народ, добу, Україну. Саме в цих глобальних вимірах жив його ліричний герой. Поет був непересічною особистістю. Усе, до чого він прикладав свою творчу силу й енергію, розцвітало, розкривалося новими гранями людських можливостей. Результатом […]...
- Лепкий Лев – Біографія Лепкий Лев (псевда: Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз та інші) народився 7 грудня 1888 р., у с. Поручин тепер Бережанського району Тернопільської області. Навчаючись у славнозвісній Бережанській гімназії та під час університетських студій у Львові, він поринає у вир громадського і культурного життя, організовує театральні гуртки молоді, виступає з хорами в селах і містечках Галичини. […]...
- Богдан Лепкий – Біографія Богдан Лепкий (Богдан Теодор Нестор Лепкий), (9 листопада 1872, с. Кривеньке Бережанського району Тернопільської області – 21 липня 1941, м. Краків) – український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник. “НАЙПОПУЛЯРНІША ПОСТАТЬ НА ГАЛИЦЬКОМУ ГРУНТІ… ” Звідки походить письменник, хто його батьки, де він навчався, працював, публікував свої твори? Це […]...
- Лепкий Богдан – Біографія Богдан Лепкий ( Богдан Теодор Нестор Лепкий ) народився 9 листопада 1872 в селі Кривеньке, дитинство минуло в селі Крегулець, із 1879 по 1891 родина жила у селах Поручин і Жуків (ниніБережанського району). Протягом восьми років (із 1878) мешкав у Бережанах у свого діда-священника і віце-маршалка Бережанського повіту, Михайла Глібовицького. Навчання Основи шкільної науки Б. […]...
- Богдан Лепкий – Вона там є ВОНА ТАМ Є… Стояв я сам-один, немов на варті Забутий вóяк у чужій землі, І України я шукав на карті, Шукав, шукав, та не було її. Розірвана граничними стовпами, Осяяна загравою пожеж І розпанахана ворожими мечами, Конала тихо серед власних меж. Кругом кістки, череп’я, попелище, Незвісного непройдений простíр, А в тім просторі, чую – ближче […]...
- “Найніжніша скрипка України”. Про Івана Малковича, його поезію і його незабутні образи Іван Малкович знаний в Україні сучасний поет. Відтоді, як 1984 року побачила світ його перша поетична збірка “Білий камінь”, Малковича із захопленням читають в Україні, перекладають багатьма мовами світу. Ліна Костенко назвала свого часу молодого поета “найніжнішою скрипкою України”. І це дійсно так. Поезія Івана Малковича ніжна, лагідна, щира і добра. Вона якось непомітно полонить […]...
- Богдан Лепкий – Цвіт щастя Лепкий Богдан Цвіт щастя Дитиною малою він нераз чув, як люди говорили: “щастя”. – Що таке щастя? – питався матері, цікаво вдивляючись своїми оченятами в її заклопотане обличчя. – Щастя, дитинко, то доля,- повторяла мати і не знала, як пояснити малій дитинячій голівці те дивне слово “доля”. – А що таке доля? – Доля, дитино, […]...
- Цвіт щастя (скорочено) – Лепкий Богдан Малий хлопчик запитав маму, що таке щастя. Мати, не знаючи, як пояснити, говорила дитині, що то доля, такий гарний цвіт, який важко дістати, але від нього на серці робиться мирно й весело. Хлопчик хотів принести того цвіту для себе й для матусі, але не знав, де він росте. І ненька показала йому луки за ставком, […]...
- Богдан Лепкий – Батурин Історична повість У ГОРОДКУ Відколи виявилося, що Карло прямує не через Смоленськ на Москву, а через Стародуб і Новгород-Сіверський на Україну, москалі стали посуватися в напрямі Десни. Шведські й московські війська надвигалися на себе, як дві хмари. Цар Петро, відсвяткувавши в Смоленську побіду над Левенгавптом, поспішав до своєї армії, котрою проводив Шереметєв. По дорозі виганяв […]...
- Богдан Лепкий – Самотній плуг Посеред нив стирчить самотній плуг, Незорана земля лежить в округ. Леміш заржавів, срібне чересло Зчорніло й диким зіллям обросло. А де ж властитель дівся? де ж ратай? Мабуть, пішов обороняти край. Волів побили, коней взяли в трен, Лишився плуг на полі сам-оден. Чекає, доки тут не зогниє, Або гранат його не розіб’є. Леміш іржа гризе, […]...
- Орли (скорочено) – Лепкий Богдан Після розгрому військ гетьмана Мазепи під Полтавою уряд Петра І, боячись втратити Україну, вживав жорстоких заходів, щоб перетворити її на колонію. Царські урядовці нещадно грабували населення. Щоб позбавити українців будь-яких привілеїв, вони наказали здати всім, хто мав, дарчі грамоти. Український шляхтич Судима, його син Петро та сотник Тригуб, знаючи, що їх грамоти хочуть знищити, сховали […]...
- Богдан Лепкий – Подорожній Глухе, бездушне отупіння Напало на землю. Квіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть, А хмари висять, як каміння. Часами вітер набіжить І сірим туманом повіє. Село в долині бовваніє І п’яним сном дрімає-спить. Погасло світло. Зачинились Од зимна двері. Вірні пси В солому з вухами зарились, Лиш шум блукає по межі. Лиш стежкою попід плотами Йде […]...
- Богдан Лепкий – Малюнок Глухе, бездушне отупіння Напало землю. Цвіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть, А хмари висять, як каміння. Часами вітер надбіжить, Туман стурбує і розвіє. Село в долині бовваніє І п’яним сном дрімає-спить. Погасло світло. Зачинились На засув двері. Вірні пси В солому з ухами зарились, Лиш блуд блукає по межи. Лиш стежкою попід плотами Йде голод […]...
- Заспів – Лепкий Богдан Колисав мою колиску Вітер рідного Поділля І зливав на сонні вії Степового запах зілля. Колисав мою колиску Звук підгірської трембіти, Що від неї зорі меркнуть І росою плачуть квіти. Колисав мою колиску Голос недалеких дзвонів, І веселий спів весільний, І сумний плач похоронів. Колисав мою колиску Крик неволеного люду І – так в серце вколисався, […]...
- Богдан Лепкий – На Голгофу Голгофа, хрест, Страшні, криваві сни… Товпа реве: “Розпни! Розпни! Розпни!” І розп’яли… На голові вінок, По краплі кров Спливає у струмок. Товпа реве: “Коли ти Бог єси, То злізь з хреста І сам себе спаси! Якщо не Бог, А лиш юдейський цар, То військами На ворогів удар! А ти мовчиш, Здригаєшся, мов трус,- Га! Ти […]...
- Мишка (скорочено) – Лепкий Богдан Була собі маленька сіренька мишка. Вона жила в хаті, у нірці під ліжком. Боялася людей. Коли нікого не було, мишка вибігала на подвір’я, потім у поле до своїх міських подруг. Сестриці з міста були худі, голодні, миршаві, розказували, що в людей тепер голод, а про мишей і говорити нічого. Мишка ж говорила, що її господар […]...
- Богдан Лепкий – Полтава ...
- Богдан Лепкий – Час рікою пливе ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ Час рікою пливе… Я побачив тебе На проході в міськім огороді. І дивився, дивив, Довго очі трудив, Бо пізнати чомусь було годі. Та ж стать рівна, струнка, Та ж голівка мала, Очі сиві палкі, говірливі, Лиш уста мов не ті, Мов чужі, не твої, Маломовні, сумні, нещасливі. Ті дрібонькі уста, Що мов […]...
- Поезія Л. Глібова “Журба” – перлина української лірики Поезія Л. Глібова “Журба” – перлина української лірики Леонід Глібов любив Чернігівщину, часто приїжджав помилуватися краєвидами, поблукати старенькими вулицями, відпочити на березі річки Снов. Під час одного з таких приїздів він замислився над тим, що ще недавно по цій землі ходив Тарас Шевченко, писав, малював, а сьогодні його вже нема. Так народилася поезія “Журба”, яка […]...
- Богдан Лепкий – Не питайте мене Не питайте мене, Як я в світі живу: Шура-бура гуде, Я весельцем гребу. Не питайте, як? В моїм мозку гадки – Йдуть осінні дощі, А я сію квітки. Не питайте, чому Моє серце сумне – Як в чужині умру, То згадайте мене....
- Богдан Лепкий – Вороне чорний Вороне чорний! Ти з якого краю Линеш?.. “Кров! кров! кров!..” Тихо, я вже знаю. Вітре, чого ти так сумно й робільно Виєш?.. “Шу! шу! ш-нір!..” Пст! говорити не вільно. Річко, чом плесо твоє так рум’яне?.. Га! розумію. Випливаєш з рани....
- Видиш, брате мій… – Лепкий Богдан Видиш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим шнуром Журавлі у вирій. Кличуть: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру, Крилонька зітру. Мерехтить в очах Безконечний шлях, Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях. 1912р....
- Богдан Лепкий – Осінній, сірий день Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують ген світами. В такий осінній день як добре мати друга! З ним про весну, про літо говорити. Не так нудна була б осіння туга, І не було б так скучно […]...
- Богдан Лепкий – Минеться ніч, розвієсь тьма Минеться ніч, розвієсь тьма, Просниться чорний сон. Настане день! Життя, весна Загляне до вікон. Та нім мине недолі час, Нім щастя зацвітуть квітки, О пісне! – не кидай ти нас! Дзвени, дзвени, дзвени! В лихій добі, в важкій борбі Мутиться людський ум. Нехай же він спічне собі Хоть хвилю серед дум. Най позабуде брязк оков […]...
- Богдан Лепкий – Одинокий сиджу над рікою Одинокий сиджу над рікою, Одинокий з думками, з журбою. Вечоріє, за горами гасне, Як небесна ватра, сонце ясне. Від лісів холодний вітер віє, Шуварі гне і квітки леліє. Над селом, між горами, в долині Висять хмари легкі сіро-сині. З коминів до неба дим снується – Образ меркне, дійсність наче сниться. Лиш ріка заєдно грає, грає, […]...
- Богдан Лепкий – Біла мево, що кружляєш Біла мево, що кружляєш Над водою низько-низько, Чом же ти так безупинно Б’єшся й жалібно квилиш? Подивися, біла мево, Як же ти мала-маленька, Проти моря як нужденний, Проти гуку хвиль твій крик. О, подумай, серце моє, Чим ти є супроти світа, Проти горя світового Чим є твій маленький біль?!...
- Богдан Лепкий – Чого ж ти, море, та розхиталося Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко море та уговорити, Щоб більше не гуділо, Як тяжко серце утихомирити, Що з болю не скиміло....
- Богдан Лепкий – Калино-малино, чом листячко рониш Калино-малино, чом листячко рониш І мечеш на фалю? Дівчино-рибчино, чому мене гониш Від себе без жалю? Зелені листочки поплинуть з водою Й не вернуть ніколи. Я молодість твою заберу з собою, Моя ти недоле!...
- Набік життя журбо дрібна!.. – Лепкий Богдан Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який то спів будучих днів Для мого […]...
- Богдан Лепкий – Набік життя, журбо дрібна! Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який той спів будучих днів Для мого […]...
- Поезія П. Грабовського – “крик болю і туга за рідною Україною” I. Павло Грабовський – талановитий український поет, професійний революціонер, політичний засланець (велике бажання працювати для рідного краю; важкі умови на засланні у Сибіру, де поет тяжко хворів та почував себе самотнім; виявлення високої національної свідомості; жертовна і самовіддана праця в ім’я свого народу і культури; “Крик болю і туги за рідною Україною”, – так охарактеризував […]...
- Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих. (Д. Кононенко) “Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих”. (Д. Кононенко) Коли цвітіння настає пора, Коли весна смичком струмка заграє, Тоді ми з днем народження вітаєм Славетного Олеся Гончара! / Д. Кононенко / Скільки б не пройшло весен і зим без Олеся Терентійовича Гончара, час не зітре пам’яті про великого сина […]...
- Невольнича поезія Т. Шевченка, цикл “В казематі” Тараса Шевченка без перебільшення можна вважати генієм українського народу і світової літератури. Людина, яка мала палке серце, беззаперечний літературний дар, розуміння людей та їх психології, гостре відчуття справедливості і щиру любов до свого народу і країни… Така людина напевно варта якнайкращої долі і прижиттєвого визнання. Але в житті буває по-іншому. Довгі роки Т. Шевченко страждав […]...
- П. Гулак-Артемовський та його творчість П. Гулак-Артемовський був активним учасником літературного процесу нової української літератури. Його байки, балади, переклади з європейської літератури збагатили українську літературу 40-60 років XIX століття. Перу П. Гулака-Артемовського належать написані українською та російською мовами байки та балади, прозові послання, переклади, критичні статті. Навчаючись в Київській академії, юний ще поет почав писати твори, щоправда, російською мовою. Згодом, […]...
- Проголошення безсмертя народу і його культури в поемі Максима Рильського “Слово про рідну матір” Проголошення безсмертя народу і його культури в поемі Максима Рильського “Слово про рідну матір” Максим Рильський – один з найвизначніших поетів України ХХ століття, що зі своїм оригінальним баченням і відтворенням світу увійшов в історію української літератури як поет-класик, творець цінностей, що не втрачають свого значення з часом, зі зміною епох та ідеологій. Важко, мабуть, […]...
- Моя улюблена поезія з “Кобзаря” Т. Шевченка Моя улюблена поезія з “Кобзаря” Т. Шевченка Від виходу друком першого видання “Кобзаря” і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів. З […]...
Морально етичні теми для твору.