Борис Грінченко – Переляканий

Певна річ, що я люблю
Просто до загину
Рідну мову та пісні,
Матір-Україну.
Певна річ, – бажав би я
Рідної просвіти
І народові в добрі,
Не в убозтві жити.
Певна річ оце усе!
Тільки ось де лихо –
Кажуть нам: не ворушись,
А сиди лищ тихо!
Як вкраїнську мову я
Уживати буду?
Тадже лиха я повік
За це не відбуду!
Про просвіту рідну дбать?
Та як же тут дбати, –
Та за цей сепаратизм –
За залізні грати!
Дбати, щоб убозтва й лих
Не було в народі?
Та се просто, скажуть, вже
Анархізм, та й годі!
А як скажуть: гине все, –
Просто в Сибіряку!
Тільки здумаю – трусюсь
Зараз з переляку.
Ні, хоч дуже я люблю
Україну-неньку,
А сидітиму собі
Краще потихеньку.

1892


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Опис зовнішності бабусі.
Ви зараз читаєте: Борис Грінченко – Переляканий
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.