Дмитро Павличко – То внутрішня справа Росії

Related posts:

1. Дмитро Павличко – “Зачах, згорів я до основ… “ Зачах, згорів я до основ, Та знов іде хвилина дива, Коли підкріплюється знов Душа голодна і жаждива. Це ти даєш мені життя, Це ти від ста смертей ослона! Цілюще губ твоїх пиття, Святі хліби грудей і лона. Благословенна, дорога, В моїй крові і в плоті суща. Ти вічна, як моя жага, Як голод мій, ти […]...
2. Віталій Іващенко – Українці в Росії живуть Українці в Росії живуть, Знають мову російську, як рідну, Служать словом і працею гідно, Путь Росії – то їх власна путь. Росіян не збагнути ніяк: Стільки років живуть з нами поруч, Але мови не вчать принципово. Росіяни, брати, як же так? Чом поваги до брата нема? Чи вважаєте нас другим сортом? Якщо так, то зневага […]...
3. Дмитро Павличко – Звільнення заручників Тисячу танків гримить надовкола, Жерла ригають в обличчя села. В смертному полум’ї церква і школа, Бібліотека, мечеть гострочола, Хата й стодола, корова й бджола. Тільки заручники недоторканні, Порозлягались, на пляжі немов, – Ні, то не їхні кишки на паркані, Ні, то не їхня в колодязі кров! Гордо згоряють зелені знамена Хлопців, що стали на бій […]...
4. Дмитро Павличко – Молитва Молюся за чеченські трави, За терни, за карагачі, За листя ніжне і шемраве, Що обернулося в мечі. Молюся за чеченську хвою, За смеречину, за сосну, Що піднімаються до бою Опівночі – посеред сну. Молюся за чеченські граби, Чинари, явори, дуби, Що проти зайшлого нахаби Підносять прапор боротьби. Молюся за чеченські лози, За ялівці, живоплоти, Де […]...
5. Дмитро Павличко – Чечня Знов Москва розпинає народ, Що повстав за державу свою, Знов закутих в залізо заброд Зустрічає чеченець в бою. Двоголовий орел в два дзьоби П’є чеченську палаючу кров! Ну, а ми мовчимо, як раби, Що збоялись вчорашніх заков. Це фальшивої волі мораль, Честь лукава, сповита в брехню, Та прийде знахабнілий москаль І до нас, як зруйнує […]...
6. Дмитро Павличко – Передмова “Все русскому мечу подвластно” О. Пушкін. “Кавказский пленник” “Россия – государство не торговое и не земледельческое, А военное, и призвание его быть грозою света”. Микола I Війна Росії проти Чечні розкрила перед світом до найпотаємніших глибин суть московської імперської ідеї. Отже, в ім’я цілісності наддержави, будованої протягом століть царями та зміцнюваної генсеками на крові підкорених […]...
7. Дмитро Павличко – На безголов’я Москва – тепер коричнево-червона, І споконвік така вона, як є, За голову джохара півмільйона Американських доларів дає! Це новина! Це ринок! добра плата! І добра слава йде по всій землі, Що вже цивілізовані “ребята” Вбивати не бажають за рублі. Круті, нівроку, хлопці гонорові – Патріотичним духом їх не рви; Жени валюту, якщо хочеш крові, Як […]...
8. Дмитро Павличко – Толерантні вуха Бомба розірвалась в Атланті! Кров стоїть в розбитім діаманті, Цілий світ клекоче! Білий дім Тяжко тужить. Рятувать ходім, Та при тім не згадуймо Бамута, Ні Урус-Мартана, ні Шалі, Ні Шатоя, де чеченська рута – Кров цвіте в калюжах на землі. Хай Росія ту Чечню теребить, Хай літає чорнокрилий лебідь Над стражденним краєм досхочу, – Не […]...
9. Дмитро Павличко – Овлур живий! Овлур живий! Не плачте, мамо. Веде він Ігорю коня. В майбутнє він іде так само, Як вся джохарова рідня. Не вбили й не вб’ють ніколи Ні сина, ні отця Чечні. Їм тільки руки прокололи, І груди, і серця сумні. Та прийде час, і перед ними Народи схиляться, а кров, За нас пролита, нас вестиме, Як […]...
10. Дмитро Павличко – “За вивіркою золотою… “ За вивіркою золотою Я біг вершинами смерік, Провалювавсь у темну хвою, Як у вогонь, що серце пік. Я обдирався об ялиці, Та знову біг через руні, Мов краплі чорної живиці, Кров запікалась на мені. Я біг, і падав з високості, І піднімався нашвидку, Не відав, чи ламались кості, Чи хмиз тріщав у темнику. Чого вона […]...
11. Дмитро Павличко – Свято Нарешті вийшла з пуп’янків листва, Ростуть чеченські прапори зелені; Москва (бійці в гарячці та в гангрені) Жде гостей на травневі торжества. Побєда! (Брешете, Чечня жива!) І там, де бігали царі скажені, Ідуть юрмою (совість у кишені) У масках всі – біля глави глава. Сміються. Пильно витирають ноги. Заходять під склепіння золоте, П’ють келихи за радість […]...
12. Дмитро Павличко – Бранка Бідна Європо, на небо поглянь – В небі розсипалась кров, наче грань; Битва за волю відбилась вгорі; Зорі ридають, немов матері. Тяжко висить над тобою Чечня, Чавить свободу московська броня, Чути крізь хмари, як танки ревуть, Люто Чумацька кривавиться Путь. Бідна Європо, живеш, наче в сні, Свободолюбні співаєш пісні, Завтра тобі вже під гусениць зик […]...
13. Дмитро Павличко – “Коли на кримському базарі… “ Коли на кримському базарі Тебе запродали в гарем, Ти виплакала очі карі, І в світ пішла з поводирем. Воліла нипати сліпою І жебрати біля церков, Ніж мав би тішити тобою Султан свою студену кров. А нині ти сама в Стамбулі, Навикла вже до поганьби, Купця шукаєш на поснулі Грудей твоїх черстві хліби. Та я тебе […]...
14. Дмитро Павличко – “А що в Москві? Панують знову білі… “ II А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; Найкращий імператор джугашвілі Умивсь од крові й знову став божком, І Солженіцин плаче за тюрмою, Де він сидів, обгризений вошвою. “Ти розвалив найкращу на землі Імперію”, – говорять Горбачову. “Знак сатанинський на твоїм чолі, […]...
15. Дмитро Павличко – “Ще днів моїх багато за горою… “ Ще днів моїх багато за горою, За зорями в небесній глибині. Все, що було, згубилось уві сні, Лиш те, що буде, володіє мною. Опалене жагою весняною, Чуття будущини живе в мені. В моєму серці, наче в стремені, Нога часу з острогою тугою. Та є на світі лагідна рука, Яка в мої думки і сподівання Вливається, […]...
16. Дмитро Павличко – На руїні Палац дудаєва – в руїні! Радій же, кам’яна Москво, Будуй палати і святині, Звеличуй імперське єство Своєї темної гордині І не соромся – в тій руїні Твойого духу торжество. Ти розбиваєш не від вчора Базальт, граніт а чи порфір Осель, де правда й непокора Живуть, тобі наперекір, – Ти, невблаганна і сувора, Захланна танкова потвора, […]...
17. Дмитро Павличко – За нас За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем, За нас, повсталих із труни, За нас, тремких, як біль струни, За нас, тружденних, як бджола, За нас, вже спалених дотла, За нас, не тямлячих путі, Чечня вмирає на хресті. За нашу мрію майову, За мову, ще […]...
18. Дмитро Павличко – Вердикт Назвати зрадником вітчизни Героя вольної Чечні За те, що він од московизни Рятує рідний край… – та ні, Таке не приверзеться в сні На дні болота сатані! Але за кодексом імперії (За планом Жукова та Берії) Всі зрадники, всіх – на Сибір, Хто став, Москві наперекір, Творцем державності й свободи Своєї… Зрадники-народи, На вас чекає […]...
19. Дмитро Павличко – “Не бійся сивини моєї… “ Не бійся сивини моєї – Вона тебе не забруднить – Ця біла, наче цвіт лілеї, Ця, наче небо, синя нить. В ній голова моя зігріта, Неначе в мареві гора. Це подих не зими, а літа, Це дим незримного костра. Там думка палахтить, як рана, Горить віків броня і бронь. Благослови, моя кохана, У скронях схований […]...
20. Дмитро Павличко – “Згадав я Чигирин. Моя печале… “ VI Згадав я Чигирин. Моя печале, Ти народилась там і там зросла; Ти заглядала, ніби сонце чале, Богданові у вікна. Як бджола, Сідала на розквіття перев’яле Козацьких мрій, а як зима прийшла, Шукала меду в сніговому полі, Вмирала й воскресала ти в неволі. Жива! В моєму серці ти тремтиш, Державна чигиринська ностальгіє; Сяйніша ти, як […]...
21. Дмитро Павличко – На могилі Овлура дудаєва Опівночі Овлур свиснув за рікою. Слово про полк Ігорів Плаче Україна, За Овлуром плаче, Руки до неба простягає, Вбивцю кляне-проклинає, Землю чеченську слізьми поливає, До сина дудаєва промовляє: “Пам’ятаєш, Овлуре, Як допомагав ти князеві З полону половецького видобуватися, Тікаючи – горностаєм по степах слатися, До Києва повертатися! Я ж тебе не забувала, В неволі століттями […]...
22. Дмитро Павличко – “Чому так важко бути нам собою… “ Ми ще ніколи не були собою. Максим Рильський I Чому так важко бути нам собою, Коли нема для духу заборон, Коли його не стиснуто скабою, Коли він сам собі суддя й закон, Коли душа, котра була рабою, Зійшла неждано на сяйливий трон, І їй дозволено, немов цариці, Діла шляхетні і злочинства ниці? Дозволено, та вибирай […]...
23. Твір на тему: Зовнішня і внутрішня краса людини Зовнішня і внутрішня краса людини Існує незаперечна істина: “Краса врятує світ”. Кожний розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він вбачає силу краси. То можуть бути безсмертні мистецькі шедеври, що налаштовують душу на величне. Або неперевершено! краси рідні краєвиди, які надихають людину на гідне життя та вчинки. Для мене сила життєдайної […]...
24. Дмитро Павличко – “Якби могла прийти до мене цеї миті… “ Якби могла прийти до мене цеї миті Та дівчинка моя, що в сяєві блакиті Приходила колись, весела, як струмок, І вся вливалася в ріку моїх думок, Просвітлюючи їх своєю чистотою Аж до самого дна, якби вона святою Дитинністю мене пойняла нині знов, Я б у собі згасив грімниць буремну кров, Пал невдоволення, за ідеалом тугу, […]...
25. Дмитро Павличко – “Ми вбогими були й жили в печалі… “ V Ми вбогими були й жили в печалі, Все заборонено рабам, та все ж, Мов благодать, в бібліотечній залі Свободу для ума свого знайдеш; Оті книжки, пилюкою припалі, Тобі відкриють просторінь без меж; Свій розум ми гострили, наче зброю, Незримий меч нас готував до бою. Ми брались до книжок в тяжкі часи, В тюрмі читали […]...
26. Дмитро Павличко – Вулиця джохара дудаєва у Львові Зайди в цю вуличку, зайди І поклонися низько. Це так далеко від біди, Та ні – це дуже близько. Не чути гуркоту гармат, Що б’ють в чеченські мури, Та чути, як московський кат Стріляє в скронь Петлюри. Не чуть, як тисне на курок Той, що не має пальця, Та чути знов останній зойк Євгена Коновальця. […]...
27. Проблема історичної долі Росії (за п’єсою А. Чехова “Вишневий сад”) Проблема історичної долі Росії (за п’єсою А. Чехова “Вишневий сад”) “Вся Росія – наш сад”. Ось так у комедії Чехова розкрито символічний зміст великого родинного маєтку, де зібралися ще поки не колишні і ще поки не майбутні господарі. “Вся Росія – наш сад”, і наприкінці літа вирішуватиметься доля саду, доля Росії. Проте вже на початку […]...
28. Дмитро Павличко – Прометей Смерть із Москви летить, джохаре, На поклик брата-холуя. Вона як блискавка із хмари; Ти ждав її. Вона твоя. Тепер впади на рідне листя І серце власне зупини; Тепер з вогню ти маєш вийстя, Як голос Бога з купини. Тепер ти вже не ціль на горах Для радіо-ракетних лез, Ти – кров свята, що з гір […]...
29. Дмитро Павличко – Син Там, де Лаври золота кантата Височіє в гомоні століть, Мати Невідомого солдата На могилі, наче тінь, стоїть. Б’є вогонь з-під сивого граніту, Полум’я кипить, мов джерело. То горить велике серце світу, Що в каміння жилами вросло. А в старих очах тремтить сльозина, Що зусильна пропекти броню, Стала мати і впізнала сина В клекотінні Вічного вогню!...
30. Дмитро Павличко – “Над нашим вітом і під нашим світом… “ Над нашим вітом і під нашим світом Є ще світи великі і малі. Туди ми долітаєм тільки світлом І музикою темної хемлі. Туди мене хтось ненастанно кличе, Вистелює блакитом щемну путь, Так, ніби прагне в сяйво таємниче Душі моєї подих обернуть. Десь там у зорях мерехтить віола, Льняна коса, як нива осяйна, І кров моя […]...
31. Дмитро Павличко – “Моє дівча, не вір… “ Моє дівча, не вір, Що вмре твоя краса, Погасне скронь яса, Запопелиться зір, Брів ластів’ячих лет Заб’ється в зморщок сіть, Розм’якне тіла мідь, Покривиться хребет! Це все ілюзія, Ознака сліпоти. З твоєї ліпоти Встрає любов моя. Твоє чоло ясне, Очей і рук нестрим – Це той вогонь, котрим Ти сповнила мене. Горів я, не згорів, […]...
32. Дмитро Павличко – “Ти – як дощ. А я – мов явір… “ Ти – як дощ. А я – мов явір. Хочу листям тебе зловить. Але в кроні, як сни в уяві, Крапелини твої – лиш мить. Щоб листки мої, наче свічі, Твоїм світлом засяяли в млі, Ти повинна приходити двічі: Спершу – з неба, а вдруге – з землі....
33. Дмитро Павличко – “Що я для тебе маю?… “ Що я для тебе маю? Серце! Руки! Уста! Так, моя сумноока, Так, моя золота. Руками тебе обгорну, Поцілунками обів’ю, А серце! А в серце своє Заховаю печаль твою....
34. Дмитро Павличко – “Моя любове, ти як Бог… “ Моя любове, ти як Бог, – Я вже не вірю, що ти є. У безлічі земних тривог Згубилося ім’я твоє. Та я належу ще тобі, Хоч сам від себе це таю, Хоч не в молитві, а в клятьбі Я силу згадую твою. Жорстоко в правоті своїй Невірство не суди моє. З’явись, благослови, зігрій, Якщо ти […]...
35. Дмитро Павличко – Співчуття Де ви, грузини, де ж ви, дагестанці? Чечня розп’ята вже; прийдіть вночі Поглянути, бо скоро (завтра вранці) І вас розпнуть на крицянім мечі. Вгородять довгі цвяхи в руки й ноги, День заридає, мов гірська ріка. І будете висіти вздовж дороги, Неначе однодумці Спартака. Москва криваво ножицями крає – Підрівнює краї, мов бахрому; Але Спартак за […]...
36. Дмитро Павличко – Імперія З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця, Очі – темні дірки в голові. З домовини підводиться постать Велетенська – плічми до небес. Цілий світ її лютить і злостить, І гарчить вона, й виє, мов пес. І стоїть вона десь на Уралі, Але тінь її вкрила Париж, Де […]...
37. Дмитро Павличко – Збуди Немає правди на землі й не буде, Допоки не зійде Чечня з хреста, Допоки Ти в її пробиті груди, Всевишній Боже, не вкладеш перста, Не скажеш – ось вона, жива! Не знаю, Чи ми вже трупи всі, а чи живі, Як дивимось на тих державців зграю, Що катові вклонились у Москві? Чия це воля? де […]...
38. Дмитро Павличко – Бамут Тримайся, дорогий Бамуте, Бо йде на тебе врем’я люте, Час крові, полум’я, наруг, Ідуть убивці і бандити Пограбувати і спалити Чеченський непокірний дух. Ідуть, немов скелети з Лети, Одягнені в бронежилети Безликі, темні кістяки. На їх шапках – орли двоглаві, Вони впадуть, а ти ж у славі Віки стоятимеш, віки! Вічми московського холопа На тебе […]...
39. Внутрішня форма слова Внутрішня форма слова – певні особливості зв’язку звукової будови слова з його первісним значенням; спосіб структурної та семантичної мотивованості слова іншими словами. Інакше кажучи, В. ф. с. – це первісне (етимологічне) значення, що виникає з опорою на якусь названу словом ознаку (не обов’язково суттєву) предмета або явища. Наприклад, назва лободи “мучинець” є похідною від слова […]...
40. Дмитро Павличко – два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...