Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Гейдельберзькі романтики
Гейдельберзькі романтики
Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але продовжували там традицію Г. р. Близькими до них були Е.-Т.-А. Гофман, А. ІПаміссо, В. Мюллер та ін. Естетика Г. р. мала вплив на українських письменників першої половини XIX ст., зокрема на представників Харківської школи романтиків.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Поети-романтики на українських теренах Після затяжної доби псевдокласицизму в Європі романтизм став свіжим подихом нових віянь. Він поривав з усталеними традиціями і давніми формами, розпростував крила творчої уяви у вільний лет. Псевдокласицизм, як відомо, був далекий від світу людських почувань та світу уяви, визнаючи гарним тільки те, що можна осягти розумом. Назва “романтизм” зумовлена тим, що поети-романтики у пошуках […]...
- Розвінчання романтики більшовицької революції у творі “Я (Романтика)” (3 варіант) Як жилося людям під час революції та громадянської війни, як вони вирішували свої проблеми, як поводилися з себе подібними? На ці питання немає одностайної відповіді. Та й ми зараз не можемо знати, що відбувалося насправді, адже часи були тяжкі, люди багато чого не розуміли, багато помилялися. Єдине, в чому вони не сумнівалися, – це ідеали […]...
- Розвінчання романтики більшовицької революції новелою “Я (Романтика)” Миколи Хвильового Розвінчання романтики більшовицької революції новелою “Я (Романтика)” Миколи Хвильового Новела “Я (Романтика)” М. Хвильового – твір складний. У ньому переплітається дійсність і марення, ілюзії і реальність. Колись палкий романтик, тепер М. Хвильовий постає перед нами як пильний аналітик, нещадний сатирик. Для нього однією з найважливіших стає проблема розбіжності мрії і дійсності. Тому у його новелах […]...
- Українські поети-романтики Література кінця XVIII – початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися “Енеїдою” І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання. Вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ’яненко, […]...
- В. А. Жуковский И К. Н. Батюшков – первые русские поэты-романтики (2) Русский романтизм в литературе разделяют на такие периоды: первоначальный (1801-1815), зрелый (1815-1825) и эпоха последекабристского созревания. Но условность настоящей схемы по отношению к начальному периоду четко бросается в глаза. Так как начало русского романтизма соединено с широко известными именами Жуковского и Батюшкова, прославленных поэтов, творчество и мироощущение которых нелегко ставить близко и сопоставлять в пределах […]...
- Світ романтики у романі Р. Л. Стівенсона “Острів скарбів” Роберт Луїс Стівенсон – англійський письменник, корінний шотландець, син і онук шотландських інженерів, знаменитих будівельників маяків. Уже в цих фактах біографії письменника є щось загадкове, романтичне. Найзнаменитіший твір Стівенсона – роман “Острів скарбів”. Якось у трактир “Адмірал Бенбоу” прийшов старий моряк. За ним везли його морську скриню. Моряк назвався капітаном. Він розповів юнакові Джиму Хокінсу, […]...
- Розвінчання романтики більшовицької революції у творі “Я (Романтика)” (4 варіант) Невже було це так? А може, то примара? Не знаю! Не скажу! і пахне бур’янами, а може, й чебрецем… а по ярках – огні! … огні… … огні… М. Хвильовий Жовтнева революція… Скільки сподівань, скільки прагнень, скільки таємничих бажань про “тихі озера загірної комуни”, скільки романтичної віри в торжество революційних ідеалів! Це був початок нового […]...
- Розвінчання романтики більшовицької революції у творі “Я (Романтика)” (1 варіант) Революція стала зворотною віхою, змінила життя людей, Зламала існуюче відчуття світу, його цілісності. Той, хто нещодавно не мав нічого, раптом відчув себе хазяїном життя, здатним навіть перевернути світ. Усе перевернулося догори ногами, і відтепер стали панувати найбідніші верства. Романтика!.. Неосвічені, колись залякані, а тепер очманілі від свободи, бідняки намагалися не випустити з рук свого, здійснити […]...
- Краткое содержание Романтики – Паустовский Константин Георгиевич Романтики Краткое содержание романа Максимова со Сташевским, Алексеем и Винклером в этот порт загнал жестокий осенний шторм. Молодые люди жили в дрянной гостинице, набитой моряками и проститутками, проводили время в дешевых тавернах. Сташевский громил русскую литературу, спорил с Алексеем о судьбах России. Вспоминали недавно умершего Оскара. Старик преподавал им в гимназии немецкий, но досуги посвящал […]...
- В. А. Жуковский и К. Н. Батюшков – первые русские поэты-романтики Русский романтизм принято делить на несколько периодов: начальный (1801-1815), зрелый (1815-1825) и период последекабристского развития. Однако по отношению к начальному периоду условность этой схемы бросается в глаза. Ибо заря русского романтизма связана с именами Жуковского и Батюшкова, поэтов, чье творчество и мироощущение трудно ставить рядом и сравнивать в рамках одного периода, настолько различны их цели, […]...
- Развенчание романтики военной службЫ (По повести “Поединок”) Александр Иванович Куприн – честный и самоотверженный художник, патриот России. В своих критических произведениях писатель старался показать “язвы” современного общества для быстрейшего их лечения. Повесть “Поединок”, напечатанная в 1905 году, в разгар русско-японской войны, объясняла причины поражения России в этой войне. Писатель с болью и горечью показывает бессмысленную муштру и жестокость, царящие в царской армии, […]...
- Розвінчання романтики більшовицької революції у творі “Я (Романтика)” (2 варіант) Нелегкою була доля видатного українського письменника Миколи Хвильового. Ця людина прийняла революцію, була поряд з більшовиками у страшні для них роки, але з часом прийшло прозріння – наче зникла з очей полуда. Чи повинні ми заради нікчемних принципів приносити у жертву своїх близьких людей, які безмежно нам довіряють і намагаються дати нам зрозуміти усю того, […]...
- Нестримний дух романтики в романі “Острів скарбів” Роберта Льюїса Стівенсона Нестримний дух романтики в романі “Острів скарбів” Роберта Льюїса Стівенсона “Острів скарбів”, який приніс його авторові всесвітню славу, є класичним взірцем пригодницької літератури. Книга, на перший погляд, проста й легка, за уважного прочитання постає багатоплановою і багатозначною. Авантюрний сюжет її, незважаючи на традиційність теми – оповідь про піратів, пригоди на морі, – є оригінальним. Юному […]...
- Поети-романтики (П. Гулак-Артемовський. “Рибалка”, Є. Гребінка. “Українська мелодія”, М. Костомаров. “Соловейко”, В. Забіла. “Соловей”, М. Петренко. “Небо”) Наприкінці XVIII – початку XIX століття в європейських літературах на зміну Просвітництву приходить новий мистецький напрям – романтизм. Раціоналізм, що був основою Просвітництва, заперечував інтуїтивне пізнання, рівність заперечувала існування індивідуальності. Натомість у романтичних творах утверджується ідея про те, що кожна людина – це неповторний самостійний світ. Романтичний герой – особистість, що принципово відрізняється від маси, […]...
- Етиографізм Етиографізм (грецьк, ethnos – плем’я, народ і grаpho – пишу) – відображення в літературі і мистецтві національного традиційного побуту (житло, господарство, ремесла, одяг, їжа, родинне життя, тощо), звичаїв, обрядів. Е.- органічний складник національного в мистецтві і як його етнічна константа має свої особливості в його історії. Суттєвою особливістю Е. в художній літературі, є національна мова, […]...
- Життя та доля Володимира Винниченка В. Винниченко – один із найталановитіших українських письменників першої половини XX століття із складною життєвою та творчою долею. Автор 14 романів, 14 п’єс і понад 100 оповідань, автор першого в історії української літератури соціально-утопічного і фантастичного роману був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, шпигуном імперіалізму. Життя В. Винниченка можна охарактеризувати з трьох планів: як політичного лідера, […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Формалізм Формалізм (лат. Forma – вигляд, постава, форма) – один із напрямів авангардизму в мистецтві початку XX ст., збірне поняття для характеристики дадаїзму, конструктивізму, кубізму, футуризму, абстракціонізму та ін. течій, що об’єднували митців, котрі надавали особливої уваги формі художнього твору. Мав прихильників у більшості країн Європи і Америки в усіх видах мистецтва, заразом і в художній […]...
- Байка Байка – коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання, в якому закладено дидактичний зміст,- один з різновидів ліро-епічного жанру. Складається з оповідної частини та висновку-повчання. У вчинках персонажів Б. – звірів, птахів, рослин – вбачаються і висміюються людські вади. Засновником Б. вважається легендарний еллін Езоп (VI-V ст. до н. е.), іменем якого (езопівською мовою) називають інколи підтекст […]...
- Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
- Твір на тему: Розстріляне українське Відродження Багата і славна Україна іменами письменників і поетів, кращі з яких були совістю і сумлінням народу, виразниками його прагнень і сподівань. Талановитими, чесними письменниками представлена українська література XX століття. У 20-х роках у нашу літературу прийшли численні таланти, які невдовзі заявили про себе на повний голос. 20-ті роки називають “українським Відродженням”, бо то дійсно був […]...
- Абревіатура Абревіатура (італ. abbreviatura від лат. abbrevio – скорочую) – скорочення слова чи словосполучення, вживане в усному та писемному мовленні (мо’- замість може, і т. п. – і таке подібне тощо). Абревіатура вказує і на слово, складене з перших літер чи словосполучень, що витворюють певну назву: ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури, Аспис – Асоціація письменників, […]...
- Екзистенціалізм – визначення Екзистенціалізм – філософський напрям, який сформувався у французькій філософії та літературі в першій половині XX ст. Його основоположником є датський філософ Серена К’єркегор (кінець XVIII ст.), який уважав, що наука недостатньо звертає увагу на конкретну людину, її переживання та страждання, емоції та думки. Як філософська течія екзистенціалізм сформувався після Першої світової війни у Франції та […]...
- Ашуг Ашуг (тюрк, ашик – закоханий) – народний поет-співець у народів Кавказу та Туреччини, котрий виконує свої епічні сказання під акомпанемент саза, тара або кеманчі. Мистецтво А. має свою традицію (озани у Х-ХІ ст.), розвинулось у XVI ст. (ашуг Гурбані). Класиками ашугської поезії вважаються Саят-Нова, Н. Овнатан, Хаста Гасим та ін....
- Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г. треба відрізняти від тих літературних об’єднань, котрі є спільнотою економічною, професійною чи товариською й не мають спільної естетичної програми. Л. […]...
- Думка (дума) Думка (дума) – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту у тогочасних фольклорних збірниках, наприклад, розділ І у “Русалці дністровій” – “думи і думки”, у Т. Шевченка – “Тече вода в синє […]...
- ВУСПП – Літературне угруповання ВУСПП (ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ПРОЛЕТАРСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ) ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) була організована в січні 1927 р. з наміром об’єднати всіх лояльних режиму митців у протидії тим, кого партія вважала носіями буржуазно-націоналістичної чи буржуазно-естетської небезпеки (наприклад, ВАПЛІТЕ, “неокласики”, МАРС). ВУСПП була українською аналогією горезвісної РАПП (Російської асоціації пролетарських письменників), яка домінувала у ВОАПП (Всесоюзному об’єднанні асоціацій […]...
- Персоніфікація Персоніфікація (лат. persona – особа та facerе – роблю) – уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу: Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в тузі за літом, у тузі… (П. Тичина). П., передовсім п істотна частина – антропоморфізм, має велику традицію, вона закорінена у […]...
- Гумореска Гумореска – невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксиморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм, масні вислови та вульгарщину егалітарного штибу. Г. як жанр зумовлена вродженою схильністю людського духу […]...
- Спілка письменників України (СПУ) Спілка письменників України (СПУ) – літературна організація України, яка об’єднує письменників, літературних критиків, літературознавців, створена 1934 як складова частина Спілки письменників тогочасного СРСР. Мала назву СРПУ (Спілка радянських письменників України). Вищий орган СПУ – з’їзд, виконавчий – правління. В різні часи СПУ очолювали І. Кулик, А. Сенченко, О. Корнійчук, М. Рильський, М. Бажан, О. Гончар, […]...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
- Дешифрування Дешифрування (фр. dechiffrer – розгадувати, розбирати ) – відновлення розуміння невідомої писемності, мови твору. д. здійснюється через з’ясування характеру письма (літерне, консонантне, складове чи словесно-складове). Граматика і семантика текстів дешифруються через зіставлення повторюваних фрагментів текстів на основі знання закономірностей споріднених груп мов. д. ускладнюється обмеженістю джерел, полегшується наявністю текстів близькими мовами (т. зв. білінгви). Критерій […]...
- СПУ – Літературне угруповання СПУ (СПІЛКА ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ) 23 квітня 1932 р. з’явилась постанова ЦК ВКП (б) “Про перебудову літературно-художніх організацій”. Її наслідком стало утворення Спілки письменників СРСР, складовою якої стала СПУ (Спілка письменників України). Обов’язковим для кожного представника Спілки було перебування в лавах комуністичної партії. Видання постанови ЦК в справі літератури означало, що партія перебирає керівництво літературою у […]...
- Твір на тему: Я – українка Україна – моя батьківщина, бо народилася я на цій прекрасній землі. Батьки мої – росіяни, які переїхали жити в Україну. Звичайно, моя рідна мова – російська, і я дуже люблю твори російських письменників. А українкою я називаю себе насамперед тому, що вважаю себе маленькою громадянкою цієї держави. Мені жити в цій країні, навчатися, здобувати вищу […]...
- Киклічні (циклічні) поеми Киклічні (циклічні) поеми (грецьк. kyklos – коло, цикл) – еллінські епіко-міфологічні твори постгомерівської доби (VIII-VI ст. до н. е.), збереглися у фрагментах і стислих переказах пізніших часів (“Бібліотека” Аполлодора, “Хрестоматія” Прокла та ін.). Хоч К. п. приписувалися Гомеру, насправді їх авторами були Стасин, Кінефон, Арктин, Лесх та ін. К. п. зображають міфологічні події від створення […]...
- Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні погляди виявилися суголосними романтично-екзистенціальному менталітету українства, сприяли теоретичному осмисленню та практичному застосуванню засад романтичної естетики в українській літературі, перегляду міметичних […]...
- Преромантизм Преромантизм (фр. preromantisme – передромантизм) – сукупність ідейно-стильових тенденцій у європейській літературі другої половини XVIII – початку XIX ст., які, не пориваючи із сентименталізмом, передбачали появу романтизму, поривали із культом розуму, притаманним класицизму та Просвітництву. Найповніше П. проявився в Англії та Шотландії (творчість Т. Чаттертона, дж. Макферсона, Т. Уолпола та ін.), зумовивши так званий “осіанізм”, […]...
- Магічний реалізм Магічний реалізм – реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого. Притаманний передовсім латиноамериканській літературі (“Екуе-Ямба-о!” А. Кампентьєра, “Жубіаба”, “Мертве море” Ж. Амаду, “Маїсові люди” М.- А. Астуріаса, “Сто років самотності” Г. Гарсіа Маркеса та ін.). Має велику традицію європейського та світового письменства (Ф. Рабле, Е.-Т.-А. Гофман, […]...
- Памфлет Памфлет (англ. pamphlet від грецьк. pan – ycе, ihlego – палю) – невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного жанру на злободенну тему. П. оголено тенденційний, призначений для прямого впливу на громадську думку. Його стилю притаманна яскрава афористичність, ораторські інтонації (дав.: Ораторська проза), експресивність, іронія, згущена до сарказму. Образливий П., що спотворює факти, окарикатурює дійсність та […]...
- Твір на тему: Не забуде народ-переможець самовідданих героїв своїх (твір-роздум) Не забуде народ-переможець самовідданих героїв своїх (твір-роздум) У дитинстві я любила слухати спогади мого дідуся про війну. І війна уявлялася мені зовсім не страшною і, може, навіть по-своєму романтичною. Дід любив згадувати своїх фронтових друзів, перемоги в боях (про відступи говорити не любив) і часто (за моїм проханням) розповідав про те, як наші війська увійшли […]...
Життя та творчість ірини вільде ukr lit.