Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Гумореска
Гумореска
Гумореска – невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксиморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм, масні вислови та вульгарщину егалітарного штибу. Г. як жанр зумовлена вродженою схильністю людського духу до жарту, кпину під час емоційного поцінування невідповідності конкретного існування
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Гумореска Остапа Вишні “Чухраїнці” та її актуальність сьогодні Хтось із великих сказав: “Гумор потрібний для того, щоб людство весело прощалось із своїм минулим”. 1926 року Остап Вишня опублікував збірку “Українізуємось”, яка не втратила своєї актуальності і в наш час. Проблема розвитку рідної мови гостро стояла в 20-ті роки, коли відбувалася українізація, актуальна вона і в наш час, адже, незважаючи на проголошення української мови […]...
- Гей ви, стрільці січовії (народна пісня) Гей ви, стрільці січовії, раз, два, три, В ваших дівчат серце мліє, раз, два, три, Ви вперед все поступайте, Ні на що не оглядайтесь, Раз, два, раз, два, раз, два, три! Попереду сотник їде, раз, два, три, Він до пекла з вами піде, раз, два, три, Сам із себе хлопець бравий, Під ним коник дуже […]...
- Анахронізм Анахронізм (грецьк. ana – вверх та chronos – час) – культурно-історичні, хронологічні та інші невідповідності у художньому творі, зумисне чи мимовільне привнесення в літературний текст невластивих певній добі застарілих поглядів, звичаїв, суджень, лексики. Так, у драмі В. Шекспіра “Юлій Цезар” мовиться про дзигарі, яких не могло бути у Стародавньому Римі. Юрій Клен, пишучи про соняшник […]...
- Апологія Апологія (грецьк. apologia – захист, виправдання) – беззастережний захист певних положень, теорії чи особи. Так, під час дискусії з М. драгомановим на сторінках “Правди” Б. Грінченко був апологетом самобутнього розвитку українства. М. Хвильовий у статті “Апологети писаризму” виступав проти прихильників “червоної просвіти” та тотального узалежнення української культури і літератури від російської....
- Роман Купчинський – Накрила нічка, та й тихесенька Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. А місяць срібний розтягає Чарівну пряжу мрій. Там при окопах на долині Стоїть поручник молодий. Йому щохвилі вилітає Зітханнячко з грудей. “Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”. А […]...
- Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
- Байка Байка – коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання, в якому закладено дидактичний зміст,- один з різновидів ліро-епічного жанру. Складається з оповідної частини та висновку-повчання. У вчинках персонажів Б. – звірів, птахів, рослин – вбачаються і висміюються людські вади. Засновником Б. вважається легендарний еллін Езоп (VI-V ст. до н. е.), іменем якого (езопівською мовою) називають інколи підтекст […]...
- Ашуг Ашуг (тюрк, ашик – закоханий) – народний поет-співець у народів Кавказу та Туреччини, котрий виконує свої епічні сказання під акомпанемент саза, тара або кеманчі. Мистецтво А. має свою традицію (озани у Х-ХІ ст.), розвинулось у XVI ст. (ашуг Гурбані). Класиками ашугської поезії вважаються Саят-Нова, Н. Овнатан, Хаста Гасим та ін....
- Персоніфікація Персоніфікація (лат. persona – особа та facerе – роблю) – уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу: Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в тузі за літом, у тузі… (П. Тичина). П., передовсім п істотна частина – антропоморфізм, має велику традицію, вона закорінена у […]...
- Образи сотника і писаря в сатиричній повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” I. Повість “Конотопська відьма” – найкращий гумористично-сатиричний твір письменника (майстерне переплетіння реалістичної картини з фантастикою, дотепне висміювання духовного вироджування представників козацької старшини в кінці XVIII століття). II. Головні герої повісті (сотник Забрьоха та писар Пістряк). 1. Спільні риси героїв (зневага до людей, самодурство, пияцтво, зажерливість). 2. Сотник Микита Забрьоха (портрет: голова нечесана, чуб непідголений, пика […]...
- Аналіз “Катерина” Шевченко ” Катерина ” Шевченко Аналіз – визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Катерина”: Ліро-епос. Жанр “Катерина”: ліро-епічна соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики, Тема “Катерина”: Зображення трагедії жінки-покритки і дитини-безбатченка в умовах тогочасного суспільства. Ідея “Катерина”: Висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки; засудження жорстокості, підступності, бездушності, розбещеності панів. Герої […]...
- Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але […]...
- Анімалізм Анімалізм (лат. animal – жива істота) – художнє зображення тварин, птахів, комах, рослин та ін. крізь призму людського світовідчування, надання їм властивостей людського характеру. Яскравими прикладами А. вважаються фольклорні твори, передовсім казки про тварин та птахів, “Слово про Ігорів похід”, байки Л. Глібова, прозові (“Щука” І. Франка, “Лось” В. Гжицького, “Рудько” О. Ольжича, “Степова казка” […]...
- Твір на тему: Вдячність хлібові Відома українська художниця Катерина Білокур залишила нащадкам неперевершені картини, що були визнані у світі. Одним з чудових полотен є “Цар-колос”, над яким Катерина Білокур працювала у повоєнні роки. У центрі картини – налиті стиглим зерном колоски жита, пшениці, ячменю й вівса на червоному тлі. До них тягнуться троянди й півонії, бузок, безсмертники, хризантеми й кручені […]...
- Короткий опис творчості Катерини Мотрич Катерина Мотрич Мотрич Катерина Вакулівна – українська письменниця. Народилася 30 листопада 1947 року в с. Васильків, тепер Шполянського р-ну Черкаської області. Закінчила 1971 року Київський університет. Працювала у пресі. Автор книги оповідань “Соняхи” (1977), збірок оповідань і повістей “Час найкоротшої тіні” (1982), “Перед храмом любові і болю” (1989), роману “Досвіток” (1987). Сповнена ліризму проза К. […]...
- Ліна Костенко – Полтавський полк виходить на зорі Розділ II Багряне сонце. дужка золотава Стоїть над чорним каптуром гори. На п’ять воріт зачинена Полтава Ховає очі в тихі явори. Спадає вечір сторожко, помалу, Ворушить зорі в темряві криниць. Сторожа ходить по міському валу, І сови сплять в западинах бійниць. “Вартуй! Вартуй!” – з Курилівської брами. “Вартуй! Вартуй!” – від Київських воріт. Уже стоять […]...
- Народництво Народництво – ідейно-просвітницький рух українства за звільнення з-під соціального та національного гноблення. Виник у першій половині XIX ст. в літературному середовищі, швидко еволюціонував від романтичних, незрідка екзальтовано-культових трактувань народу як таємної містичної сили (“козакофільство” харківських романтиків, молодого П. Куліша та ін.; вроджений демократизм тощо), від “балагульництва” та платонічного українофільства “Старої Громади” до ретельного аналізу стану […]...
- Парадокс Парадокс (грецьк. paradoxon – несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові) – у логіці – міркування, – яке не належить до ряду істинних чи хибних. Трапляється П. у філософії (пойменований Е. Кантом антиномією), у математиці та в лінгвістиці (семантичний та синтаксичний П.), а також у художній літературі, де вживається як художній засіб, відіграючи відмінну за […]...
- Памфлет Памфлет (англ. pamphlet від грецьк. pan – ycе, ihlego – палю) – невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного жанру на злободенну тему. П. оголено тенденційний, призначений для прямого впливу на громадську думку. Його стилю притаманна яскрава афористичність, ораторські інтонації (дав.: Ораторська проза), експресивність, іронія, згущена до сарказму. Образливий П., що спотворює факти, окарикатурює дійсність та […]...
- Магічний реалізм Магічний реалізм – реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого. Притаманний передовсім латиноамериканській літературі (“Екуе-Ямба-о!” А. Кампентьєра, “Жубіаба”, “Мертве море” Ж. Амаду, “Маїсові люди” М.- А. Астуріаса, “Сто років самотності” Г. Гарсіа Маркеса та ін.). Має велику традицію європейського та світового письменства (Ф. Рабле, Е.-Т.-А. Гофман, […]...
- Твір на тему: “Катерина” Т. Г. Шевченка (твір-опис за картиною) Геній Т. Г. Шевченка втілився не тільки у поезії, але і в живопису. Шевченківські картини заслуговують на увагу не менше, ніж його вірші. Мені подобається, як Шевченко намалював свою улюблену героїню – Катерину. Катерина – звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами. Йде дорогою вродлива […]...
- “Тільки би Шевченкова Мадонна в сніжне небуття не полягла” (за віршем Л. Кисельова “Катерина”) У Петрарки муза-натхненниця – Лаура, у Пушкіна – ціла галерея північних красунь, муза Катерина-Україна – у Шевченка… Тяжінням серця до України в часи відвертої русифікації в’ кінці 60-х років XX століття молодий київський поет Леонід Кисельов, який писав російською мовою, почав творити вірші українською, а своєю Мадонною вибрав, які Шевченко, Катерину: Доки буде жити Україна […]...
- Образ юної українки (за повістю “Орли”) (IV варіант) В повісті Богдана Лепкого “Орли” змальовуються часи, коли Москва посилювала притискання України, коли російський цар Петро І намагався міцно і надовго приєднати Україну до Росії. Посилювалось гноблення нашого народу, знищувалась його історія, пам’ять, мова. “Часи були страшні: за одне слово можна було заплатити здоров’ям, а то й життям”. Ось “почепили москалі” черговий “папір на магістраті”. […]...
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський, д. Чижевський. Ніхто з них не твердив про абсолютну В. української літератури від інших слов’янських літератур. Навпаки, простежувалися літературні впливи і взаємовпливи, але […]...
- Ампліфікація Ампліфікація (лат. amplificatio – збільшення, розширення) – стилістичний прийом у художній літературі для підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів – синонімів, епітетів, порівнянь, антонімічних протиставлень тощо. Наприклад, А. у творах У. Самчука: “Насторожена, трохи перелякана. Пригорталась ціла – гаряча, гнучка, тріпотлива… “; “Зовсім темно, хоч око виколи… “; “Жолобецький […]...
- Парнас Парнас – гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово П. вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень художньої досконалості, хоч подеколи автори вкладали в нього і дещо відмінний зміст, як-от М. Зеров, котрий писав у сонеті “Pro domo”: Класична пластика і контур […]...
- Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
- Мої роздуми над долею Катерини з однойменної поеми Т. Г. Шевченка Катерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
- Агітаційна версифікація Агітаційна версифікація (лат. agitatio – спонукання до чогось) – актуальні вірші політичного гатунку, адресовані загалу, один з яскравих різновидів соціальної заангажованості поезії. Покликані донести до свідомості найширших народних мас певну ідею у спрощеній заримованій формі, вони неодноразово виправдовували своє призначення в позалітературному контексті. Політики, знаючи неабиякий вплив віршового слова на людську психіку, часто зверталися до […]...
- Образ української Мадонни в поезії Л. Кисельова “Катерина” Кожна країна має своєрідні народні символи. Цікаво, що ж є символом України. Напевно, Дніпро, калина, образ козака, Запорозька Січ – невід’ємні частини фольклору. Якщо говорити про літературу, то у Петрарки муза-натхненниця – Лаура, у Пушкіна – ціла галерея північних красунь, муза Катерина – у Шевченка та Л. Кисельова. Важливості і вічності образу Катерини присвячена його […]...
- Небилиця Небилиця – невелике оповідання розважального змісту, комізм якого будується на дотепно скомпонованих алогізмах та каламбурі. Інколи має форму розмовного вірша. Прийоми творення комічного в Н. дали підставу для народних назв “побрехенька”, “нісенітниця”. Входить до репертуару виконавців, які володіють артизмом розповіді, анекдотистів. Н. розважали молодь на вечорницях, на різних забавах. Комізм своєї оповіді виконавець підсилював традиційним […]...
- Самопізнання головного героя в романі “Місто” Валер’яна Підмогильного Самопізнання головного героя в романі “Місто” Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного – роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного. В. Підмогильний намагався зрозуміти, хто є людина в місті, яке її місце в житті, для чого вона живе, він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів […]...
- Короткий життєпис Миколи Кагарлицького КАГАРЛИЦЬКИЙ Микола Федосійович народився 6 січня 1937 р. в с. Черняхів Кагарлицького району Київської обл. У 1961 р. закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Учителював, працював завлітом Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, був кореспондентом газети “Літературна Україна”. З 1988 р. – на творчій роботі. Опублікував […]...
- Епігон Епігон (грецьк. epigonos – нащадок) – зневажливо-іронічна назва письменника, який не виробив власного творчого “обличчя”, не набув творчої самостійності, а наслідує, копіює індивідуальний стиль, форму, повторює ідеї, художні прийоми своїх попередників. Епігонство викликається до життя або віховими творами літератури, або ж яскравими оригінальними манерами письма. Тому не випадково найбільшими жертвами епігонського наслідування стали такі рубіжні […]...
- Сміхова стихія повісті “Конотопська відьма” Повість “Конотопська відьма” – не тільки сатира на козацький старшинський устрій, а й твір, тісно пов’язаний із фольклором. Автор в основу твору поклав народне повір’я, майстерно поєднав реальність і фантастику. Факти жорстокої розправи над людьми були зумовлені посухою, голодом. Люди у відчаї “відроджували” такі жорстокі звичаї, як топлення відьом. Якщо підозрювали жінку у відьомстві, то […]...
- Антистрофа Антистрофа (грецьк. antistrophe, від anti – проти і strophe – строфа) – в античній хоровій ліриці – парна строфа, що за своєю метричною структурою відповідала непарній; вони часто перемежовувалися або замикалися еподами – власне частиною хорової партії, наділеною відмінним ритмом. Таку тріаду ввів до грецької трагедії та лірики Стесіхор на межі VII-VI ст. до н. […]...
- “Маруся Чурай” Ліни Костенко – історичний роман у віршах (2 варіант) Все, що буде, було і що є на Землі, і сто тисяч разів уже бачене й чуте, сірі вузлики ранку – твої солов’ї, все це тільки одне нерозгадане чудо. Знаю склад біосфери, структури кислот, Все, що є у природі, приймаю як даність. Я, людина двадцятого віку, – і от, зачудована, бачу лише первозданність! Історична тематика […]...
- Тарас Шевченко – У тієї Катерини У тієї Катерини Хата на помості, Із славного Запорожжя Наїхали гості. Один Семен Босий, Другий Іван Голий, Третій славний вдовиченко Іван Ярошенко. “З’їздили ми Польщу І всю Україну, А не бачили такої, Як се Катерина”. Один каже: “Брате, Якби я багатий, То оддав би все золото Оцій Катерині За одну годину”. Другий каже: “друже, Якби […]...
- Порівняння Порівняння – троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. (“Блукай та їж недолі хліб і вмри, / Як гордий флоренцієць, у вигнанні” – Ю. Клен) або предиката – подібний, схожий, нагадує, здається та ін. (“На […]...
Життя та творчість ірини вільде ukr lit.