Григір Тютюнник – Додому, додому

Related posts:

1. Тютюнник Григір – Вогник далеко в степу (Збірка) Казки і оповідання про любов до природи, а також повісті про долю дітей у воєнні та післявоєнні роки. ЛІСОВА СТОРОЖКА Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем – тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він […]...
2. На згарищі (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Йшов урок. Вчитель Федір Несторович перевіряв знання учнів з історії. Одна дівчинка навіть не змогла відповісти, коли була війна, і це глибоко схвилювало вчителя. Після уроку він, “гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому”. На вулиці гралися діти. Одне з них, бачачи, як невпевнено йде чоловік, зробило свої дитячі висновки: “дядя п’яні”. Та старшеньке […]...
3. Григір Тютюнник – На згарищі (СКОРОЧЕНО) ГРИГІР ТЮТЮННИК НА ЗГАРИЩІ (СКОРОЧЕНО) Йшов урок. Вчитель Федір Несторович перевіряв знання учнів з історії. Одна дівчинка навіть не змогла відповісти, коли була війна, і це глибоко схвилювало вчителя. Після уроку він, “гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому”. На вулиці гралися діти. Одне з них, бачачи, як невпевнено йде чоловік, зробило свої дитячі висновки: […]...
4. Григір Тютюнник – Біла мара Григір Тютюнник Біла мара (Оповідання) Не було ще такого літнього ранку, – хіба вже каміння з неба, – щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає […]...
5. Григір Тютюнник – Громовик Григір Тютюнник Громовик Казка Над річкою і лісом засинювалось небо: зда-леку-предалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувала гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. А бусли лячно замахали крильми то тут, то там по лісових болітцях. І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості сухо шелеснуло. Синьо спалахнула ріка. […]...
6. Григір Тютюнник – Ясен цвіт слова Григір Тютюнник ЯСЕН ЦВІТ СЛОВА Василеві Земляку – на його п’ятдесятиріччя О ті хвилини серед мосту над Ташанню… В зорях, що при самомудні лежать і ясніють крізь темне мілководдя у небо поміж хащами йкущиками туманів і туманців, поміж лататтям і щучими сплесками… І то до самісінького світання, до тої пори, коли повітря наливаєтьсясрібною блакиттю і […]...
7. Григір Тютюнник – Бушля Григір Тютюнник Бушля (Оповідання) Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й вицьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь не-далечко по корі всохлого дерева. Не клювало, бо в дощ риба залягає на дні й спить. Арсен прикрив голову […]...
8. Климко (скорочено) – Тютюнник Григір І Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе – збіжить він з гори й зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них – місто Слов’янськ, біля якого солі – бери скільки схочеш. А за склянку солі можна було наміняти харчів. Климко, після того як […]...
9. Вогник далеко в степу (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Павла, якого всі прозвали Павлентієм, прийняли до училища разом з друзями – Василем Силкою, Василем Оборою та Василем Кібкалом. Павло був сирота. Мати його померла, а коли хлопцеві було дев’ять років, батько одружився з тіткою Ялосоветою. Через місяць батько пішов на війну і не повернувся. Так і живуть вони з тіткою вже шість років […]...
10. Вогник далеко в степу (дуже стисло/скорочено) – Тютюнник Григір Для кожного хлопчика у важкі повоєнні роки справжнім щастям було вступити до ремісничого училища, де учнів годували, де їм видавали форму. Прийшли до такого училища й друзі з одного села – троє Василів та Павло. Василів прийняли одразу, одягли в нову форму, а Павлові сказали, що малий ще. І ось вони разом повертаються додому. Старші […]...
11. Григір Тютюнник – Дивак (СКОРОЧЕНО) Григір Тютюнник Дивак (СКОРОЧЕНО) На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм […]...
12. Зав’язь (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Дід Лаврін питає онука, куди це він налагодився, і підсміюється, ніби й справді щось про нього знає. А що тут такого, що хлопець нову сорочку надів і волосся на голові прислинив,- може, він на збори йде? У хаті потемніло так, що й по кутках цвілі не видно. Картопля біліє – попускала паростки, в землю […]...
13. Три зозулі з поклоном (дуже стисло/скорочено) – Тютюнник Григір Новела Любові всевишній присвячується Повертаючись додому, хлопець помічає, що сусідка Марфа Яркова щось дуже пильно його розглядає. Мати пояснює, що Марфа любила його батька, а він на нього схожий. Потім мати згадує, що Марфа завжди першою відчувала, коли від тата має прийти лист, бігла до пошти і вмовляла листоношу дати їй хоча б потримати дорогоцінний […]...
14. Три зозулі з поклоном (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Любові Всевишній присвячується “Я виходжу з-за клубу в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу,- хата Карпа Яркового. А перед нею – рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни”. На ганку стоїть Марфа Яркова і проводжає молодого чоловіка очима. Вона […]...
15. Дивак (скорочено) – Тютюнник Григір На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не […]...
16. Образ Климка (Григір Тютюнник “Климко”) Образ Климка (Григір Тютюнник “Климко”) Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м’яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя. А як щодо асоціацій на поняття “війна” та “злидні”? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. […]...
17. Григір Тютюнник – Три зозулі з поклоном (Скорочений переказ, дуже стисло) Григір Тютюнник Три зозулі з поклоном (Скорочений переказ, дуже стисло) Любові всевишній присвячується Повертаючись додому, хлопець помічає, що сусідка Марфа Яркова щось дуже пильно його розглядає. Мати пояснює, що Марфа любила його батька, а він на нього схожий. Потім мати згадує, що Марфа завжди першою відчувала, коли від тата має прийти лист, бігла до пошти […]...
18. Григір Михайлович Тютюнник Григір Михайлович Тютюнник Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 в с. Шилівці Зінківського району на Полтавщині. Коли йому було 5 років помер батько. З 6 років жив на Донбасі, його забрав до себе батьків брат. Дядько зі своєю дружиною віддали Григора до школи і через три роки почалася війна. За знищене дитинство війною Тютюнник […]...
19. Син приїхав (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 На початку серпня, в Ковбиші, велике село по обидва боки вузенької річки, з’їжджаються до батьків усі колишні ковбишівці, які після війни подалися з дому шукати постійного заробітку і щонедільного вихідного. Скрізь по дворах чути: “Папа, а как зараз навпростець дійти до лавки?” А батько, захмелілий від радості, бадьоро пояснює: “Та отак і отак. Хіба […]...
20. Зав’язь (дуже стисло/скорочено) – Тютюнник Григір Микола кудись ретельно збирається: одяг нову сорочку, наслинив чуба. дід підсміюється з нього, але хлопець здогадується, ще старий жалкує за тими вечорами, коли розповідав онукові про життя в австрійському полоні та про щось інше цікаве. Тепер же Микола дорослий і в сутінках вирушає гуляти. дід ще встигає крикнути услід, що настраждається хлопець, якщо жениться “на […]...
21. Тютюнник Григір – Біографія Григір Михайлович Тютюнник (5 грудня 1931, Шилівка, Полтавська область – 6 березня 1980) – український письменник-прозаїк. Народився в родині селян – Тютюнника Михайла Васильовича і Тютюнник (до заміжжя Сивокінь) Ганни Михайлівни, які працювали в колгоспі – батько плотникував, косив, пиляв, і, що цікаво, то вже в свої немолоді роки не полишав надії вступити в виш […]...
22. Григір Тютюнник – Азарт (АНАЛІЗ) Григір Тютюнник “Азарт” (АНАЛІЗ) Оповідання лишилося поза збірками. Оповідання вперше опубліковане разом з оповіданням “Грамотний” у журналі “Вітчизна” 1977 року. До прижиттєвого вибраного “Коріння” ці твори не входили (також зазнали “розносу”). Назва твору прекрасно розкриває його тему. Азарт – сильне захоплення чим-небудь; запал, завзяття. Головні герої твору напрочуд дивно захоплюються шахами. На початку твору ми […]...
23. Три зозулі з поклоном (інша версія переказу) скорочено – Тютюнник Григір Любові Всевишній присвячується Герой-оповідач виходить з-поза клубу в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачить, – хату Карпа Яркового. Перед нею рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни. На ганку стоїть Марфа Яркова і проводжає юнака очима. Вона без хустки, видно […]...
24. Григір Тютюнник – Біографія Григір Михайлович Тютю́нник (*5 грудня 1931, Шилівка, Полтавська область – †6 березня 1980) – український письменник-прозаїк. ГРИГІР ТЮТЮННИК (1931 – 1980) Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника […]...
25. Григір Тютюнник – Зав’язь (Скорочений переказ, дуже стисло) Григір Тютюнник За В’язь (Стислий переказ, дуже скорочено) Микола кудись ретельно збирається: одяг нову сорочку, наслинив чуба. Дід підсміюється з нього, але хлопець здогадується, ще старий жалкує за тими вечорами, коли розповідав онукові про життя в австрійському полоні та про щось інше цікаве. Тепер же Микола дорослий і в сутінках вирушає гуляти. Дід ще встигає […]...
26. Зав’язь (інша версія переказу) скорочено – Тютюнник Григір Дід Лаврін питає онука, куди це той налагодився, і підсміюється, ніби її справді щось про нього знає. А що тут такого, що хлопець нову сорочку надів і волосся на голові прислинив, – може, він на збори готується. У хаті потемніло, не видно й цвілі по кутках. Картопля паростками біліє – у землю проситься. Хлопець бере […]...
27. Життя і творчість Григір Тютюнник Реферат на тему: Життя і творчість Григір Тютюнник (5 грудня 1931 – 6 березня 1980) Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: […]...
28. Григір Тютюнник – “чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості… ” (За висловом Б. Олійника) I. Талант Гр. Тютюнника формувався серед людської біди. (У центрі оповідань письменника часто опинялися каліки, сліпі, німі, тобто скривджені долею, нерідко ущербні люди, й увага до них Гр. Тютюнника – уже є актом милосердя. Особливо боліло йому поневіряння сиріт повоєнного часу, їхні безпросвітні злидні. Іншого захисту – окрім чулості і таланту – у скривджених не […]...
29. Григір Тютюнник – Три зозулі з поклоном (АНАЛІЗ) Аналіз твору Григіра Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання. Головна ідея : возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу. Головні герої: оповідач, його батьки – Михайло й Соня; Марфа Яр-кова, поштар – дядько Левко. Сюжет: […]...
30. Олесь Гончар – Як прийду я з війни додому Як прийду я з війни додому, А ти віддана будеш другому, Не схилюся я перед тобою, Обіймуся з своєю журбою, Та вийду яв поле широке, Розкажу йому горе глибоке, Піснями гіркими заллюся, Додому прийду – Засміюся! Щоб не знав аніхто мої болі, Я та вітер у чистому полі! 1944, Ближешти (Румунія)...
31. Час додому, час (народна пісня) Час додому, час, Час і пора! Буде мене мати бити, Та нікому боронити,- Час додому, час, час, час, час, Час додому, час! Додому іду, Як риба пливу. А за мною, молодою, Сім кіп хлопців чередою, В цимбалоньки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть, В цимбалоньки тнуть. Комарі гудуть, Спати не дають. Ой уткну я головоньку У ячмінну […]...
32. Микола Луків – Приїжджайте частіше додому Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, – Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте частіше додому....
33. Микола Хвильовий – Іду я додому Вечір. Іду я додому, на захід, в посьолок. Плечі Болять. І хмари по небу накупчились в сволок, Останнії плями зорі миготять. Чогось повернувся, дивлюсь – над заводом Посіяно сотню зірок-ліхтарів… Ой що ж то, ой що то?. Зомлів. І радість буяла, а в шумний будинок Від мене пролинув весни первоцвіт, Бо й небо не встигло […]...
34. Тарас Шевченко – Он не п’ються пива-меди Он не п’ються пива-меди, Не п’ється вода, Прилучилась з чумаченьком У степу біда. Заболіла головонька, Заболів живіт, Упав чумак коло воза, Упав та й лежить. Із Одеси преславної Завезли чуму. Покинули товариша, Горенько йому. Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять. “Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете […]...
35. Микола Вінграновський – Я сьогодні не прийду додому Я сьогодні не прийду додому – Де я? Я сьогодні в Київ не приїду – Де я? Я сьогодні не дивлюсь на тебе – Де я? Я сьогодні – вчора й позавчора – Де я? 1981...
36. Володимир Сосюра – Маленьким хлопчиком додому Маленьким хлопчиком додому У полі йшов я в шумі трав І у гніздечку кам’яному Сорокопудика спіймав. Тримав я міцно пташеня те, Й на мене зорили з руки Його лякливі оченята, Немов чорненькі ягідки. Над ним сіяла синь квітчаста І птиць лунав щасливий спів… Невже навіки волі щастя Він у долоні загубив? І стиснув серце жаль […]...
37. Леонід Кисельов – додому Шкода Москви. Вже наче відійшов Від сподівань і пристрастей Арбату І паху бурштинової гербати У мареві тих марень, тих розмов. Додому час. до міста всіх кохань, Де тополеві вранішні тумани, Де сірий тулуб вершника Богдана На золотому тлі софійських бань. Літак аж ніби крилами змахнув, Натруджений двигун тамує стогін. Невже мені лишиться тільки спомин Від […]...
38. Покидай ті вірші, і додому верни По закінченні подиху витече час Порозходяться мертві вузли Прогниє тая слава як мокрий каркас Через впертість німої кози. Страхом вічністю, страхом жалю Перед кожним вдаряється страх Над недопалком, в темряві сам я стою І ті вікна як вхід при вратах. Та й не важко стояти самому отут Не згадаю нікого, нікого не жду Сім разів […]...
39. Катя Грушовська – Якщо ти якось додому повернешся Якщо ти якось додому повернешся І побачиш її заплакану Відчуєш як тісно насправді стіни стискають простір Як відчай цілує Вбиває в її устах пелюстки макові Якщо все і дійсно так Обійми її просто Якщо вона довго кричатиме Хапатиме кисень легенями А потім зламає хребти іще ненародженим вашим “завтра” Усе зруйнує Її птахи все одно збиватимуть […]...
40. Тарас Шевченко – Не додому вночі йдучи Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи, Згадай мене, брате. А як прийде нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отойді мене, мій друже, Зови на пораду. Отойді згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре. Як він, свої думи тії І серце убоге Заховавши, […]...