Інтерпретація легенди про Каїна і Авеля (“Казка про калинову сопілку” Оксани Забужко)
(народилася 1960 року)
Народилася у Києві. Закінчила філософський факультет Київського державного університету їм. Т. Г. Шевченка.
Письменниця, перекладач. Почала друкуватися, будучи ще школяркою. Автор поетичних збірок: “Травневий іній” (1985), “Диригент останньої свічки” (1990), “Автостоп” (1994), “Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980- 1998” (2000), прози: “Інопланетянка” (1992), “Казка про калинову сопілку” (2000), “Репортаж із 2000-го року” (2001), “Польові дослідження з українського сексу” (1996), досліджень та есе:
Інтерпретація легенди про Каїна і Авеля
(“Казка про калинову сопілку” Оксани Забужко)
Глибокий вечір спускається з неба і завішує чорним серпанком землю. Час чекання. Кайдани розірвуться, розтане метал, тріснуть ланцюги, міцні денні пута сну слабшають. Вони вже слабкі, бо ніч близько, її супутник Гіпнос стає з туманного марева чітким. Важкими, незносимими краплями гупають секунди. Стрілки годинника прилипають до циферблата, немов
… Хвилина. Боже, чому ж так важко плинуть секунди?
Боже?
Марево. Легке, прозоре, спливає воно у стік часу, за днем, за світлом, за сонцем. Його більше нема, тільки аромат весни трохи вище від землі, він швидко розтає.
Приходить сила, сила інша. Холодно-пекуча, вона по-крижаному освіжає своїм полум’ям. Приходить, вселяється у ніч із червоно-чорних зі сліпучими бганочками язиків полум’я, животворного і жорстокого. Сила закриває собою усі щілини часу ночі. Її влада міцнішає, але ще чекає. Вона сміється над сліпотою людей, над їх страхами вночі…
… З-під землі хтось фарбує червоним туман. Льодяний, своїм холодним теплом та чорним металевим блиском він впускає червоне море тьмяного сяйва.
Місяць, вже старий і повільний, піднімається з-за обрію. Вдень він світив чорним душам, які живуть за горизонтом, там, де нема світла. Вночі вони виходять разом з ним на землю до першого крику півня – він прислужує їм і стереже від підступного сонячного проміння.
Притуплене чорне лезо Місяця застелене червоною кров’ю, запах якої дратує і збуджує. Лиш де-не-де проступають чорні плями. Вони нагадують істот – людей, це ті, що населяють землю і працюють удень. Їх захищає Він, адже вони слабкі та немічні. Але іноді серед них трапляються сильні. Та це потім…
Силуети людей. Один вище, інший нижче, Але все одно між ними є зв’язок, одна й та сама кров тече у жилах кожного, вони схожі.
Хіба? Коли сивий день готовий поступитись вечору, можна почути розповідь про тих людей. Вони були братами: “така сама кров”, та один був заздрісним, поганим та злим, а інший був веселим, добрим, чуйним.
Гостра грань між вдачами братів залишається такою ж заточеною при сонячному сяйві, але тупе лезо місяця забирає всю його гостроту. Залишається лише тінь від історії. Красиві дари, старанно укладені, і звичайні дари, менш пишні. Обрано ті, що були від слабкого, адже сильними треба знехтувати – вони ж сильні. Сліпий, Він не бачив, не здогадувався, що за силою ховалась слабкість – любов до. нього. Любов, здатна переходити у ненависть.. Вона засліпила свідомість, розмалювала вугіллям душу. Зробити щось, аби тільки допекти – риса, що надана Тобою людям. Вбивство. Такого рідного, такого самого. Відірвати шматок від себе, але щоб кинути його Тобі в обличчя! Ту частину, яку також по-своєму любив та ненавидів, що була отрутою, гіркою і солодкою…
Сприяння слабкому. Через милосердя? А де рівність, нам обіцяна? Запровадження НЕрівності – надання одному та ігнорування іншого. Через те, що один менш досконалий? Тоді кому ж Ти сприяєш? Гіршому? Хіба це справедливо?
… Особлива дівчина. Вона народжена зі знаком Місяця, який позначає так тих, хто є лід його захистом. Але Місяць-недобір. Чом так? Чому не молодий?
“Молодик”, – вперто казала собі мати, доки сама у це не повірила. Скоро Місяцевої мітки не стало видно – буйні чорні кучері вкрили таємну познаку від чужих недобрих завидющих очей.
Найкраща, але та, що не хизується красою, а сприймає просто… і просто як належне. Гра слів, породжена нашою думкою… Коротше, просто краща.
… Звичайна. Нічим не примітна. Не крива, не коса, не ряба, словом, звичайна. Звичайне волосся, очі, брови, шкіра. Без багато обіцяючих міток, накреслених сліпучо сяючим кігтем Місяця.
Вони разом. Бо вони – сестри.
Хіба? Адже дівчата різні!
Найкращий удар для сильного, особливого, – наділити долею слабкого, того, кого, здавалось, він випередив давно. Біль, злість, гнів – діти такого вчинку. Образа, відчуття несправедливості точуть не гірше черв’яка. Так, має бути баланс. Але іноді саме він стає недосяжним. Хто допоможе сягнути його, дістати собі, для долі? Хто-не-будь, той, хто керує Місяцем… .
“Казка про калинову сопілку” – суміщення біблійних мотивів, їх народної інтерпретації, фольклору. Проблеми, що турбували людей до нашої ери, непокоїли століття тому, хвилюють і сьогодні. Народний наспів розкритий, поглиблений і декорований письменницею. Добро і зло, їх співіснування, сила і слабкість, справедливість – проблеми, які, можливо, виникли ще до людства – разом із появою Світла і Темряви, неба та землі, води і вогню. Протилежності. З них складається Всесвіт і світ кожного. Якщо б їх не було, не було б нічого. Без темряви не було б світла, без ночі – дня, без холоду – тепла, без недолі та зла – добра та щастя. Разом вони утворюють рівновагу, формують людські вдачі. Вони є невід’ємною частиною життя кожного з нас. А перебільшення є рисою характеру, особливим знаком.
Доля сестер – драма, розіграна перед нашими очима. Не знайшовши, порозуміння, спільної мови, вони стають одна для одної ворогами. Ця і тяжка ворожнеча посилена батьками: мати, яка бачить у старшій доньці своє віддзеркалення і пророчить їй незвичайну долю, стає на бік Особливої, Місяцевої Підзахисної, батько ж, відчуваючи схожість молодшої “мізиночки” на себе, захищає Оленку, посидющу і спокійну дитину.
Лінії життя дівчинок є січними одна до одної. Перетин їх шляхів закладений долею.
Долею чи свідомим вибором?
Ганнуся відмовляється йти у монастир. Це просто дитяча неуважність до слів дорослих чи вибір? Другий знак…
Наступний – дівчина починає відчувати підземні води. І вже не приділяє цьому уваги, сприймає як належне, іде обраним шляхом.
Шукає відповіді у церкви, але вона виявляється холодною і безголосою, – і крик про допомогу завмирає на вустах.
Виверт долі – і лінія життя поламана: молодша сестра намагалась завжди допекти Особливій (Місяцевій, Зоряній, Надзвичайній… ), заздрила і намагалася приміряти до себе її долю. І допекла.
А де ж та обіцяна допомога, особлива доля? Чи є справедливість?
Він прийшов до неї, за нею. Син Ночі, брат Гіпноса, Князь Пітьми, вихований Місяцем та Зорями, є володарем позаобрійного царства.
Хтось говорив, що ким нам бути і де народитись, вирішує наш дух. Він обирає собі батьків, родину. Але чи можемо ми обрати, якими нам народитись? Особливими чи ні, добрими або поганими?
Без темряви немає світла, але що трапиться, коли дві протилежності не зможуть мирно співіснувати поряд, а тим більше разом? Чи залишиться баланс, їх функціональність? Вони взаємопов’язані, і тому при зникненні однієї гине й інша. Чи ж повинна бути між ними ворожнеча?
Нема відповіді.
У повісті протиставленням одна до одної є сестри – Ганнуся та Оленка: їх бажання, мрії, вади. Долі дівчат, такі різні, нерозривно пов’язані. Сестри були протилежностями. Але, як відомо, вони не можуть існувати одна без одної, тому коли Олена померла, її сестра також пішла з земного світу.
Коли Каїн убив Авеля, він так само не міг жити спокійно, скитаючись по грішній землі. Бог, щоб покарати його, заслав на холодний самотній місяць, примусив вічно тримати на руках тіло свого брата. І ми засуджуємо вбивцю, але не можемо звідси зазирнути йому у вічі, не хочемо дізнатися причини такого жорстокого вчинку.
… Ніч пройшла свій зеніт. Вітер приносить ледве відчуйний подих світанку. Загострена скибка місяця повільно тьмяніє і розчиняється у недосяжному, безмежному обрії. Ще жодний світлий промінь не з’явився на чорному полотні неба, але невидимий подих ранкової зорі роз’ятрює легені, змушує тікати у темні кратери бездонних часових вимірів, у яких панує ніч, щоб заснути у цих вузьких щілинах попільним сном… .
… Він прийшов до моєї сліпої схованки зненацька. І моя думка із зав’язаними сонцем очима довго буде блукати по коридорах дня у пошуках рятівної ночі… .
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Протистояння Добра і Зла у повісті Оксани Забужко “Казка про калинову сопілку” “Казка про калинову сопілку” – це переказ одвічної біблійної історії про Каїна та Авеля. Ця інтерпретація є поглядом сучасної освіченої линки на вічне протистояння життя і смерті, Добра і Зла. Може саме тому це історія не двох братів, а двох сестер. Оксана Забужко створила філософський твір, надихаючись творчістю українського народу: народними казками та баладами про […]...
- Казка про калинову сопілку (скорочено) – Забужко Оксана Дівчинка народилася з місяцем на лобі – невеликою багряною міткою-серпиком. Мати переживала, що то за знак, хотіла вірити, що на добре, на якусь особливу долю. Вечорами розчісувала доньку, розказувала казки про дівчину-золотоволоску, про Ганну-панну. Ганна росла гордою, розумною не по літах, а сільські кумасі тільки дивувалися. Не знали, яка гризота матері Марії – адже вона […]...
- Життєпис Оксани Забужко Українська письменниця – прозаїк і поет. Народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в родині філологів. 1968 року переїхала з батьками до Києва. Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 року (писала вірші). Закінчила: київську середню школу №82 (1977), філософський факультет Київського університету імені Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж […]...
- Авторська інтерпретація образу Бога у поемі Івана Франка “Мойсей” Порівняно із біблійною легендою, Франко змінює розміщення образів утворі, співвідношення між ними, їх ідейне навантаження, композиційну роль. У Біблії Мойсей – це посередник між іудеями і Богом, слуга вічного, виконавець волі Ієгови. Останній вершить долю Ізраїлю, а тому висунений у біблійному тексті на передній план. Так, Бог, звертаючись до Мойсея, каже: “Хто дав уста людині? […]...
- Новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства в повісті О. Кобилянської “Земля” Ольга Кобилянська була одним з тих митців, які шукають нових шляхів у літературі, намагаються вивести її на нові обрії. Саме вона першою серед українських прозаїків по-справжньому серйозно піднесла проблему жіночої долі, права жінки бути повноцінним громадянином, мати освіту, проголосила право жінки на самовизначення як людської особистості. Зовсім своєрідно висвітлювала письменниця і такі, здавалося б, традиційні […]...
- Новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства у повісті О. Кобилянської “Земля” Новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства У повісті О. Кобилянської “Земля” Повість Ольги Кобилянської “Земля” (1902) – це глибоко психологічний за своїм характером твір. Письменниця ставить перед нами багато проблем, найгострішою з яких є влада землі над людиною. Від кількості землі завжди залежала кількість урожаю, а врешті – й добробут господаря. Ольга Кобилянська підійшла до розв’язання […]...
- Версифікація Оксани Лятуринської Версифікація Оксани Лятуринської О. Лятуринська в плані версифікації залишалася традиціоналісткою і користувалася в основному п’ятьма класичними розмірами силабо-тоніки. Найбільш поширеними в українській версифікації, особливо в першій половині ХХ ст., є двоскладові метри, зокрема їх чотиристопні розміри. Стопи ямба та хорея не лише відмінні, але й подібні між собою, їх навіть можна позначити однією спільною схемою: […]...
- Доля Оксани – головної героїні драми Лесі Українки “Бояриня” Доля Оксани – головної героїні драми Лесі Українки “Бояриня” I. Історична основа драматичної поеми “Бояриня”. (Леся Українка у поемі “Бояриня” показала драматичні події XVII століття, коли Україна переживала складний історичний період, який пізніше було названо Руїною. Після приєднання до Московії Лівобережна Україна переживала посилення колоніального закабалення, українці не хилили голови. Гетьман Дорошенко очолив боротьбу за […]...
- Інтерпретація Інтерпретація (лат. interpretatio – тлумачення, роз’яснення) – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілістю вищого порядку. Смисловий зміст досліджуваного літературного явища в І. виявляється через відповідний контекст на фоні сукупностей вищого порядку. Предметом І. можуть бути: 1) будь-які елементи літературного твору (фрагменти, сцени, […]...
- Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття (О. Кобилянська, О. Теліга, О. Забужко) Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття (О. Кобилянська, О. Теліга, О. Забужко) Початок XX століття приніс великі зміни в життя як мистецьке, так і суспільне. Все частіше жінки беруть участь в політичних та культурних заходах, все частіше лунають твердження, що жіноча доля – це не тільки кухня, церква та дитина, але й участь у […]...
- Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”) Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”) Твори Лесі Українки знайомлять читачів із цілою низкою яскравих образів жінок, сильних, непересічних, сповнених ліризму і натхнення. Мені здається, що у кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самої, свого характеру, вдачі, своїх мрій і поривань, свого болю й нездійсненних сподівань. Тому і […]...
- Українська народна казка – Казка про котика та півника Був собі котик та півник і були вони у великій приязні. Котик, було, у скрипочку грає, а півник тільки співає. Котик, було, йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить, То котик, було, йдучи, наказує: – Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав. – […]...
- Біографія Оксани Сенатович “Мирний і щасливий поетичний дім Подарувала поетеса своїм юним читачам. У ньому дітям затишно і світло, Бо збудований він від щирого серця, Добротно і талановито” . (М. Людкевич) Оксана Павлівна Сенатович народилася 2 січня 1941 року у славному галицькому місті Бережани Тернопільської області. Батьки майбутньої письменниці, Павло Зенонович Сенатович і Марта Сигізмундівна Орнатовська, були сільськими […]...
- Українська народна казка – Казка про Жар-Птицю і Вовка Українська народна казка про бідного парубка і доброго вовка. Було в одного царя три сини – два розумних, а третій дурень. От прийшли вони до батька свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу, подивитися на інші царства. Батько й каже: – Вибирайте собі коней з табунів яких завгодно і їдьте куди […]...
- Забужко Оксана – Біографія Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не “Забужко”, а “Забузькі”. В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва. Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики […]...
- Шкільна казка Я розповім вам казку про друзів, які спершу були запеклими ворогами. Жили – були вони в одному невеличкому будиночку, що звався пенал. Окрім них, там ще мешкали пані Лінійка, пані Стружилка та пані Ручка. А звалися наші герої малюк Ластик та малюк Олівець. Якщо інші мешканці пенала жили мирно, кожен трудився в міру своїх можливостей, […]...
- Життєпис Оксани Іваненко Іваненко Оксана Дмитрівна – українська письменниця, перекладачка. Народилася 31 березня (за н. ст. – 13 квітня) 1906 року в Полтаві. Закінчила 1926 року Харківський інститут народної освіти і 1931 року аспірантуру при Українському НДІ педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київському філіалі цього інституту. Була вихователькою в дитячій колонії ім. О. М. Горького під керівництвом […]...
- Українська народна казка – Казка про Івасика Відома українська казва про сміливого і винахідливого хлопчика Івасика-Телесика. Був собі чоловік та жінка, а в них синок-одиначок Івасик. Ото Івасик, як підріс трошки, став просити батька: – Зробіть мені, тату, човник та весельце, то я буду рибку Ловити та вас обох при старощах годуватиму. – Куди тобі, синку, ти ще малий, – каже батько. […]...
- Легенди рідного краю РЕФЕРАТ З української літератури На тему: “Легенди рідного краю” ДОВБУШ – ДОБРИЙ ЧОЛОВІК Довбуш був дуже добрий чоловік. Він помагав бідним карав панів за несправедливість. Якось йому пожалівся один газда, що пан забрав від нього коні. Прийшов Олекса до того пана й звідає: – То ти вчора забрав від газди коней? Що було панові робити! […]...
- Марина Лонська – Не врятує ні хміль, ні Забужко Не врятує ні хміль, ні Забужко, Ураган польового писання. Дістає він солдатську кружку, Й в “нержавійці” горить Оксана. Дістає з кирзача він ничку, Ну і хай посміються солдати, Бо у них такий гарний звичай- Геть усе на кпини підняти. Доламала прозова дівка, Всьому серцю – у вічність закрила. Кляті чоботи – маломірки І до жаху […]...
- Кармалюкова гора – Народні легенди КАРМАЛЮКОВА ГОРА Біля села Гуменці тече невеличка річка, а понад річку гай. Гай зелений, густесенький. Він підіймається на високу гору. Цю гору називають Кармалюковою. Її знають багато людей. Колись на цій горі знаходили собі допомогу багато людей-бідняків. Пролетіла селами чутка, що з’явився на цій горі дуже хоробрий, справедливий отаман Кармалюк. Люди говорили, що він панів […]...
- Про дощ скорочено – Міфи та легенди українців Є повір’я, що Бог має особливі сховища дощу. Коли треба пустити дощ на землю, Бог посилає пророка Іллю та глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. Часто буває, що дощ ллється кілька днів підряд. Це трапляється тому, що Бог каже глухому янголові: “Ходи там, де чорно”, – а той чує: […]...
- Чому буває сумне сонце? скорочено – Міфи та легенди українців Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й […]...
- Як Сірко переміг татар – Народні перекази та легенди ЯК СІРКО1 ПЕРЕМІГ ТАТАР Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий. Одного разу запорожці пішли […]...
- Дівчина з легенди (за історичним романом Ліни Костенко “Маруся Чурай”) Дівчина з легенди (за історичним романом Ліни Костенко “Маруся Чурай”) Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. / Л. Костенко / Скільки їх, талановитих, відданих українському народові, дівчат народила Україна! Вдячний їм наш, щедрий на мудре слово народ, оспі-вав у піснях, думах, легендах. А найталановитіші поети, […]...
- Три брати – засновники Києва – Народні перекази та легенди ТРИ БРАТИ – ЗАСНОВНИКИ КИЄВА Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми… І були три брати: один на ймення Кий, а другий – Щек, а третій – Хорив, і сестра їх – Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а […]...
- Казка Василя Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон” Серед численних книжок, які я любила читати, мені надзвичайно подобалася весела, дотепна казка “Цар Плаксій та Лоскотон”. У ній автор показує нам два світи: Добра і Зла. Спочатку Василь Симоненко знайомить нас із країною Сльозолій, царем якої був Плаксій. Автор так описує царя: Голова його – мов бочка, Очі – ніби кавуни. Він мав трьох […]...
- Богатирі – Народні перекази та легенди БОГАТИРІ Запорожці богатирі були – земля не держала! У нього, у того запорожця, сім пудів голова! А вуса в нього такі, що як візьме було він їх у руки та як розправить одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і тройка коней […]...
- Звільнення Києва від облоги печенів – Народні перекази та легенди ЗВІЛЬНЕННЯ КИЄВА ВІД ОБЛОГИ ПЕЧЕНІГІВ Прийшли печеніги вперше на Руську землю, а Святослав був саме в Переяславці. І зачинилася Ольга у городі Києві з онуками своїми – Ярополком, і Олегом, і Володимиром. І обступили печеніги город силою великою, незліченним числом довкола города – і не можна було із города вибратись, ні вісті послати. І знемагали […]...
- Берегиня (За С. Плачиндою) скорочено – Міфи та легенди українців До Сварога та Берегині постійно приходили люди, щоб подивитися на хатину, піч та жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на сонце. І сказали їм Сварог та Берегиня, щоб виходили вони з печер і будували світлі хати, щоб не ходили в диких шкурах, а вчилися ткати полотно та ходити в білому одязі, як […]...
- Козацьке житло – Народні перекази та легенди КОЗАЦЬКЕ ЖИТЛО Січ – ото в запорожців кріпость. Коло неї були окопи, вали, а всередині дзвіниця була така, що в неї й гармати ставлялися… А жили вони скрізь по степах кущами, в землянках, або по-їхньому, бурдюгах: так чоловік по п’ятнадцять, двадцать, а то й менш. У Січі – так там жили все по куренях1, по […]...
- Про зоряний Віз скорочено – Міфи та легенди українців Якось давно трапилася велика посуха. Вода повисихала не лише в річках та озерах, а й у колодязях. Одна вдова захворіла без води. Тоді дочка, щоб урятувати матір взяла глечик і пішла шукати воду. Знайшла десь, набрала та й несе додому. Аж тут назустріч один спраглий чоловік, що помирав без моди, а за ним другий, третій… […]...
- Поет – друг і захисник народу (за поемою Лесі Українки “Давня казка”) Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і […]...
- Легенди про Робіна Гуда – втілення мрій англійського народу про захисника від несправедливості Бедняки и бедолаги, презирая жизнь слуги, И бездомные бродяги, у кого одни долги, Все, кто загнан, неприкаян, в этот вольный лес бегут, Потому что здесь хозяин – славный парень Робин Гуд! В. Висоцький Напевне, кожен народ має у своїй фольклорній спадщині цілу низку героїв, які були захисниками скривджених, пригноблених, поневолених. Усі ці твори мали багато […]...
- Неопалима купина скорочено – Міфи та легенди українців Якось польський та угорський королі об’єднали свої війська й узяли в облогу славне місто Дорогобуж, запропонувавши його жителям здатися без бою. Якщо ті не підкоряться, їх буде знищено, а місто – спалено. Посланець із Дорогобужа передав королям у відповідь бадилину з листям, схожим на ясенове, та з блідо-рожевими квіточками. Здивувалися й замислилися королі, зібрали на […]...
- Пісня про Устима Кармалюка – Народні перекази та легенди ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ (Пісня про Устима Кармалюка) За Сибіром сонце сходить, Хлопці, не зівайте, Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку […]...
- Казка як жанр КАЗКА ЯК ЖАНР Жанр казки дуже близький до оповідання, проте має свої специфічні риси, які відрізняють його від оповідали За змістом і формою казки не однотипні. Вони умовно поділяються на три групи: 1. Казки про тварин, в яких центральними дійовими особами виступають звірі або птах і “Рукавичка” (1,23), “Лисичка й Журавель” (2,78), “лисиця та Вовк” […]...
- Біблійні легенди скорочено – Народна творчість Про створення світу Спочатку Бог створив небо і землю, потім світло. Світло назвав “день”, а темряву – “ніч”. Другого дня Бог створив твердь посеред води, назвав землею, а воду – морем. На землі виросла трава, злаки, що давали насіння, дерева. Далі Бог створив риб, плазунів, птахів. Про перших людей Адама і Єву І створив Бог […]...
- Є. Дудар “Червона шапочка”: стара казка на новий лад Кожен з нас, напевно, читав у дитинстві казку про Червону Шапочку – гарну, слухняну дівчинку, яка допомагала мамі й старенькій бабусі. Зовсім по-іншому подає цей образ Є. Дудар у однойменній гуморесці. Його Червона Шапочка нагадує багатьох сучасних підлітків, для яких, духовність, чесність, ввічливість, повага до старших – лише порожні слова. Ця 16-річна дівчина п’є, палить, […]...
- Легенди з повісті минулих літ – Народні казки ЛЕГЕНДИ З “ПОВІСТІ МИНУЛИХ ЛІТ” Після потопу, отже, три сини Ноєві розділили Землю – Сим, Хам і Яфет. І дістався схід Симові: Персіда, Бактрія і аж до Індії в довготу, а в широту ж до Рінокорури, – як ото сказати, від сходу і аж до півдня,- і Сірія, і Мідія, і Євфрат-ріка, і Вавілонія, Кордуена, […]...
Не ім'я красить людину.