“Маруся Чурай” Ліни Костенко – історичний роман у віршах (3 варіант)
Важко навіть і повірити в те, що колись у нашій літературі Ліни Костенко не було. Читачі давно зжилися з думкою, що вона є, що без її творів українське письменство було б дуже збідненим.
Ліна Костенко в нашій поезії – як перша скрипка в симфонічному оркестрі. А без скрипки й оркестр – не оркестр.
Ліна Костенко з’явилася в. нашій поезії наприкінці п’ятдесятих років. Тоді читач зустрівся з тією неповторною поезією, яка зробила поетесу чи не найпопулярнішою з усіх сучасних українських митців. Особливе визнання одержив серед творів
Маруся Чурай
Маруся Чурай – це пісенна душа народу, а душа не помирає, вона безсмертна. Так і дівчина живе і завжди житиме у своїх піснях, народній пам’яті.
Полум’яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі є батько Марусі – Гордій Чурай. Швидкий на розум, чистий серцем Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. За людську правду він загинув у бою з ворогами. Та не загинув у пам’яті людей. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:
… пішов у смерть – і повернувся в думі,
І вже тепер ніхто його не вб’є.
Порядним, чесним, благородним виступає в романі Іван Іскра, син гетьмана Якова Остряниці. Він завжди переймається людськими стражданнями, болями. У бою – відважний козак, мужній захисник своєї землі. Про нього Маруся сказала: “… шляхетна іскро вічного вогню!”
Маруся Чурай, її батько, Іван Іскра є представниками простого народу. В їх образах втілено безсмертя українців.
Провідним образом у романі є образ України. Ліна Костенко правдиво зобразила життя людей за часів козаччини. У постійних боях, нападах ворогів на багаті українські землі Україна не похитнулась, а залишилась гордо стояти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Фрідріх шиллер і просіітництво.