Микола Вінграновський – десь є там яр у глибині полів

Related posts:

1. Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
2. Микола Вінграновський – Цю жінку я люблю. Така моя печаль Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота. Аби ще в жнива – то було б іще… Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку Не радістю […]...
3. Микола Хвильовий – “Співає тиша десь… “ Співає тиша десь, Квітніє у просторах, У мертвій шахті я – Затоплена вона, А потім дзвін-удар, І от гудуть мотори – То по Вкраїні йде Електрики весна. А потім знову кокс, І рейки, й вагонетки, Вузькоколійки дух (як у Карпатах сніг). А на світанку хрест, Розіп’ятий на нетрі, І за горбами смерть, Й осіннії пісні. […]...
4. Микола Вінграновський – Вас так ніхто не любить Вас так ніхто не любить. Я один. Я вас люблю, як проклятий. до смерті. Земля на небі, вечір, щастя, дим, Роки і рік, сніги, водою стерті, Вони мені одне лиш: ви і ви… Димлять століття, води і народи… Моя ви пам’ять степу-ковили, Зорі червоний голос і свободи. Дивіться, гляньте: мій – то голос ваш: Як […]...
5. Микола Вінграновський – Тринадцять руж під вікнами цвіло Тринадцять руж під вікнами цвіло. Тринадцять руж – чотирнадцята біла. Тринадцять дум тривожило чоло, Тринадцять дум – чотирнадцята збігла. Тринадцять руж під вікнами рида, Тринадцять дум навилися на ружі… Руда орда копиць у виднокружжі, І сонця кров солом’яно-руда. Тринадцять руж-тринадцять кружелянь: Червоне жовтим, жовте сірим душиться. Ця гіркота пригашених страждань, Ці білі квіти суму на […]...
6. Микола Вінграновський – Величальна молодої для молодого Кого я так люблю? люблю тільки тебе, Рука моя в твоїй руці співає, І погляд твій в душі моїй цвіте Тим квітом, імені якому ще не знаю. Не знала я, що голосом твоїм Усе на світі вже давно говорить… Люблю тебе – і небо входить в дім, Блакитним словом колискову творить. Віднині ми і наших […]...
7. Микола Вінграновський – Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Ми далеко тепер від інтриг і халеп! Мені сяють – твій ніс, твої плечі і ноги, І ворушиться вгрітий мозолистий степ. Пахне звечора небо осінніми птицями, І повітря стоїть, як зелена ропа. Пахне степ чумаками, волами, мазницями, І вони вже самі виростають в степах! Це не сниться мені!.. Татарва […]...
8. Микола Вінграновський – Саду Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю тебе, глибокий саде мій! Люблю плодів нестигливе гойдання, Легку печальність і ясне чекання Твоїх думок зелених в вітровій. Люблю сердечну землю під тобою, Лопати, схилені на стовбури твої, І сизий гній люблю під лободою, І […]...
9. Микола Вінграновський – Тополя Коли засне, немов дитя шалене, Глибоке місто неспокійним сном, Вона приходить здалеку до мене І шелестить до мене під вікном, Щоб повертався я на Україну Плугами чорнокрилими орать, І тополята в полі поливать, І поливати землю тополину… Бо йдуть літа буремною ходою, Різнити важко пустоцвіт од цвіту. І той любов’ю повниться до світу, Хто рідну […]...
10. Юра Матвійчук – десь між весною і літом – тиша Десь між весною і літом – тиша, Сплять музи на крилах вітрів… Про кохання давно не пишеться, Надто багато випало злив… Про кохання мовчать світанки, Мовчать ріки, озера, моря… Наповнюються жалем склянки І щоразу я п’ю їх до дна… Десь затаїлись слова і фрази, Сховалася ніжність і щирість… Я не забував тебе ні разу, Та […]...
11. Микола Вінграновський – до нас прийшов лелека До нас прийшов лелека З косою на плечі, Води напився з глека Та й сів на спориші. І так сидів лелека, І думав те, що знав: Пропало десь далеко Все, що косити мав, Пропало десь далеко. Не видно вдень-вночі… І плакав наш лелека З косою на плечі. 1963...
12. Микола Вінграновський – Учителю, уже ми вдвох з тобою Учителю, уже ми вдвох з тобою… Немолодість твоя і молодість моя… І ріки з водами, і вечір за горою, І ранку під горою течія… Тараса тремоло і тремоло Хорива, Учителю, воно й сьогодні в нас, Наш час душі з того усього плива, Наш час душі – неперебутній час. Собі ми знаєм ціну не з учора… […]...
13. Микола Вінграновський – Повернення до Львова I Десь далеко-далеко, що лиш слово домове, Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні, Обізвався твій голос, моє місто-любове, Твоє ніжне крило пролітає в мені. В цьому нашому світі, у плинкім нощеденні, В цьому нашому світі, де доля терпка, Моє місто-любове, нам з тобою священні І світанок данила, і вечір Франка. Доки сняться нам сни, доки сняться […]...
14. Микола Вінграновський – Щока та тінь, та тінні очі Щока та тінь, та тінні очі, І ми самі на самоті… І дощ цілує опівночі Кульбаби очі золоті. Десь кінь ірже – його не чути, Десь хтось іде – його не знать. Тебе любити – не збагнути, Прощанням щастя доганять… Не все те є, що мало бути, Бо й щось до нас було-збуло. Але в […]...
15. Микола Вінграновський – Станси 1 Люблю я думать. Я люблю Очима тишу цілувати, Коли, як в тихому гаю, В душі урочисто і свято. І грона кращих почуттів, Налитих мужністю й стражданням, Нести в твій дім і сподіванням Поїти серце в забутті. 2 Степліло літечко… степліли Веселі дні веселих літ – І світ піймав мене… Зраділий, Я обізвався серцем в […]...
16. Микола Вінграновський – де ти, мій коню Де ти, мій коню з дніпра-дунаю? Зацокоти мені, коню-птах! Може, я долю свою заспіваю Десь попід Каневом у житах. Літаки минаючи й вокзали, Над землею диблячись увись, По дорозі серця ми скакали, Теплий пил тривог моїх куривсь… І глибоким гордовитим ржанням Крізь державні далі над дніпром Ти в’їржаа у світ моє кохання І закляк на […]...
17. Микола Вінграновський – Оксані І Оксану, мою зорю, Мою добру долю… Т. Шевченко В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі, Коли темно траві і нічого не видно мені, В ніч кам’яну, коли темно надії й тривозі, – Будь при мені, будь навіки мені при мені. В тіні священній могил, в тіні священній свободи, Коли я прилягаю на хвилю, […]...
18. Микола Вінграновський – Я дві пори в тобі люблю Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, Чого ти ждеш, чого бажаєш – Уваги, ревнощів, жалю? В гірчичнім світлі днів осінніх, На літо старша, ти ідеш, Й тече твій погляд темно-синій, Як вітер в затінку небес. І час твій берег ще не миє, І твої губи ще уста… Дорога давня молодіє, […]...
19. Микола Вінграновський – Качки летять! Качки летять! Марієчко, – качки… Качки летять! У крилах свище небо… Важкі соми пригублюють гачки, І жовкне білий світ навколо тебе. Маріє, мріє, мрієчко моя, Моя Марієчко тривожна, Твоїм гірким, як світ. Ім’ям Мені звучить хвилина кожна. Я наче в сні тебе ловлю, Навколо тиша ні шелесне. Благословляю і люблю Твоє чоло двадцятивесне, І шиї […]...
20. Микола Вінграновський – Гайявата Над лиманом білять синім, Білять білим над лиманом, Над лиманом кукурудза Світлі вуса опустила. І лиманський Гайявата Щось там робить-виробляє, Душить гроно винограду – Зимувати цілу зиму. Дві дитини плачуть в люльці – Тато з мамою сміються. А під хатою з лиманом Дід із прадідом бухика: Душать гроно винограду – Зимувати цілу зиму. Пасе кози […]...
21. Микола Вінграновський – де дихає Байкал Де дихає Байкал, де не встига повітря, Де все з усюд – не хочу і не дам! – За спинами ледащ, снобів’я і сопів’я – Найближчий мій розмерзлоокий БАМ! Тут океанні очі – море-морем. Далеко йти – далеку даль нести. Я знаю добре: не люблю я горем. Не горем любимо. Наш поступ – з доброти. […]...
22. Микола Вінграновський – Відпахла липа Відпахла липа, білим цвітом злита, І з літа покотилася гроза. Ти виглядаєш іншого вже літа, Тобі ж цього я ще не доказав… Ще пахне хвиля яблуком і тілом, І сушить голову за цвітом своїм мак… Ще нам не все з тобою дохотіло. Прощатися нам ніяк і ніяк- Ще сміх наш вогкий, сльози не солоні, Роки […]...
23. Микола Вінграновський – У лісі вже нічого не цвіте У лісі вже нічого не цвіте, Цвіте лиш дятел на сосні сумливій Та синій дзвоник уві млі у мливій, Це те цвітіння, але вже не те… Нога трави в багряне відійшла, Зозулина зоря останню росу гонить, Ніхто вже не чека… бо це тобі боронить Качаточко шустінням в комишах… Та я ще не люблю! ані тебе, […]...
24. Десь тут була подоляночка (народна пісня) Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона сіла, Тут вона впала, До землі припала, Сім літ не вмивалась, Бо води не мала. Ой устань, устань, подоляночко, Ой устань, устань, молодесенька! Умий своє личко, Та личко біленьке, Біжи до дунаю, Бери молоденьку, Бери ту, що скраю!...
25. Микола Вінграновський – І те, і те: як птах ранковий І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти з голови. Мені ідеш ти – не докликнуть. А крикнеш – крикнув і сиди, І губи дивляться і сліпнуть, Не надивившись назавжди. У кожної дороги – ноги. І крок дороги – крок розлук… Ще не […]...
26. Микола Вінграновський – Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої сьогоднішні передвечірні очі. Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу. Отут я видумав себе й тебе для тебе. Отут я серце виняньчив для неба, Не знаючи тоді, що небом назову. Тепер послухай: з нашого жалю […]...
27. Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
28. Катя Грушовська – десь під північ він знищить усе Десь під північ він знищить усе, що кричала відстань Кожен лист, що пропахлий морем, сирими портами Проростав у каютах цвіллю, зів’ялим листям Все, що пам’яттю стало та спокоєм вже не стане Він палитиме їх, а вважатиме палить себе самого Попіл ниткою протинає зап’ястя, гусне навколо тиша Кожне слово камінням в шиби, тліють клапті, горить дорога […]...
29. Микола Вінграновський – дерева Коли ви, як зелені волейболісти, Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою, Над містами і над країнами, – Я думаю, що ви збожеволіли, І мені стає радісно, що ви не люди. Коли ви снідаєте землею і хмарами Ось уже скоро двадцять століть, Я думаю, щО ви будете їсти, Якщо раптом почнеться воднева війна? І мені […]...
30. Микола Вінграновський – Золоті ворота 1 Підіймаються грози на тлі вечорів, У тих грозах серця позливались з громами. Блискотять паровози в очах матерів, Рвуться сльози на крила, узяті вітрами, І прощання за нами простерлось руками, В паровозную гриву вчепилось вгорі, По країні летить від зорі до зорі. Підіймаються думи одна за одною… Опускаються очі ув очі до дна… Тишина відцвіла […]...
31. Микола Вінграновський – Морської осені Стоїть голубою журбою Осінь морська голуба, І моря бентежна плавба З моєю злилася ходою. І ясно далеко мені, І морю далеко ясно, Бо радісно нам і прекрасно Іти в голубому вогні. І думать, і мріять здаля Про обрії нашої долі… Мовчать береги ясночолі, Мовчить ясночола земля. І хвилі в глибокому хорі Здіймають зелені пісні… Іду […]...
32. Микола Вінграновський – Василю Земляку Чи то було мені, чи снилося мені – Синіли груші, груші чи смереки, – Як чорнобривий шлях у срібному вікні Проліг мені із коником сивеньким. Я вийшов і пішов. Я йшов один, як перст, І коник мій зі мною сивів поруч. Був день праворуч, ніч була ліворуч, І чорнобривий шлях лежав між ними з верст. […]...
33. Микола Вінграновський – Ранковий сонет Ти – вся любов. Ти – чистота, Довірливість благословенна. Твоя краса мені свята, Твоя любов мені священна. Трояндо неба і землі, В тобі всі їхні барви грають… У мене сльози розцвітають, Цвітуть думками на чолі. В будинок твій я входжу, наче в сад, І для тривог моїх, турбот моїх. досад Мені дарує він красу землі […]...
34. Микола Вінграновський – Як світле сниво, як плавба Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої, Мені ти є, моя журба. Ні, не журба. Ти не вона. Я знаю смак журби-зажури, Її єдині в світі мури, Коли ні висоти, ні дна. Ти не вона. Ти є мій сум. У миготливості щодення Ти є мені оте імення, Яке […]...
35. Микола Вінграновський – Снігами вітровінь поля відволочила Снігами вітровінь поля відволочила, Прижовклено збіліла далина – Дніпровими високими очима Дитинносіро глянула весна. Весна моєї вільної надії! Гінка тремтінь у промені дощу! Як дні і ночі, як життя і Київ, Тебе від себе я не відпущу. Що буде – буде. Більше – помаленько. А якщо ні, то висниться мені На зорянім коні мені Шевченко, […]...
36. Дмитро Загул – “десь високо над землею… “ Десь високо над землею носить доля наше щастя, Та ніколи нам не вдасться опинитись там. Ми споріднені з землею, розрослися в ній корінням, Ми лиш котимось камінням… Не злетіти нам. Десь за тридев’ятим морем, тридев’ятою горою Під заклятою скалою спить крилатий змій… Як потвору ту поборем, то розлучимося з горем, Наше щастя метеором спалахне, як […]...
37. Микола Вінграновський – Вечірнє Чорніє повітря… Шляхи засиніли, Гойднулися квіти пахучими снами, Натомлені села вечеряти сіли Під грушами, вишнями і небесами. І, тихий туман пригорнувши до себе, Вечеряє поле піснями з долин, Над селами й полем вечеряє небо, Вмокаючи в ріки хлібини хмарин. І серце вечеря своїм сподіванням, І думка-порадниця мріями свіжими, Вечеряють очі просторами ніжними, І губи вечеряють […]...
38. Микола Вінграновський – димить стерня над синіми ярами Димить стерня над синіми ярами, Ряхтить між кленами рожева далина – І полином надихавшись сповна, Встає зоря вечірня з полина… Кого мені – в розхристаному полі? Тут серце переборює думки, Тут дні мої зливаються в роки, Тут уливаються вони у колоски… Кого мені? Кого мені, глибокомудра земле? Чи, може, поля? Ось мої поля… Чи роду-племені? […]...
39. Микола Вінграновський – Український прелюд Останній міст проплив у далині, Колеса змащені росою голубою – І Київ на Богдановім коні Пливе навстріч дніпровою водою… Вже серце під колесами петля!.. Упало серце! де тому причина?.. Вже чуть, як обертається Земля, І обертається з Землею Україна… Красо моя! Вкраїночко моя! Ну, що мені робити – я не знаю! То прилечу, то знову […]...
40. Микола Вінграновський – Поїду з Києва Поїду з Києва. Важке, підтале серце На води і на зорі понесу – Поїдьмо з Києва! Потрохи пронесеться, Заміниться на тульку й ковбасу, На кофти імпортні і на лиман ранковий, На голос мій – він висвіжіє там!.. Поїдьмо з Києва, бо кожен рік – раптовий, Поїдемо і станемо на стані Я так люблю тебе, що […]...