Мотиви творчості Л. Глібова
Після видання валуєвського циркуляра про заборону українського друкованого слова один із кураторів Київського навчального округу наказав спалити 500 книг байок Глібова, котрі були призначені для шкіл, як “шкідливе видання, яке не повинне мати місце в народному училищі”. Наказ було виконано.
Іван Франко називав Леоніда Глібова “найкращим українським байкописцем”.
В “Энциклопедическом словаре Брокгауза и Эфрона” читаємо про байки Глібова, що вони “відзначаються чудовою українською мовою, гумором, знанням народного
“Живу й народну” мову байок Глібова відзначав М. Драгоманов.
Перші байки Леоніда Івановича Глібова (1827-1893) з’явилися 1853 року в “Черниговских губернских ведомостях”. І тоді ж, в 50-ті роки, він пише ряд ліричних віршів у дусі пісенно-романтичної поезії 20-40-х років XIX століття. Всього перу Глібова належить 107 байок, написаних українською мовою, понад 48 пісенно-ліричних творів, водевіль “До мирового”, 54 вірші-загадки і стільки ж відгадок, 14 акровіршів. Російською мовою створено понад 90 ліричних та близько ЗО сатиричних поезій, 2 п’єси, 4 оповідання,
Звичайно, найціннішим у творчому доробку Л. І. Глібова є його байки. Виводячи байку за рамки традиційних сюжетів, Глібов надає їй то новелістичної, то пісенно-баладної форми, розвиваючи тим самим можливості жанру. Основним естетичним принципом Глібова-байкаря є народність, що, в свою чергу, визначає національну своєрідність його творчості. Байки Глібова відбивають психічний склад, мораль народу, його розум, прагнення, сподівання. Вони повняться українським народним гумором, іронією, промовляють до читачів не тільки прямими висловлюваннями, а й підтекстом.
За часом написання байки Леоніда Глібова поділяють на два періода. До першого відносять ті твори, які були написані в 40-60-ті роки (пізніше всі вони були представлені у збірці 1872 року), до другого – що вийшли з-під авторського пера у 80-90-ті роки.
Байки першого періоду творчості відзначаються злободенністю своєї тематики, мають антикріпосницьку спрямованість. Серед них – всім добре відомі “Вовк та Ягня”, “Вовк і Кіт”, “Щука”, “Мірошник”, “Ведмідь-пасічник” тощо.
У написаній 1854 року байці “Вовк та Ягня”, сюжет якої був відомий ще в античній літературі, в образі Вовка втілено риси представника влади з його цинічним утвердженням права сильного. Вовк спочатку намагається підвести “юридичну” основу для розправи із беззахисним Ягням. Однак, коли виявляється цілковита безглуздість його аргументів, Вовк цинічно заявляє: “Що ти за птиця?!”. І далі, впевнений в цілковитій безкарності, абсолютно не приховує причини своїх знущань над бідолашною твариною:
Як сміло ти мене питати?
Вовк, може, їсти захотів!..
Не вам про теє, дурням, знати! –
І Вовк Ягнятко задавив.
Актуально прозвучала написана у 50-ті роки байка “Мірошник”, в якій показано повне банкрутство тогочасної системи господарювання. Абсолютно безпорадний у незвичайних обставинах мірошник Хома не здатний реально оцінити ситуацію, виявляючи натомість своє самодурство і обмеженість: коли греблю прорвало і млин зупинився, він убиває курей, які прийшли напитися води.
Соціальний мотив байки підсилюється авторським зауваженням, яке звучить у висновках байки: “На світі є такі пани”. Байка відзначається також своєрідними влучними висловами, які мають фольклорну основу: “Хомі за вухом не свербить”, “Води нема й курей чортма”.
Структурні особливості байки насамперед в тому, що Глібов відступає від принципу різностопності рядків твору. Натомість відчувається чітка ритмічна організованість рядків із різноманітним чергуванням виразних рим: рівнобіжним і перехресним, що наближає розмір байки до чотиристопного ямба. Цим урізноманітнювалась форма жанру.
Взагалі треба сказати, що, майстерно використовуючи всі закони жанру байки, Глібов пише твори, які часто нагадують невеличкі п’єси з поетично окресленими дійовими особами. Звірі в його творах виступають як втілення конкретних людських характерів з їх негативними рисами і достоїнствами.
Нагадаємо, що відомий німецький теоретик Г. Лессінг ще у XVIII ст. висловив досить цікаву думку стосовно того, чому героями байок є переважно тварини; у них сталий характер, що зразу робить зрозумілою для читача їхню поведінку і ставлення до різних речей. Дійсно, морально-психічні якості тварин – персонажів байок, як правило, всім відомі. І це дає можливість уникнути абстрактної алегоричності в прочитанні байки, герої якої наділені конкретно-людськими. і водночас властивими саме даній тварині рисами характеру: лисиця – хитрістю, вівця – покірністю, ведмідь – грубістю тощо. Часто у своїх байках Глібов сам називає риси характеру, притаманні тим чи іншим звірям:
Зібравсь усякий звір:
Вовки, лисиці з ховрахами.
Зайці дурні, шкідливий тхір
І ще там деяких чимало…
(“Ведмідь-пасічник”).
Сюжет байки “Ведмідь-пасічник” можна спостерігати і в народних гуморесках, і в мотивах деяких байок Крилева (“Медведь у пчел”, “Морская сходка”). Мова йде про кругову поруку хижаків з метою утримання у своїх руках влади і обдурювання народу. Ця проблема, яку Глібов переносить на часи пореформеної дійсності, коли нові порядки примусили хижаків шукати нові форми для узаконення свого привілейованого становища, на жаль, ще ніколи не втрачала своєї актуальності. Тож уважно вчитаймося в рядки твору: за пропозицією хитрющої Лисиці на громадській раді пасічником вибирають відомого медолюбивого злодія, що дає йому можливість вільно (адже громада обрала!), не криючись, красти мед. Але навіть після того, коли злодія вивели на чисту воду, звірі знову дають себе обдурити, виносячи абсолютно алогічний вирок:
Прогнали злодія старого.
Та ще й приказ дали:
Заперти бісового сина
На цілу зиму в берлозі.
Зате завершення цієї історії цілком логічне:
Ведмедику лиха година:
Зарився у лозі,
Дарма, про все йому байдуже.
Лежить та ласуе медком.
Заступництво Лисиці призводить до гідного судової комедії завершення і у відомій байці “Щука”. Розбійницю Щуку, від якої “у ставу ніхто життя не мав”, з великими труднощами “гуртом до суду притаскали, хоча чуби й мокренькі стали”. Але Лисиця, якій Щука не раз слала “сотеньку карасиків живеньких або линів гарненьких”, пропонує суддям (Ослу, нікчемній Шкапі, двом стареньким Цапам) “у річці вражу Щуку утопити!”. Так воно й сталося.
У мові байки неодноразово проступають розповідні елементи: автор вдається до зачину-вступу, вводить розмовну лексику, український народний гумор, дотепне іронізування. Все це свідчить про творче осмислення Глібовим традиційного сюжету (“Суд” Боровиковського, “Ведмежий суд” Гребінки). Тонкий психологізм, надання байкам національного. колориту, збагачення жанру за рахунок урізноманітнення форми – все це притаманне байкам Глібова так званого першого періоду, котрі визначають його місце в літературному процесі 40-60-х років XIX століття.
Байки другого періоду творчості письменника відзначаються більш глибоким ліризмом, новелістичним або баладним стилем. Урізноманітнюються живі інтонаційні відтінки мови, з’являються нові теми і образи. Замість звірів-хижаків частіше з’являються Коник-стрибунець, Цуцик, Жаби, Цяцькований Осел, Мальований Стовп, в образах яких засуджується паразитизм, прислужництво, тупоумство, міщанська самозакоханість.
У цілому, до другого періоду належить понад 50 байок, більша частина яких створена за оригінальними сюжетами, інші – поглиблюють і розвивають уже відомі. Так, у байці “Цуцик”, сюжет якої розвинуто на основі байки Крилова “Две собаки”, Глібов виступає проти лакейського підлабузництва, паразитизму вискочок Цуциків. Але якщо Крилов лише передає розмову дворового Барбоса з кімнатною Жужу, то Глібов вводить і роздуми Бровка в розмові з нікчемним і запанілим Цуциком:
Бач, яким він паном.
Ледачий Цуцик, став.
Даючи оцінку словам Цуцика про служіння на задніх лапах, Бровко промовляє: “Щоб ти сказивсь!”.
Створюючи образ самозакоханого і разом з тим жалюгідного Цуцика, автор використовує відповідні художні засоби: “патлатий Цуцик”, “сухенькі лапки”, “хвостик чистий”, “ледачий Цуцик”. Тонкий психологізм відчуваємо в останніх рядках байки, де поведінка Бровка нагадує нам поведінку критично мислячої людини:
Бровко мовчить, і я мовчу,
Води не сколочу…
Художній метод поета-байкаря невіддільний від таких елементів народного фольклору, як приказка і прислів’я, котрі і виступають як засіб словесного гумору, і підсилюють національний колорит, байки. За першооснову вони, як правило, мають народний гумор: “Раденький, що дурненький”, “Хлібець їж, а правду ріж”, “І не дихне, як не брехне”, “Є приказка весела: їж, коли рот ще свіж”. У свою чергу, багато афористичних виразів самого Глібова увійшли в народний вжиток. “Ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла”, “Вигадливий язик дорогу промете, і можна вибраться далеко-предалеко” тощо.
За допомогою фразеологічного звороту, характерного вислову, побутово-етнографічних деталей, опису звичаїв, відтворення пейзажу Леоніду Глібову вдалося створити глибоко індивідуалізовані національні характери. Зокрема, байкар критикує ті риси народного єства, яких бажано було б позбутися. Саме про них іде мова у байці “Мальований Стовп”, сюжет якої цілком оригінальний. Протиставляючи образи Мальованого Стовпа і живого дерева, Глібов з жалем говорить про тих із нас, хто із “живої деревини” перетворюється у бездушного Мальованого Стовпа, байдужого до інших, бездушного, себелюбного. Рядки байки проникнуті смутком, відзначаються народнопісенним колоритом, що і надає їй ліричності, мальовничості:
Згадалася йому щасливая година,
Як був він деревом, шумів і зеленів,
Як усміхалася червоная калина
І степ широкий серце веселив…
І причувається – десь пісня за горою
Лунає: “Ой гук, мамо, гук… “
І сльози капають холодною росою…
Кругом його гуде безсонний жук.
Неповторну привабливість надає відтворення знайомого читачеві пейзажу у байці “Цяцькований Осел”, де автор описує, як дурне честолюбство Осла Нечипір Громовик (“по-вченому Юпітером він звався”) задовольняє срібним дзвоником:
Зрадів Осел, у ноги повалився,
Фортуниху у рученьку лизнув
І так з гори чимчикувать пустився,
Що трохи шиї не звернув,
Побіг він навпростець, нічого не минає:
Чи нива, чи баштан – не розбирає,
Толочить і ламає.
На вигоні телят перелякав.
Ускочив у село – всяк очі витріщає,
А він брикає, хвіст задрав,
Аж куряву підняв, –
Собаки гавкають, і дітвора тікає…
Цяцькований Осел придбав нову біду:
Де не повернеться – усе не до ладу.
Чи шкоду втне – не подарують.
Почують, що дзвенить, – палюгою частують.
Ця яскрава жанрова сценка передає той неповторний національний колорит, що притаманний багатьом байкам Глібова другого періоду творчості і про який у критиці немало в різний час згадувалося.
Досить помітне місце у творчості Глібова займають ліричні поезії, котрі І. Франко назвав “чудовими ліричними п’єсами”, а кращі з них вважав “перлинами української лірики”. Друкувалися поезії Глібова на сторінках “Черниговских губернских ведомостей”, пізніше – в “Основі” і “Черниговском листке”.
Журнал “Основа”, як відомо, відігравав значну роль у популяризації таких жанрів поетичної творчості, як ліричний вірш, балада, поема, пісня-романс. На його сторінках поряд із Глібовими піснями “Журба”, “Летить голуб над полем”, “Скажіть мені, добрі люди” надруковано понад сімдесят поезій Т. Г. Шевченка, твори С. Руданського (“Повій, вітре, на Вкраїну”, “Ластівка”, “Сни”), П. Куліша (“Кумейки”, “Настуся”), В. Кулика (“Питання”, “Веснянки”), П. Морачевського (“На Вкраїну”, “Чумаки”) та багатьох інших.
Як неодноразово підкреслювалося дослідниками, поезія “Основи” формувалася під могутнім впливом Шевченкової творчості. І це в повній мірі відчувається у ліризмі й мелодійності таких поезій Л. Глібова, як “Думка”, “Зіронька”, “Веснянка”, “Ой не цвісти калиноньці”, “Журба”. Остання є найвідомішою з усіх ліричних поезій Глібова. Написана ще в молоді роки і надрукована у 1859 р., поезія “Журба” пізніше була покладена на музику М. В. Лисенком. Вірш починається мелодійними рядками у народнопісенному дусі:
Стоїть гора високая.
Попіл горою гай.
Зелений гай густесенький.
Неначе справді рай.
Поезія сповнена елегійного смутку за молодістю, що минула. Задушевність почуття, втіленого у світлих, прозорих поетичних образах, мелодійність рядка, використання улюблених народною поезією порівнянь, епітетів, пестливих форм та повторів окремих слів зробили цей твір популярним ще за життя автора. Пізніше поезію часто вважали народною піснею. Засобом паралельного зображення картини природи і людських почуттів поет, зокрема, досягає глибини ліризму:
Як хороше, як весело
На білім світі жить!.
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить!
Болить воно та журиться.
Бо вернеться весна,
А молодість… не вернеться.
Не вернеться вона!..
В останні роки творчості Л. Глібов багато писав віршів для дітей, котрі друкував у львівському “Дзвонику”. У віршованій формі автор передавав також сюжети народних казок, загадок, надаючи їм особливої своєрідності.
І все ж найбільшу цінність має байкарська спадщина Глібова, якою він і обезсмертив своє ім’я.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Реалізм байок Леоніда Глібова Реалізм байок Леоніда Глібова Найвищого свого розвитку українська байка досягла у XIX столітті у творчості Леоніда Глібова. Українська байка піднеслася на вищий ступінь із виходом у світ збірки “Малороссийские приказки” 1834 року. Відомо 107 байок, написаних цим невтомним трудівником, який, за словами Івана Франка, навіть у роки страшного затишку, застою та загального занепаду літературного життя […]...
- Байка Л. Глібова “Щука” Байка Л. Глібова “Щука” I. Глібов – майстер-байкар. (Давній жанр увійшов у творчість Глібова. Він пише про злободенні проблеми.) II. “Щука” – викриття лицемірства, продажності суду. (Злочини Щуки; нікчемні судді.) III. “Страшний” вирок. (Щучині подарунки Лисиці, хоча це, можливо, і чутки; Лисиця відплатила за “карасиків”.) IV. Роль байки в літературі. (Під маскою алегорії, сатири можна […]...
- Біографія Леоніда Глібова ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827 – 1893) … Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині в родині управителя маєтків магнатів Родзянків. Початкову освіту він здобув дома за допомогою матері, а 1840р. вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою “Стихотворения Леонида […]...
- Чому навчає байка? (за творами Л. Глібова) Леонід Іванович Глібов народився в 1827 році в селі Веселий Поділ на Полтавщині. Ще з юного віку складав поезії російською мовою, але невдовзі почав писати байки українською. Упродовж життя він створив понад 100 байок. У них письменник зазвичай намагався порушувати проблеми людської та суспільної моралі. Леонід Глібов у своїх байках гостро критикував несправедливий суд, жорстокість […]...
- Викривальна і повчальна спрямованість байок Л. Глібова (1827-1893) Народився в с. Веселому Подолі на Полтавщині в родині поміщицького управителя. Закінчив Полтавську гімназію та Ніжинський ліцей вищих наук. Працював учителем, був редактором газети “Черниговский листок”. За просвітницьку діяльність переслідувався урядом. Основну частину життя прожив у Чернігові. Ще з юного віку складав поезії російською мовою, але невдовзі почав писати байки українською (упродовж життя створив […]...
- “Щука” Леоніда Глібова Як відомо, байка зародилася ще в стародавній Греції. Відтоді й донині цей жанр є надзвичайно популярним. Генієм української байки є Леонід Глібов. Велика кількість його байок має оригінальні сюжети. Крім того, він творчо переніс на національний грунт велику кількість відомих сюжетів байок, наповнивши їх народними образами, характерами, деталями. Широко відомий мандрівний старовинний сюжет про нерозумних […]...
- Роздуми Л. Глібова над скороминучістю людського життя (за поезією “Журба”) Л. Глібов, як і багато інших письменників, у своїй творчості намагався осмислити загальнолюдські питання. Роздуми над скороминучістю людського життя знайшли втілення у вірші Л. Глібова “Журба”. Ця поезія викликає сумний настрій. Незважаючи на те, що поет милується прекрасною природою він відчуває душевний неспокій: … в мене бідне серденько І мліє, і болить. Мабуть, саме тому […]...
- Актуальність творчості Леоніда Глібова Талант справжнього митця проявляється в тому, що його твори залишаються актуальними в різні часи і в різні епохи. Байку “Мірошник” Леонід Глібов написав у 1853 році. Це був переломний період в історії Російської імперії: стара кріпосницька система заважала розвиватися новим капіталістичним відносинами. Настав час, коли необхідно було докорінно змінити життя суспільства. Скасування кріпосного права стало […]...
- Леонід Глібов – творець нової байки Найвидатніший байкар української літератури – це Л. Глібов, який виступив проти кріпосництва, критикував лібералів за те, що вони прославляли реформу 1861 року. Невгасну славу принесли Глібову його байки, які І. Франко справедливо вважав “головним титулом заслуги цього талановитого поета”. Саме в цьому жанрі з найбільшою силою проявився самобутній талант письменника. Він написав 107 байок, які […]...
- Чого навчають нас байки Л. Глібова Прадавня людина вперше широко розплющила очі і зачудовано подивилася навколо себе. Коли вона вперше відчула себе людиною, то намагалася якось пояснити навколишній світ, такий для неї дивний, малозрозумілий і разом з тим жахливий. І для цього вона створила міф, казку. Серед постійної боротьби добра і зла, правди і кривди, людина вчилася жити. Як захистити себе […]...
- Утвердження споконвічних етичних цінностей у байках Леоніда Глібова Утвердження споконвічних етичних цінностей у байках Леоніда Глібова Літературна спадщина Леоніда Глібова дуже багата – від пісенно-ліричних творів до віршів-загадок, жартів. Працював видатний український письменник у царині художньої прози. Але найбільше визнання він здобув як неперевершений байкар, який правдивим художнім словом віддано служив інтересам свого народу. Тому байки Л. Глібова стали своєрідним символом добра та […]...
- Байка багато чого навчить (за байками Л. Глібова “Щука”, “Муха й Бджола”, “Жаба і Віл”) Леонід Глібов відомий в українській літературі передусім як поет-байкар. Він вважається творцем нової байки. У своїх творах Л. Глібов зобразив суттєві явища життя, безправне становище кріпаків, пихатість чиновників, недолугість тогочасних судів. Автор висміював хитрі та підступні вчинки людей, лицемірство, егоїзм, жадібність, заздрість, лінощі та багато інших негативних рис характеру. Ось хитра і підступна Лисичка – […]...
- Прихований зміст байок Леоніда Глібова Гумор – неодмінна складова людського життя. Він допомагає нам зняти нервове напруження, вийти зі складної ситуації. Мабуть, саме тому завжди популярними були й будуть різножанрові гумористичні й сатиричні твори. Одним із відомих українських поетів – байкарів є і Леонід Глібов. Його твори відзначаються новаторськими рисами. Л. Глібов вніс у байку ліричний струмінь. Розробляючи відомі сюжети […]...
- Викриття несправедливого судочинства в байці Л. Глібова “Щука” Українським Криловим називають найвидатнішого байкаря України Леоніда Глібова. У творах талановитий письменник викриває феодальне та буржуазне судочинство. Найвиразнішою є байка “Щука” – зразок сатири на панський суд. Страшні злочини скоїла Щука: “Того заїла в смерть, другого обідрала”. Отже, звинувачення цілком слушні, судді змушені жорстоко покарати “катюгу”. Але стряпчий проголошує таку промову перед добренькими й плохенькими […]...
- Життя та творчість Леоніда Глібова ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827-1893) Літературні псевдоніми – Простодушний, Непостоянный Сотрудник, Капитан Ботвиван. Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й […]...
- Байка – джерело мудрості У розділі “Байка у світовій літературі” ми познайомилися з історією розвитку байки, а також із творами відомих байкарів. Байки писали Езоп, Лафонтен, Крилов, Глібов. Спочатку здається, що байка – це розважальний веселий твір, але насправді автори байок говорять про серйозне. Як сказав Леонід Глібов: “Здається, байка просто бреше, а справді – правду ясну чеше”. Байка […]...
- Поезія Л. Глібова “Журба” – перлина української лірики Поезія Л. Глібова “Журба” – перлина української лірики Леонід Глібов любив Чернігівщину, часто приїжджав помилуватися краєвидами, поблукати старенькими вулицями, відпочити на березі річки Снов. Під час одного з таких приїздів він замислився над тим, що ще недавно по цій землі ходив Тарас Шевченко, писав, малював, а сьогодні його вже нема. Так народилася поезія “Журба”, яка […]...
- Фольклорна основа акровіршів та віршованих загадок Л. Глібова I. Усна народна творчість – джерело мудрості для письменників. (В основу творів відомих українських письменників покладено фольклор. Саме в цьому криється секрет їхнього успіху і популярності.) II. Віршовані загадки як спосіб висловити приховану думку. (У творчій спадщині поета-байкаря Л. Глібова є чимало віршованих загадок.) 1. Акровірші. (Акровірш у перекладі з грецької мови означає “крайній вірш”. […]...
- Що дало мені вивчення байки у школі? Протягом навчання у школі я познайомився з байками Є. Гребінки, П. Гулэка-Артемовського, Л. Глібова. Байка увійшла в моє життя як своєрідна казка з життя тварин. Так байки я сприймав у ранньому дитинстві, коли в початковій школі ознайомились ми з таким твором як байка. Байки вчили нас бути щедрими на добро, на правду, на красу. Уже […]...
- “Журба” Леоніда Глібова – перлина української літератури Леонід Глібов – відомий байкар, автор загадок та акровіршів. Писав він і ліричні твори, деякі з них стали народними піснями. У поезії “Журба” Л. Глібов явища природи відтворив паралельно з людським життям. Автор описав найлагіднішу пору року – літо, тепле, красне, ніжне, як молоді літа людини: Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, […]...
- Мотиви ранньої творчості Юрія Яновського ЯНОВСКИЙ ЮРІЙ (1902- 1954) Народився в с. Майєровому (тепер Кіровоградська область) в заможній селянській родині. Закінчив Єлисаветградське реальне училище, служив у різних установах. Навчався в Київському політехнічному інституті, але не закінчив його через матеріальні нестатки. Працював у газеті “Більшовик”, потім зацікавився кіномистецтвом. Був спочатку редактором кінофотоуправління, аз 1926р. став головним редактором Одеської кінофабрики. Жив у […]...
- Легендарний засновник жанру байки Езоп Легендарний засновник жанру байки Езоп І. Байка – один із найдавніших літературних жанрів. (На думку більшості дослідників, байка, як і міф, була однією з перших форм художнього мислення. За допомогою байки людина шукала відповіді на питання, які ставило перед нею життя.) ІІ. Езоп – легендарний засновник байки. 1. Відомості про життя Езопа в працях Геродота. […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Езопа У чому секрет довголіття байок Езопа? Оскільки в байках мова алегорична, то й скривдити нікого неможливо. Адресат не зазначений, дійові особи – найчастіше тварини. Байкар вказує не на людські вади, а на вади тварин. Якщо людина впізнає в діях і словах героїв байки себе, вона засвоює позитивний урок....
- Патріотичні та громадянські мотиви у творчості Василя Симоненка Поетична зірка Василя Симоненка спалахнула на небосхилі української літератури в шістдесятих роках минулого століття. Усього 28 років відпустила йому доля, але й за цей невеликий проміжок часу він зумів прогриміти молодим весняним громом, який відлунюватиметься ще багато десятиліть. Адже у творчості “витязя молодої української поезії”, як сказав про нього Олесь Гончар, порушені вічні питання, що […]...
- Близькі мотиви творчості Ліни Костенко і Лесі Українки Близькі мотиви творчості Ліни Костенко і Лесі Українки “Мистецтво – це людська діяльність, яка полягає в тому, що одна людина певними зовнішніми знаками свідомо передає іншим пережиті нею почуття, а інші люди заражаються цими почуттями і переживають їх”. Чим же заражає поетичне мистецтво Ліни Костенко та Лесі Українки? Перш за все щирістю вислову, емоційністю, красою […]...
- Урбаністичні мотиви в творчості Богдана-Ігоря Антонича Богдан-Ігор Антонич належить до когорти “забутих” письменників. Насправді, зовсім забути письменника, хоч як би це кому хотілося зробити, важко. Тоталітарна система не могла існувати вічно, усі імперії руйнуються рано чи пізно, і тоді світові відкриваються ті сторінки історії, які система чи імперія намагалася старанно приховати. Так відкрилися сторінки творчості Богдана-Ігоря Антонича. Творчість Антонича має одну […]...
- Релігійні мотиви у творчості Т. Шевченка Ще зовсім недавно, всього декілька років тому, тема “Антирелігійні” мотиви в творчості Т. Г. Шевченка” була звичайною у шкільних програмах та в літературознавчих дослідженнях. І от сьогодні ми вже говоримо про релігійність поета. Чи є тут парадокс? Так, але тільки на перший погляд. Очевидно, Шевченкова творчість дає підстави стверджувати як одне, так і інше. Річ […]...
- Головні мотиви творчості Ліни Костенко Ліна Костенко… У цьому імені – наша совість, наш дух, наша історія. До історії народу, його культури, його трагедій і прозрінь торкнулося перо поетеси. Вона пробуджує пам’ять, яку вбивали десятиліттями, історію, яка закладена в генах. Витоки творчості поетеси – з енциклопедії життя народу, з фольклору – духовної сили і краси, з того грунту, на якому […]...
- Провідні мотиви творчості Дж. Байрона … Ми родимось на те, щоб нам умерти… Нелюбо весну нам вітрами поминать. Коли б родились знов, знов смерті треба ждать. Подякуймо ж богам за наші дні хороші… Дж. Байрон Ці невмирущі рядки належать перу видатного англійського поета Джорджа Ноела Гордона Байрона. Класицистичні погляди Байрона здаються несподіваними для поета, чиє ім’я увійшло в історію англійської […]...
- Мотиви поетичної творчості Богдана Лепкого Із чорноземного Поділля прийшов у рідну літературу талановитий поет і прозаїк Богдан Лепкий. Це благословенний, щедрий край, овіяний легендами. Сам поет писав про нього в одному зі своїх ранніх віршів – “Заспів”: Колисав мою колиску Вітер рідного Поділля І зливав на сонні вії Степового запах зілля. А уособлювало це Поділля мальовниче село Крегулець. Богдан Лепкий […]...
- Біблійні мотиви у творчості І. Франка Біблія завжди служила джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини. Вона давала той ідеал, духовну підтримку, яких митці не знаходили в реальному житті. Багатьом із них Святе Письмо давало віру в Бога і в свій народ, його життєві сили. Жила єдина надія, що вихід з неволі буде знайдено, якщо жити за Божими заповідями. […]...
- Біблійні мотиви та образи в творчості українських письменників 19-20 століть Реферат на тему: Біблійні мотиви та образи в творчості українських письменників 19-20 століть Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у суспільному житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж […]...
- Патріотичні мотиви творчості Лесі Українки Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся Українка – неперевершений поет боротьби, поет-патріот. Саме тому Лесю Українку називають дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка й понесла далі естафету правди, добра, людяності. Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним […]...
- Патріотичні мотиви у творчості М. Вороного Микола Кіндратович Вороний (1871-1938), як і М. Зеров, належить до видатних діячів української культури, об’єднаних трагічним поняттям “розстріляне відродження”. Обидва були всебічно обдарованими людьми, на їхнє формування значний вплив справив великий Франко. М. Вороного з Франком єднала не лише співпраця, а й щира дружба. М. Зеров і М. Вороний в особистому житті теж були не […]...
- Основні мотиви творчості Василя Симоненка Василь Симоненко у своїй поезії звертається до усіх тих тем, які споконвіку хвилювали митців і складали основу будь-якої поетичної творчості, серед них любов до Батьківщини та рідної природи, віра у духовну силу свого народу, філософські роздуми над призначенням людини на землі, оспівування глибокого і пристрасного кохання. До якої б теми не звертався Василь Симоненко, він […]...
- Чого навчають нас байки? Байка – один із найулюбленіших жанрів літератури. Байки Езопа, Федра, Лафонтена, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Л. Глібова, Кантеміра, Тредіаковського, І. Крилова знають, люблять і цінують в усьому світі. Чому ж байка є такою популярною і улюбленою в народі? Чи не тому, що в цих коротеньких байкових оповідях зображуються незвичайні герої? Тут ми бачимо […]...
- Мотиви любові до рідної землі у творчості Остапа Вишні Давно відомо, що дуже часто природа буває для митця могутнім джерелом творчого натхнення. Талант письменника залежить від того, наскільки глибоко і точно зуміє він проникнути в таємниці природи, відчути подих її життя. Особливо помітний зв’язок вічно мінливих картин рідної природи з переживанням Остапа Вишні у “Мисливських усмішках”. Письменник дуже любив полювання, довго готувався до відкриття […]...
- Великий байкар Леонід Глібов ВЕЛИКИЙ БАЙКАР Леонід Глібов Леонід Іванович Глібов народився 4 березня (21 лютого) 1827 р. в с. Веселий Поділ на Полтавщині. Батько майбутнього письменника був управителем маєтків поміщиків Родзянків у с. Веселий Поділ, а згодом – у с. Горби. Родзянки видавали себе за прихильників мистецтва, вони всерйоз вважали літературою власні порнографічні вірші, а розпусту прикривали увагою […]...
- Морально-етичні ідеали творчості поета-філософа Григорій Сковорода – видатний український філософ, просвітитель, письменник-гуманіст XVIII століття. Автор філософських і педагогічних трактатів, поетичних творів, перекладів, проповідей, притч, байок, він був високоосвіченою людиною свого часу, його геній зростав на народному грунті. Наскрізною ідеєю філософії й художньої творчості Сковороди є пошук людського щастя. Мислитель прагнув пізнати сенс людського життя і вбачав його не в […]...
- Езоп – засновник жанру байки ЕЗОП (VІ ст. до н. е.) Давньогрецький напівлегендарний байкар. Ім’я Езопа зустрічається у працях історика Геродота (V CT. ДО Н. Є.), який повідомляє, що Езоп жив на острові Самосі, був рабом з фізичними вадами, згодом став вільний, писав байки. Збірник Езопа містить 426 байок, написаних прозою. Твори його стислі, мораль досить пряма і лаконічна. Наприклад, […]...
Твір про благодійність.