Мої зірки



Сім зірок – сім надій, сім побачень
Щедра доля з барвінками в’є;
Перша з них, що найкраща, і плаче,
Це – кохання безвісне моє.

Інші дві, що палають на сході
Жовтим листям в осіннім краю, –
Діточки, що не прибрані ходять
І чекають на ласку мою.

А четверта і п’ята – не зорі,
То душа, що схолола в льоду,
Розіп’ята на стінах в соборі,
Я їй місця в житті не знайду.

Шоста зірка – це мати-калина
На горі серед степу стоїть;
Коли бачу – до матінки лину
І живу там, щасливий, хоч мить.

Сьома зірка – зоря України,
Що у променях ранку встає,
Й у хвилини безсилля, як сину,
Мені гідність і віру дає.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Аналіз роману в новелах вершники.
Ви зараз читаєте: Мої зірки