Новела “Я (Романтика)” М. Хвильового – твір, проблематика якого перебуває поза часом



І. Особливості стилю новели. (Цей твір належить до героїко-романтичного жанру з присвятою “Цвітові яблуні”, тобто Михайлові Коцюбинському. Новела написана в експресивній стильовій манері, де поєдналися здобутки європейського модернізму та імпресіонізму.)

ІІ. Тема новели. (У творі показане вічне протистояння добра і зла, М. Хвильовий переносить це протистояння в душу героя, подає його жорстоку сповідь-самовиправдання чекіста, який поклав на вівтар революції свою душу, почуття, сумніви. “Я” мусить вибрати між синівським почуттям

та обов’язком революціонера. І, як ми знаємо, його вибір фатальний. Таким чином, проблема гуманності та фанатичної відданості ідеалам революції є в новелі центральною.)

ІІІ. Ідея новели. (М. Хвильовий переконаний, що сліпе, бездумне поклоніння абсурдній ідеї, самовіддане служіння їй веде до деградації особистості. А суспільство, побудоване на людських жертвах і невинній крові, не може бути гуманним і приречене на загибель. У новелі переважає романтична атмосфера, яка поступово переходить у неоромантичну. Герої діють в екстремальних обставинах, треба знищити ворогів, очистити шлях для подальшого тріумфу

червоної армії. Тому всі події відбуваються у “фантастичному палаці” – будинку розстріляного шляхтича і найчастіше “темною ніччю”, щоб не було свідків жорстоких розправ чорного трибуналу.)

IV. Образи-символи новели. (Читаючи новелу “Я (Романтика)”, натрапляємо на багато символів. Ось, наприклад, бачимо, як полки версальців безперервно атакують загони інсургентів. Хто ж вони такі? У Хвильового інсургент – це борець за незалежність, солдат революції, а версальці – озвірілі, оскаженілі контрреволюціонери. Читаємо: “відправити в штаб Духоніна”, тобто розстріляти, бо саме цей начальник штабу і головнокомандувач російської армії не визнавав революції в Мотилеві. Синедріон – вищий державний орган з політичними і судовими функціями в древній Іудеї, у Хвильового – рада, що вершить страшний суд над мирним населенням.)

V. Композиція новели. (Новела складається з прологу – своєрідного ліричного зачину, де читач поступово входить у складний психологічний світ твору. Далі йдуть три частини, де показані три різні ситуації на фронті і три душевні стани головного героя “Я”. Найголовнішою є кульмінаційна сцена, де серед купи черниць “м’ятежний син” побачив свою матір, йому треба зробити страшний вибір: вона чи революція!)

VI. Образна система твору. (Головний герой новели не має імені, мабуть, М. Хвильовий хотів цим підкреслити типовість цього образу для 20-х років XX століття. Перед нами революційний фанатик, який свідомо вбиває в собі все людяне, щоб стати “справжнім комунаром”. Він вершить революційне “правосуддя”, розстрілюючи сотні інакомислячих. Про себе “я” говорить: “Я – чекіст, але я і людина”. Трагедія головного героя в тому, що він не бачить виходу, а застрелити матір необхідно, бо це – “єдина дорога до загірних озер невідомої прекрасної комуни”.)

1. Доктор Тагабат. (Головний герой новели “Я” постійно перебуває під тиском сильної особистості доктора Тагабата, називаючи його “мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт… ” Нічого доброго і чистого немає в його душі, він чинить зло так само, як і чинили до нього інші, хто мав силу і був при владі. Ось так поводяться чекісти! Вони просто раціонально використовують шанс, подарований долею.)

2. Молодий хлопець Андрюша. (Це людина, що має “кволу волю”, бо був призваний служити в чека насильно. Андрюша часто не витримує тієї кривавої бойні і проситься на фронт, де все зрозуміло: хто друг, а хто ворог. Цей “невеселий комунар” поступово деградує; що прискорити вирок трибуналу, він поспішно ставить свій підпис – “хвостик” і не хоче більше ні про що думати.)

3. Дегенерат. (На думку М. Хвильового, це узагальнений образ усіх осіб, що є “чорним трибуналом комуни”. “Вірний вартовий революції” з “низьким лобом” і “приплюснутим носом” викликає в читача огиду. Хочеться запитати: які ж такі “високі” ідеали революції захищають подібні виродки-суб’єкти?)

4. Мати Марія. (Ця героїня – втілення вічного добра, символ згорьованої України. Як справжня мати, Марія і перед смертю не думає про себе, її серце розуміє сина-вбивцю і мучиться роздвоєністю його душі, намагаючись захистити від непоправної помилки.)

VII. Значення новели “Я (Романтика)”. (М. Хвильовий давно відчував, як деградують революційні завоювання, як гаснуть ідеали нових людей Країни Рад. Він інтуїтивно передбачав, що на його землі пануватиме тоталітарний режим. І новела “Я (Романтика)”, яка, на думку вченого-філолога Л. Білецького, “силою своєю не має собі аналогій у новітній прозі”, є реальним тому підтвердженням.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Осіння пісня.
Ви зараз читаєте: Новела “Я (Романтика)” М. Хвильового – твір, проблематика якого перебуває поза часом
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.