Образ автора у романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”
Ви скажете, що Пушкін присутній у кожному із своїх героїв. Він присутній в описах лісів та узгір’їв, у милих його серцю куточках з такими знайомими адресами: і узагальненим “на берегах Невы”, і конкретною московською вказівкою “у Харито-нья в переулке”, і швидкоплинним спогадом “там, где ранее весна блестит над Каменкой тенистой” та “итак, я жил тогда в Одессе”, і ліричним “деревня, где скучал Евгений, была прелестный уголок”.
Він живе у своєму часі – всі сім років, п’ять місяців і 10 днів невпинної праці над
Поет саркастично посміхається, пояснюючи зміни у власній долі:
Но вреден север для меня.
Як палкий закоханий, освідчується рідному місту:
Как часто в горестной разлуке,
В моей блуждающей судьбе,
Москва, я думал о тебе!
Згадує юнацьке почуття:
Я помню море пред грозою:
Как я завидовал волнам,
Бегущим бурной чередою
С любовью лечь к ее ногам!
Как я желал тогда с волнами Коснуться милых ног устами!
Чи знав Пушкін, пишучи ці рядки першої глави, що буде згадувати дівчинку-підлітка, яка викликала
Але справа, мабуть, не тільки в спогадах, ліричних відступах, коментарях до подій і вчинків героїв. Створюючи роман у віршах, “енциклопедію російського життя”, Пушкін намагався найдетальніше, найправдивіше відобразити світ, типи, характери людей свого часу. Він багато передав своїм героям: теми віршів та розмов, духовні скарби книжок власної бібліотеки, де “Хранили многие страницы Отметку резкую ногтей”, де душа
Себя невольно выражает
То кратким словом, то крестом,
То вопросительным крючком.
Але він не хотів, щоб його ототожнювали з його героями. Пушкін відстоював не тільки власну самостійність, але й незалежність своїх героїв, визнаючи за ними право диктувати авторові свою історію. Мене дуже вразили рядки з пушкінського листа до князя Вяземського, друга та одного з перших критиків роману: “Ти знаєш, що вчинила моя Тетяна? Вона заміж вийшла!”
Відзначаючи у вихованні, у способі життя головного героя багато спільного з власним життям, тим самим вдаючись до засобу типізації – “мы все учились понемногу Чему-нибудь и как-нибудь”, Пушкін перш за все підкреслює:
Всегда я рад заметить разность
Между Онегиным и мной,
Чтобы насмешливый читатель
Или какой-нибудь издатель
Замысловатой клеветы,
Сличая здесь мои черты,
Не повторял потом безбожно,
Что намарал я свой портрет…
Більше того, Пушкін турбується, щоб окреме видання І та II глав вийшло з ілюстрацією і навіть сам робить ескіз, детально описуючи героїв, їхні пози й місце постійних прогулянок з Євгенієм. Мабуть, завдяки ще й цій першій ілюстрації до роману ми зорово сприймаємо самого поета як одного з головних героїв твору, начебто зустрічаємося з ним, живим, йдемо поруч крізь роки й століття до розуміння часу, країни і самих себе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Галина пагутяк біографія коротко.