Олена Матушек – Дикий виноград

ДИКИЙ ВИНОГРАД

Крізь тишу тиш,

Крізь грому грізні рими,

Крізь сміх сльози і присмерки досад

Долає вись –

Невтримно, незборимо –

Зелена повінь –

Дикий виноград.

Чому він – “дикий”?

Ну хіба ж він дикий,

Коли зумів корінням осягти

Таке неспинне

І таке велике,

Невтолене жадання висоти!

Він ні піднять,

Ні підсадить не просить,

Йому усі підпори замалі,

Він за собою в небеса підносить

Кубічний метр власної землі.

Він так живе.

Йому дано збагнути

Крізь гіркоту невиношених грон

Цей захват –

Мов хлопчак, перемахнути

На поверсі крутому на балкон.

Зелене, неприборкане проміння

З усіх шпарин

Всепереможно б’є…

Собою зігріваючи каміння,

І нам закам’яніти не дає.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Рушник на стіні твір.
Ви зараз читаєте: Олена Матушек – Дикий виноград
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.