Олесь Гончар – Танкіст



Сніги! Не сніги, а ріллі,
Наорані смертю за мить.
І хлопець – одне вугілля –
Біля танка свого лежить.

Руку підняв до неба.
Крик занімів на вустах.
Бо жити б йому ще треба
В незайманих десь містах,

Ще б чути довкола себе
Той гомін прекрасних міст.
Бунтуючи, зняв до неба
Чорний кулак танкіст.

І руки його обгорілі
Не хочуть такого кінця!
І зуби аж сяють білі
На спаленій масці лиця!

Бо то ж недомріяна мрія,
То ж вірність його комусь –
Напис на танку біліє:

“Жди –

Я вернусь!”.

1945, Секешфехерварф


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Дитинство тараса шевченка твір.
Ви зараз читаєте: Олесь Гончар – Танкіст