Освячений любов’ю світ у поезіях Ірини Жиленко
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
Василь Симоненко
Свій творчий шлях Ірина Жиленко розпочала в період “шістдесятництва”, коли свіжий ковток свободи дав змогу розкритися багатьом творчим особистостям. Митці на повний голос заявили про себе у творах, де поняття честі, гідності людини постали самодостатніми, як даність від природи й народної моралі, а не від вказівки ідеологічного керівництва. Творчість Жиленко вирізняється вишуканістю строфіки, витонченістю підбору
Ірина Жиленко належить до поетів, які пишуть про сучасне життя, тому провідними темами її творчості
Ірина Жиленко була добре знайома й підтримувала дружні стосунки з українськими митцями, які повстали проти безжальної, антилюдяної системи радянського тоталітарного апарату, що нищив не лише незалежність України, він забирав життя кожного, хто мав мужність підняти голос на захист скривдженого народу.
Вірш “За золотими вікнами зірок… “, що має відчутний автобіографічний відтінок, – це спогад про тих, хто були рідними й близькими, але вже пішли з “земного Києва” до “Києва небесного”, він болючий і сумний, але водночас чистий і світлий, бо ті, хто вже на небі, “нам смерті не бажають, ні, але їм дуже нас не вистачає”. Ці близькі люди – не просто рідні чи знайомі, це ті, кого називають совістю України, чиє життя й діяльність пов’язані з Києвом, – художники Алла Горська, Зарецький, Кушнір, поети Василь Стус, Іван Світличний, перекладач Лукаш та ін. Ці люди заради рідної землі, рідної України пішли в радянські концтабори, але не поступилися принципами. Радянська система відібрала творчі роки митців, забрала життя, але не змогла знищити почуття власної гідності й віри в той час, коли Україна стане незалежною і творча особистість матиме змогу працювати на благо народу. Подумки згадуючи померлих друзів та знайомих, лірична героїня до деталей бачить їх перед собою: постають у спогадах і їхня зовнішність (“Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя!”), і звички (“Про щось земне замислився Кушнір”; “Як там Лукаш? Все грає в доміно?”), і улюблені заняття (“Зарецький знов малює мій портрет. А Стусові і вічність тіснувата”). Незцілимий смуток затоплює душу, Ірина Жиленко насправді оплакує своїх друзів, про що свідчать останні рядки
А я віршую… Бо казав Світличний:
“Іриночко, без віршів не приходь… “
Смуток і сльози – по всьому “земному Києві, повитому в жалобу”, за “лицарями печальної подоби”, на зміну яким прийшли “лицарі неситої утроби” з “крутими потилицями”. Це одна з небагатьох поезій, що пронизана смутком і скорботою, увесь інший доробок поетеси – це світлі й радісні мотиви, позначені певною казковістю, авторською фантазією.
Вірш “І світла алея… ” – це своєрідний гімн натхненню митця. Воно прийшло до ліричної героїні в південній місцевості з мальовничими краєвидами після теплої літньої зливи, коли все довкола осяяне сонцем: “світла алея”, “засипаний квітом будиночка сонячний дах”, “сонячний радісний звір”, “засвітились акацій стрункі ліхтарі”, “пломеніючий сад” – усі ці образи створені натхненням поетеси. У душі ліричної героїні (напевно, і самої авторки) вічне світло поєдналося з магією “сліпучої води” – це правічні дві стихії, що творять світ. І саме вони спричинили “спрагу почать спочатку”, спонукали “найперший свій вірш написать”, одним словом, приєднатися до творення світу через натхненні рядки, в яких любов до всього сущого й живого. Загалом же – це “світлий” вірш, бо в ньому стільки “світлих” і “сонячних” епітетів, і від цього сам вірш набуває виразного світлого й доброго звучання, що луною відгукується в читачеві.
Поезія “Зимовий мотив з візитом пічника” оспівує різдвяну пору, коли людина думає про земне й небесне. Ці речі рівною мірою занадто глибокі й незбагненні для душі маленької людини. І в цей холодний зимовий час, коли зорі й душі знаходяться між небом і землею, треба ж комусь зігріти наше житло, бо “ми ж худобонька домашня – нам треба хатнього тепла”. Лірична героїня вважає, що це може зробити, наприклад, “сусід (дарма, що інвалід) – пічник, якого пошукати… ” Поетеса ніби звертається до нас, читачів: хто ж вам може допомогти зігріти оселю, влаштувати “салют земному дому, зимі земній, вогню земному, душі, яка за ніч спочине”? Адже кожному з нас хочеться в різдвяний ранок “дитячими очима осіяти світ”. Ірина Жиленко передає настрій урочистості й святковості, фантазує про речі, що ними наповнюються різдвяні свята, тим самим стверджуючи, що світ добрий, тільки треба його зігрівати своєю любов’ю.
Маючи природний дар фантазувати, поетеса використовує його, щоб образи поставали в її творах добрими, наповненими світлом і сподіваннями на здійснення мрій і бажань. Казково-прекрасний світ поетичних творів письменниці, освячений любов’ю, – взірець для наступних поколінь. Ірина Жиленко наголошує, що тільки любов може творити, тільки любов не дасть загинути світові.





Related posts:
- Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове...
- Коротий життєпис Ірини Жиленко ЖИЛЕНКО Ірина Володимирівна народилася 28 квітня 1941 року в м. Києві. Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою “Соло на сольфі”, яка спричинила тривалу дискусію у пресі....
- Неповторний світ поезій Ірини Жиленко Дитинство – найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до...
- Політ мрій (про поезію Ірини Жиленко) Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка,...
- Блискуча гра фантазії у поезії Ірини Жиленко (народилася 1941 року) Народилася в Києві. Рано втратила батьків. Навчалася і працювала одночасно. Закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім...
- Казна навколо нас (за поезіями І. Жиленко “Підкова”, “Гном у буфеті”) За народним повір’ям, той, хто знайде на дорозі підкову, знайде своє щастя. У багатьох оселях підкову тримають як оберіг родинного затишку. Героїня вірша Ірини Жиленко “Підкова” знайшла родинний оберіг на...
- Жиленко Ірина – Біографія Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 в м. Київ – українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася “явищем не дисидентського, а суто...
- Жиленко Ірина – Жар-Птиця (скорочено) Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, Та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на...
- Мотиви й образи народних пісень у поезіях О. Олеся О. Олесь входить в літературу як співець кохання. Він почав писати ще в дитинстві, коли йому було приблизно дев’ять років. Значний вплив на формування майбутнього поета мали народні пісні. Як...
- Біографія Ірини Вільде Українська письменниця, літературна критикиня і редакторка. Ірина Вільде – псевдонім Дарини Дмитрівни Полотнюк-Макогон (Полотнюк – за чоловіком, Макогон – за батьком). Вона народилася 5 травня 1907 р. у м. Чернівці...
- Життя та творчість Ірини Вільде Вона жила і творила у комуністичному суспільстві, була відомою письменницею і непересічною особистістю. Але ніхто не знав у ті роки, як вона любила Україну і мріяла про її незалежність! Досі...
- Світ дитини та світ дорослих у творі О. Генрі “Вождь червоношкірих” Світ дитини та світ дорослих у творі О. Генрі “Вождь червоношкірих” О. Генрі (Вільям Сідні Портер) – один із найпопулярніших американських письменників. Герої його оповідань – прості американці: фермери і...
- Світ тварин і світ людей у творчості Джека Лондона Джек Лондон – один з найвідоміших письменників, які захоплюють у полон не тільки цікаво закрученим сюжетом, але й високою думкою про шляхетність, мужність, людяність. У центрі твору “Біле Ікло” історія...
- Світ не ділиться Кажуть світ не ділиться на “було” і “буде”. Кажуть в нім немає “із тобою” й “без тебе”. Той, хто сказав оце не знає душі моєї буревій, Що без тебе жити...
- Павло Мовчан – “В тобі освячений, сполучений любов’ю… “ В тобі освячений, сполучений любов’ю, Та ще продовжений іменням, тихослов’ям… Щока в щоку – глибокі дзеркала, Поміж якими сонечко пала… Не розімкнути волокнистий час, Який помноживсь на любов до нас....
- Світоглядні настанови в поезіях Василя Слапчука Творчість Василя Слапчука належить сучасному літературному процесу, у якому він виступає то поетом, то прозаїком, то літературним критиком. Характерною ознакою поезії В. Слапчука є певна елітарність, у її основі традиційна...
- Поетичне вираження в поезіях П. Грабовського одвічного прагнення українського народу до незалежності (“До Русі-України”, “До українців”) Поетичне вираження в поезіях П. Грабовського одвічного прагнення українського народу до незалежності (“До Русі-України”, “До українців”) Боже! Чи знайдеться край, так зарабований, Як Україна, чи ні? Люд наш, цупкими кайданами...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант) Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в...
- Енклітика Енклітика (грецьк. enklitike – схилена назад) – випадок у версифікаційній практиці, коли два слова, що стоять поряд., сприймаються як одна акцентуаційна одиниця: Не лишилось білого ніде В цім предивнім світі...
- Тема любові до вітчизни в поезіях М. Рильського (1 варіант) Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. М. Рильський. Слово про рідну матір Не помилюся, якщо...
Гордовита пара скорочено.