Парадокс людини у п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон”
I. Античний міф – основа п’єси Б. Шоу “Пігмаліон”. (1913 р. побачила світ п’єса Б. Шоу “Пігмаліон”. Автор назвав її “романом на п’ять актів” і присвятив відомій актрисі Кемпбелл – першій виконавиці ролі Елізи Дулітл. В основу п’єси покладено античний міф про скульптора Пігмаліона. Він зневажав жінок, а на перше місце у житті ставив мистецтво. Якось він вирізьбив із слонової кістки статую морської богині Галатеї. Його творіння було настільки прекрасним і довершеним, що скульптор закохався у німу статую. Пігмаліон
II. Провідна думка п’єси Б. Шоу “Пігмаліон”. (Вона є єдиною що для міфу, що для п’єси Б. Шоу: погляди людини не можуть бути сталими і незмінними, життєві обставини змінюють і саму людину. Позбавлений форми шматок глини в руках справжнього митця може стати витвором мистецтва. Сила його – безмежна, адже саме мистецтво
1. Основна сюжетна лінія п’єси Б. Шоу. (Двоє вчених – знавець фонетики Хігінс і його шанувальник з Індії Пікерінг – стали свідками брутальної розмови квіткарки з молодим паном. Знавець фонетики був вражений вимовою квіткарки, бо “з такою вимовою сидіти… повік у канаві”. Щось його змушує сказати співрозмовникові, що, попрацювавши над мовою дівчини, він міг би перетворити її на герцогиню, а вже покоївкою чи продавчинею вона б могла легко влаштуватися на роботу. Дівчина почула ці слова і наступного дня прибула до лабораторії Хігінса з проханням давати їй уроки фонетики. Вона навіть обіцяла заплатити вченому. Хігінс хотів відмовитися від набридливої квіткарки, але Пікерінг нагадав йому вчорашню розмову і запропонував експериментальним шляхом перевірити, чи зможе Хігінс за три місяці зробити з вульгарної квіткарки герцогиню і ввести в оману світське товариство її бездоганною вимовою. Хігінс погодився і взявся за тяжку працю. Експеримент вийшов вдалий. І це відповідало переконанням самого драматурга, що мистецтво здатне творити чудеса. Професор фонетики допоміг Елізі Дулітл досконало опанувати англійську літературну мову, манери світських панн і стати схожою на справжню леді.)
2. Парадоксальність змісту п’єси Б. Шоу. (П’єсою “Пігмаліон” Б. Шоу довів, що люди з народу’аж ніяк не поступаються перед представниками світського товариства запасом творчих сил і енергії. Якщо бідність і робить людину духовно збіднілою, то за певних обставин у ній можуть пробудитися небачені можливості для вдосконалення. Проте головний парадокс – парадокс людини – залишається автором нерозгаданим. П’єса спонукає глядача дискутувати і висловлювати припущення щодо подальшої долі Елізи Дулітл. Та який би шлях вона не обрала в житті після науки у професора фонетики, брутальною, духовно бідною і приниженою вона вже ніколи не буде. Душа її відкрилася до краси, духовної свободи, до мистецтва.)
III. П’єса Б. Шоу на світовій сцені. (П’єса Б. Шоу швидко здобула популярність. Окрім того, сюжет “Пігмаліона” став основою мюзиклу “Моя прекрасна леді”, а за його мотивами створено фільм-балет “Галатея”.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Розповідь я украінець.