Печально я гляжу на наше поколенье
Печально я гляжу на наше поколенье…
І. Епоха Лермонтова. (Лермонтов прийшов у літературу наприкінці 30-х років XІX століття, після розгрому повстання декабристів, у період найжорстокішої реакції. Це позначилося на характері його творчості, тематиці творів: самотність, нерозуміння оточення, відсутність однодумців.)
ІІ. Протиставлення свого покоління героям минулого. (Надія на народ – казкового богатиря, що переміг Наполеона. У “Бородіно” (до 25-річчя бою) відкрито говорить сучасникам: “Богатыри не вы”. “Дума” – мотиви трагічності, безвихідності. Ідеали волелюбності, суспільної активності залишилися в минулому. Головний докір поколінню – у бездіяльності, байдужості до добра і зла. Свідомість неможливості що-небудь змінити. Безцільне життя молоді – “як рівний шлях без мети”. Страх перед владою, байдужість до суспільних питань.)
ІІІ. Вирок поколінню. (“Ни мысли плодовитой, ни гением начатого труда”. “И ненавидим мы, и любим мы случайно… ” Таке покоління нічого не зможе дати нащадкам.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Печально я гляжу на наше поколенье!” (2 вариант) М. Ю. Лермонтов сказал в литературе новое слово, выразил настроения и думы лучших русских людей 30-х годов XIX в. Эти люди начали созидательную жизнь после разгрома движения декабристов, в годы николаевской реакции. В эти годы дворянская и разночинная молодежь мучительно размышляла о путях развития общества, о смысле жизни, об оторванности передовых людей от народа, о […]...
- “Печально я гляжу на наше поколенье!” (1 вариант) Одним из наиболее значительных произведений М. Ю. Лермонтова, посвященных гражданской тематике, является стихотворение “Дума”, в котором поэт размышляет о судьбах отдельных людей и всего народа. Эти размышления наполнены обжигающей страстью, резкостью и яркой образностью, отчего и предстают особенно убедительными. Произведение это во многом оригинально и принадлежит к особому жанру лирико-философской миниатюры. В. П. Боткин писал: […]...
- “Гляжу на будущность с боязнью, гляжу на прошлое с тоской” (образ Печорина в романе М. Ю. Лермонтова “Герой нашего времени”) … Не думайте… чтоб автор этой книги имел… Мечту сделаться исправителем людских пороков… Ему просто было весело рисовать современного Человека, каким он его понимает и, к его и вашему Несчастью, слишком часто встречал. М. Ю. Лермонтов “Герой нашего времени” Григорий Печорин – молодой человек, принадлежащий к поколению 30-х годов XIX века, представитель высшего светского общества. […]...
- “Марнославство! Це завжди наше “я”. Чи згодні ви з цим твердженням? Ці слова належать одному з героїв Оноре Бальзака – Гобсеку. Гобсек – герой однойменної повісті. Його ім’я стало загальним, як символ нестримного прагнення до накопичення. Пристрасть до накопичення привела Гобсека наприкінці життя майже до божевілля. Лежачи на смертному одрі, він чує, як десь недалеко покотилися золоті монети, і намагається їх знайти. “Живоглот”, “людина-вексель”, “золотий ідол” […]...
- Андрій Любка – Наше життя Ось так ми жили крутили вініли Чекали месію і слухали рок Скривавлених сонць кораблі наболілі Падали в вічність наче оброк І падали в ніч як сміття із вікон Чекаючи неба шукаючи слів Так бігло життя неначе полівка Ховаючись поміж проблем і бабів Ось так пробути і так прожити Треба принаймні для того аби Зрозуміти (або […]...
- Наше життя – театр абсурду (за творами Василя Стуса) Тепер ніхто не скаже, коли саме до Василя Стуса прийшло розуміння того, що правда і справедливість, про які трубили на кожному кроці, були насправді облудою, кривдою та свавіллям розбещених можновладців. За їхніми амбіціями (і це добре розумів Стус!) ховалося зверхнє ставлення до людей, люта ненависть В демократії. Чолом мудрого, далекоглядного і відчайдушного українця Василь Стус […]...
- Путь к правде и добру “Совесть, благородство и достоинство – вот оно, святое наше воинство” (Б. Окуджава) Роман Дудинцева “Белые одежды” обращается к трагическому эпизоду в истории нашего общества. Речь идет о кровавой эпохе сталинизма, одной из жертв которой стала генетика и люди, служившие ей верой и правдой. Они и являются главными героями книги. Сам автор идею своей книги выразил так: “Ведь невозможно спокойно видеть тех, кто умеет совлечь с одержимого большим […]...
- Ти наше диво калинове Ти наше диво калинове Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує… Так говорив Т. Г. Шевченко. А для мене чим є мова мого народу? Без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Хто-небудь в розпуці де-небудь на світі З Райнер Марія Рільке Хто-небудь в розпуці де-небудь на світі, Хто-небудь в розпуці без причини на світі – В розпуці ради мене. Хто-небудь сміється де-небудь у ночі, Хто-небудь сміється без причини у ночі – Сміється із мене. Хто-небудь мандрує де-небудь на світі, Хто-небудь мандрує без мети на світі – Мандрує до мене. Хто-небудь вмирає де-небудь […]...
- Відтворення долі покоління сучасників у поезії Михайла Лермонтова ЛЕРМОНТОВ МИХАЙЛО (1814-1841) Російський поет, у творчості якого відбились тенденції романтичного і реалістичного напряму. У віршах (“І нудно і сумно”, “На дорогу йду я в самотині”), поемах (“Мцирі”, 1840; “Маскарад”, 1835), романі “Герой нашого часу” (1840) відчутна зосередженість автора на внутрішньому світі ліричного героя, у центрі – проблема особистості. “Герой нашого часу” – морально-психологічний роман […]...
- Твір на тему: Мова – неоціненний скарб Слово рідне! Це найдорожчий скарб, який передається з покоління у покоління у казках, переказах, приказках, легендах. Дитина чує перші розповіді бабусі, першу материну колискову, починає сама промовляти слова. Картини природи, враження від оточення входять у свідомість, удушу, плекаючи любов до рідної мови. А любов до неї невіддільна від долі народу з глибин минувшини до сьогодення. […]...
- Гамлет – ідеальний герой свого часу (за однойменною трагедією В. Шекспіра) І. Гамлет – головний герой трагедії В. Шекспіра (відтворена епоха Відродження; в XVI ст. народжується новий ідеал людини – за стосунками, за поглядами, за моральними якостями). ІІ. Гамлет – людина свого часу, людина на всі часи. 1. Життя Гамлета до зображення подій (Гамлет – спадкоємець королівського трону, навчався у Віттенберзькому університеті, де панувало вільнодумство; мав […]...
- “И скучно и грустно, и некому руку подать… ” (За творами М. Ю. Лермонтова) Характерною темою для всієї творчості М. Ю. Лермонтова є тема самотності. Напевно, тому в багатьох його віршах зустрічаються такі слова, як “один”, “самотній” (“Белеет парус одинокий… “, “Выхожу один я на дорогу… “, “На севере диком стоит одиноко… “). Ми знаємо, що поет і в житті був самотній. Самозреченість, віддаленість від людей відбилася майже у […]...
- Ліля Колісник – Не руйнуйте те, чого не будували Не руйнуйте те, чого не будували. Не заздріть тим, хто досягнув мети. Скажіть нарешті те, чого ще не сказали, Бо час має властивість швидко йти. У вирі неудач, розчарувань і болю Не падай духом: все колись мине. Зумій залишитися сам собою, Бо це в житті, напевно, головне! Я розбивала стіни байдужості людської, Я стукала, б’ючи […]...
- Творчість Альбера Камю Творчість Альбера Камю ВИСЛОВИ АВТОРА ВИСЛОВИ ПРО АВТОРА 1. Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає. 2. Ні з чим не зрівняти образ гордої людяності… 3. Дисципліна, якій дух себе підпорядковує, воля, яку він кує з будь-якого підручного матеріалу, рішучість зустріти все віч-на-віч – у цьому є […]...
- “Рукописи не горять… ” (про долю роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) I. Незвичайна доля роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” (неможливість опублікувати роман за життя автора; головний твір Булгакова потрапляє до читача через чверть століття після його смерті; шалений успіх роману). II. Чому “рукописи не горять”? 1. Багатогранність роману (роман побутовий, фантастичний, філософський, любовно-ліричний, сатиричний; незвична побудова твору, оригінальність сюжету; яскрава, захоплююча форма). 2. Загадки роману […]...
- Крістік Хрустік – Я докурюю останню сигарету Я докурюю останню сигарету, Мені боляче та я не плачу знов. Усе в минулому, усе вже стерто, І “Портвейн” уже потрапив в кров. У дзеркалі стоїть вона-минула, А у реальності існую я. Вона померла, назавжди заснула, Залишила мені своє імя. Чорні очі, чорні губи і думки… Я йду гуляти в невідомість, Я поза зоною й […]...
- Оксана – символ приниженої, але нескореної України (за драмою Лесі Українки “Бояриня”) Драматична поема “Бояриня” – один з найкращих патріотичних творів Лесі Українки. Написана в 1910 році, вона вперше побачила світ у 1914 p., вже після смерті письменниці. Через чотири роки “Бояриня” вийшла окремою книгою, а згодом увійшла до 12-томного зібрання творів талановитого драматурга. Однак за шкільною програмою цей твір почав вивчатися лише в 90 роки XX […]...
- Доля покоління в поезії Анни Ахматової Я – голос ваш, жар вашего дыханья, Я – отраженье вашего лица. Напрасных крыл напрасны трепетанья Ведь все равно я с вами до конца. А. Ахматова У 1946 році на російську інтелігенцію звалилася Постанова ЦК ВКП(б) “Про журнали “Зірка” і “Ленінград”, де Жданов назвав Анну Ахматову “панянкою”, яка метушиться між альковом і молитовнею. Цим він […]...
- Проблема Добра і Зла в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” Творчий шлях М. О. Булгакова (1891 – 1940) проходив у непрості для Росії роки. Це були роки великих змін – соціальних, побутових, релігійних. Булгаков був художником, що гостро усвідомлював свою відповідальність за “весь розпорядок життя на землі”. У своїх творах він прагнув підняти проблеми загальнолюдські, проблеми моральні. В останньому своєму романі “Майстер і Маргарита” Булгаков […]...
- Моральна краса й духовна велич людини в кіноповісті “Зачарована Десна” “Я народився і жив для добра і любові”,- так визначив своє життєве кредо Олександр Довженко. Письменник, кінорежисер, великий патріот свого народу и син свого часу. Його кіноповісті не залишають байдужим и сучасне покоління читачів. Приваблює й зацікавлює у творчості О. Довженка процес творення образу людини. Моральна краса й духовна велич – це найвагоміші якості, які […]...
- Трагічна доля Галілея (за драмою Б. Брехта “Життя Галілея”) БРЕХТ БЕРТОЛЬД (1898-1956) Німецький драматург, творець нового “епічного театру”, з життєвою позицією революціонера – прагненням змінити світ. Вершини драматургії Брехта: “Добра людина з Саузана” (1938-40), “Матінка Кураж та її діти” (1939-41), “Життя Галілея” (1938-39). У “Матінці Кураж… ” автор звертається до подій Тридцятилітньої війни (XVII століття), намагаючись застерегти сучасників від війни у майбутньому. Брехт апелює […]...
- Дворянство у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Тема “Вишневого саду” – це тема загибелі дворянських садиб, їх перехід у буржуазні руки. У п’єсі показано неминучість залишення історичної сцени дворянством – віджилим, непристосованим до нового життя класом. Центральне місце в п’єсі посідають образи дворян Ранєвської та Гаєва. Вони – нащадки багатих власників розкішного маєтку з прекрасним вишневим садом. У минулі часи їхній маєток […]...
- Перша колискова для маленького українця (за поезією М. Вінграновського) 1. З покоління “дітей війни”. (Український письменник Микола Вінграновський належав до так званого покоління “дітей війни”. На початок Великої Вітчизняної війни йому виповнилося п’ять років. На його дитинство випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. Ці враження торкнулися багатьох його творів. “Перша колискова” – це напутні слова новому поколінню співвітчизників, яке не знало війни.) […]...
- Твір на тему: Рідна мова – найбільша духовна коштовність I. “Ніжна душа мого народу бринить у слові”. II. Рідна мова – найбільша духовна коштовність. 1. Рідна мова – це те, що робить народ народом (у мові народ являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості; передає з покоління в покоління досвід, культуру і життєдайні традиції; передає інтимніші прояви своєї душі). 2. Творення і шліфування […]...
- Чим близький нам Гамлет сьогодні? Чим близький нам Гамлет сьогодні? У суспільстві були і, напевно, будуть такі люди, як Гамлет. Вони мучаться вічними проблемами, не розуміючи, чому світ так безглуздо влаштований, і хочуть змінити його. І це їхній хрест. Гамлет – це людина, що пройшла мостом часу завдовжки чотириста років, і продовжує хвилювати нас сьогодні. Він не лиходій, а чесний […]...
- Образ Печоріна у романі Михайла Лермонтова “Герой нашого часу” Образ Печоріна у романі Михайла Лермонтова “Герой нашого часу” Герой роману – людина сильної волі, відважна, яка не відвертається від небезпеки, а навпаки, іде назустріч бурям та тривогам, щоб знайти собі діло і заповнити неосяжну порожнечу свого духу, хоча б і діяльністю без певної мети. Його байдужість та іронія – більшою мірою світська звичка, ніж […]...
- Головні теми та мотиви лірика М. Лермонтова І. Своєрідність творчого шляху М. Лермонтова (рух від романтизму до реалізму, повернення поета у творах останніх років до тем ранньої лірики, сталий інтерес до! проблем особистості). II. Розмаїття тем і мотивів у ліриці поета. 1. Негативне ставлення до існуючої дійсності (“Жалобы турка”, “Прощай, немытая Россия”). 2. Бездуховність суспільства, маскарадність вищого світу (“Как часто пестрою толпою […]...
- Філософська глибина та гуманістична наснага трагедії Шекспіра “Гамлет” Дослідники творчості Шекспіра стверджують, що в історії мистецтва немає іншого прикладу такої стійкої і тривалої популярності п’єси, ніж популярність шекспірівського “Гамлета”. Майже триста років ця трагедія ставиться на сценах театрів усього світу. І кожне покоління, люди різних національностей шукають у ній відповіді на питання, що їх турбують. Секрет такого постійного інтересу до трагедії – у […]...
- “Посмішка” Рея Бредбері – художнє застереження людству I. “Джоконда” Леонардо да Вінчі – неперевершений шедевр образотворчого мистецтва (в картині втілено гуманістичний ідеал жіночої краси: усмішка Джоконди – таємниця, яку багато століть не можуть розгадати мистецтвознавці; саме усмішка – “герой” новели Бредбері). II. Перебіг подій в оповіданні “Посмішка”: 1. Дивне свято восени 2061 року (мешканці місця ламають і трощать все, що збереглося після […]...
- Микола Руденко – То вберу в троянди, то у сажу То вберу в троянди, то у сажу. Світло чи пітьма тобі за тло. А коли ж, кохана, врівноважу Я в тобі людське добро і зло? І коли нарешті зникне з хати Докір, котрий смуток залиша?.. Мабуть, лиш тоді, коли кохати Вже не вмітиме моя душа. 24.12.1979...
- Аналіз вірша “Запрошення” М. Семенко Вид лірики: громадянська, публіцистична. Жанр: ліричний вірш-посланни. Тема: Ліричний герой запрошує старших колег завітати на Батиєву гору Ідея: Заклик до старшого покоління інтелігентів, митців знайти спільну мову з новаторською молоддю Віршовий розмір: ямб Провідний мотив. У творі “Запрошення” автор закликає старше покоління інтелігенції знайти спільну мову з молодими митцями, запрошує всю небайдужу до творчості молодь […]...
- Печорін як “герой нашого часу” в романі Михайла Лєрмонтова В основу психологічного портрета Печоріна Лєрмонтовим покладена “теорія пристрастей, коли душевні сили, якщо не знайдуть позитивного виходу, псують хорошу природу людини. Герой викликає в читача бажання замислитися над проблемою: що таке людина, що рухає нею, чи може вона відповідати 351 вчинки, а чи може діяти якось інакше. За словами Лєрмонтова, Печорін – портрет, “який малювався […]...
- Аналітична композиція п’єси Г. Ібсена “Ляльковий дім” I. Г. Ібсен – творець аналітичної драми XIX ст. (створив “нову драму”, яка в той самий час відроджувала традиції античної драматургії; особливість аналітичної композиції: таємниця, події, що відбувалися задовго до поданих на сцені, є причиною ситуацій, в яких опинилися герої; за Ібсеном, змістом такої композиції є осмислення сутності всіх подій, розкриття внутрішнього трагізму, що приховується […]...
- Моє ставлення до Євгенія Онєгіна (за однойменним романом О. Пушкіна) I. Духовна атмосфера, в якій народжувався тип Євгенія Онєгіна (великі політичні події в історії Росії і Європи в 1819-1855 pp., виникнення в Росії таємних організацій, товариств і одночасне посилення реакції). II. Євгеній Онєгін – людина зі складним і суперечливим характером. 1. Соціальне становище і виховання Онєгіна (“наследник всех своих родных”, “имел он счастливый талант Без […]...
- Фантастичні образи в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” I. “Майстер і Маргарита” – роман М. Булгакова, що вимагає від читача виходу за межі повсякденних естетичних уявлень. II. Воланд – головний фантастичний образ роману. 1. Сатанізм Воланда (зовнішня подібність до Мефістофеля; ім’я “Воланд” – одне з імен диявола у “Фаусті”; всемогутність героя в покаранні одних і заохоченні інших персонажів роману). 2. Чому Воланд виконує […]...
- Кохання сильніше за смерть (за п’єсою В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”) І. Вічна тема кохання (кожен письменник висвітлює її по-своєму, кожна епоха по-своєму ставиться до цього питання; у Шекспіра – синтез піднесеного всеосяжного почуття з життєлюбством неповторного земного кохання). Ц. Кохання і ворожнеча – дві одвічні протилежності: 1. Кохання Ромео і Джульєтти – виклик усьому суспільству (непримиренні супротивники – родини Монтеккі та Капулетті; зустріч і кохання […]...
- Моє ставлення до Любові Андріївни Раневської Лише ті твори залишаються жити у віках і стають загальнолюдським надбанням, у яких найбільш точно та глибоко відтворено письменником його час, розкритий духовний світ людей свого покоління, свого народу. Саме до таких творів, на мій погляд, належить і п’єса А. П. Чехова “Вишневий сад”, створена автором у далекому 1904 році, вона й сьогодні користується неабиякою […]...
- Моє ставлення до молодого покоління у творі І. С. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Проблема батьків і дітей – це вічна проблема людства. Бо як би не змінювалося суспільство, як би бідно чи багато не жили люди, ця проблема завжди залишається, тому що діти завжди хочуть жити самостійно: самі будувати своє життя, робити свої помилки і самі за них відповідати. І. С. Нечуй-Левицький у повісті “Кайдашева сім’я” показав, як […]...
- Павло Мовчан – “З поля днів, уві сні, що наснився давно… “ З поля днів, уві сні, що наснився давно, У халявах приносила мати зерно, І, роззувшись, струсивши його на рядно, По зернинці, мов дні, рахувала: – до Петрівки б дожити… – Й дивилась в вікно, Ніби Бога свого виглядала… Літописцю, снописцю, розгаднику днів, Мені гірко жилось у минулому сні: Цілу ніч до світанку я жорна крутив, […]...
Олександр олесь чарі ночі.