Тарас Шевченко – Буває, іноді старий
Буває, іноді старий
Не знає сам, чого зрадіє,
Неначе стане молодий,
І заспіває… як уміє.
І стане ясно перед ним
Надія ангелом святим,
І зоря, молодость його,
Витає весело над ним.
Що ж се зробилося з старим,
Чого зрадів оце? Того,
Що, бачите, старий подумав
Добро якесь комусь зробить.
А що ж, як зробить? добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася любить!
Не раз такому любо стане,
Не раз барвінком зацвіте.
Отак, буває, в темну яму
Святеє сонечко загляне,
І в темній ямі, як на те,
Зелена травка поросте.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Шевченко – Буває, в неволі іноді згадаю Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє, шукаю, шукаю, Щоб чим похвалитись, що й я таки жив, Що й я таки бога колись-то хвалив! Шукаю, шукаю… господи б, хотілось Згадать хоть що-небудь! Та оце й наткнувсь На таке погане, що так і заснув, Богу не молившись!.. От мені приснилось… Свинею заснувши, звичайне, такий І сон […]...
- Олена довганюк – Ти знаєш, іноді важко буває Ти знаєш, іноді важко буває Сидіти самій у морозній пітьмі, Думками ділитись щовечора з чаєм, На аркуші викласти рими сумні. Як бачити важко життя епізоди Твої і мої. Благаю, пробач! Я згадую іноді свої “пригоди”, Я згадую днів своїх жалісний плач. Як важко було з самотою заснути. Ми в ліжку удвох: я і вона. Вона […]...
- Тарас Шевченко – Ой умер старий батько “Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? Чи йти в люде жити, Чи дома журитись? Ой піду я в гай зелений, Посаджу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати. А як же ні, то я […]...
- Тетяна Хоронжук – Не завжди у житті буває легко Не завжди у житті буває легко, Бо кожен робить свої помилки. Коли здається – щастя так далеко, Не смій спинятись. Ти до нього йди. Буває, що навколо тільки чорні речі, Душа стемніла плаче від біди. А десь блукає твоя безкінечність. Ти не спиняйся. Їй назустріч йди. Буває, солов’ї спиняють пісню, І ти не бачиш вже […]...
- Тарас Шевченко – Перебендя Перебендя старий, сліпий, Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає. А хто грає, того знають І дякують люде: Він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить. Попідтинню сіромаха І днює й ночує; Нема йому в світі хати; Недоля жартує Над старою головою, А йому байдуже; Сяде собі, заспіває: “Ой не шуми, […]...
- Тарас Шевченко – Сичі На ниву в жито уночі, На полі, на роздоллі, Зліталися поволі Сичі Пожартувать, Поміркувать, Щоб бідне птаство заступить, Орлине царство затопить І геть спалить. Орла ж повісить на тичині. І при такій годині Республіку зробить! І все б, здавалося? А ні, Щоб не толочили пашні (Воно було б не диво, Якби хто інший), на тій […]...
- Тарас Шевченко – І станом гнучим, і красою І станом гнучим, і красою Пренепорочно-молодою Старії очі веселю. Дивлюся іноді, дивлюсь, І чудно, мов перед святою, Перед тобою помолюсь. І жаль мені, старому, стане Твоєї божої краси. Де з нею дінешся єси? Хто коло тебе в світі стане Святим хранителем твоїм? І хто заступить? хто укриє Од зла людського в час лихий? Хто серце […]...
- Тарас Шевченко – Вип’єш перву – стрепенешся Вип’єш перву – стрепенешся, Вип’єш другу – схаменешся, Вип’єш третю – в очах сяє, Дума думу поганяє....
- Дмитро Павличко – “Буває така розмова… “ Буває така розмова, Що ув’язнює, наче кліть. Темрява розумова, Як бескид, міцна стоїть. Буває таке мовчання Несподіване і страшне, Що тільки вибух ридання Від смерті рятує мене. Буває така година, Коли повертає глузд Моєму життю єдина Усмішка милих уст....
- Тарас Шевченко – І виріс я на чужині І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається – кращого немає Нічого в бога, як дніпро Та наша славная країна… Аж бачу, там тілько добро, Де нас нема. В лиху годину Якось недавно довелось Мені заїхать в Україну, У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого […]...
- Тарас Шевченко – Бували войни й військовії свари Бували войни й військовії свари: Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї Було добра того чимало. Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Жеруть і тлять старого дуба… А од коріння тихо, любо Зелені парості ростуть. І виростуть; і без сокири, Аж зареве та загуде, Козак безверхий упаде, Розтрощить трон, порве порфиру, Роздавить вашого кумира, Людськії […]...
- Тарас Шевченко – Чого мені тяжко Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? Засни, моє серце, навіки засни, Невкрите, розбите,- а люд навісний Нехай скаженіє… Закрий, серце, очі. 13 ноября 1844, СПБ...
- Тарас Шевченко – Нудно мені, тяжко – що маю робити? Нудно мені, тяжко – що маю робити? Молитися богу? Так думка не та! Не рад би єй-богу, не рад би журитись, Та лихо спіткало, а я сирота. Нема кому в світі порадоньки дати, Нема з ким прокляту журбу поділить, Ніхто не пригорне, як рідная мати, Ніхто не спитає: “Що в тебе болить?” Зелена діброва – […]...
- Тарас Шевченко – Лічу в неволі дні і ночі Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо! Забирають, не вертають Ніколи нічого! І не благай, бо пропаде Молитва за богом. І четвертий рік минає Тихенько, поволі, І четверту начинаю Книжечку […]...
- Тарас Шевченко – Червоний бенкет Задзвонили в усі дзвони По всій Україні; Закричали гайдамаки: “Гине шляхта, гине! Гине шляхта! погуляєм Та хмару нагрієм!” Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє. А найперша Медведівка Небо нагріває. Горить Сміла, Смілянщина Кров’ю підпливає. Горить Корсунь, горить Канів, Чигирин, Черкаси; Чорним шляхом запалало, І кров полилася Аж у Волинь. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині […]...
- Іра Сас – Так тяжко буває мовчати Так тяжко буває мовчати.. Крізь дощ я несу цю покуту. Навчи мене, любий, кохати Холодну, примхливу, замкнуту! Така вже буваю бездушна.. Лиш очі твої, мов магніти, І небо паде непорушне.. Давай без зупину горіти? Все тяжче буває мовчати.. Збереш з моїх вуст цю отруту? Навчи мене, милий, палати.. Красиву, щасливу, розкуту!...
- Тарас Шевченко – Псалми давидові 1 Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде. А в законі господньому Серце його й воля Навчається; і стане він – Як на добрім полі Над водою посаджене Древо зеленіє, Плодом вкрите. Так і муж той В добрі своїм спіє. А лукавих, нечестивих І […]...
- Заграй ми, цигане старий (народна пісня) Заграй ми, цигане старий, Якої я гадаю; Грошей ти дам, вина ти дам І всього, що лиш маю. Бо лютий біль отут горить І груди розпирає, І бідне серце так болить, Що гине, умирає. Заграй ту пісню чарівну, Що то колись співала Старая ненька, як мене В колисці колисала. Хай нагада вона мені Літа ті […]...
- Тарас Шевченко – Тополя По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий – Нащо зеленіє? Кругом поле, як те море Широке, синіє. Чумак іде, подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі, Подивиться – серце ниє: Кругом ні билини! Одна, одна, як сирота На чужині, […]...
- Оксана Осовська – Може, буває на світі любов без печалі Може, буває на світі любов без печалі – Радість чиясь досягає постійних висот, І рівновага приность плоди небувалі – Рай на Землі. А в раю не буває турбот! Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте – Майже розумне, що знає про міру і межі! Ніжну веселку малює над дахом, над містом, Пестить обранців своїх і […]...
- Тарас Шевченко – Москалева криниця Поема Я. Кухаренкові. На пам’ять 7 мая 1857 року Не на Вкраїні, а далеко, Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву, А я, сумуючи, списав, Та рифму нищечком додав, Та невеличку і дешеву (Звичайне, крадене) зобгав Тобі поему на спомини, Мій друже щирий, мій єдиний! I Після […]...
- Тарас Шевченко – Не вернувся із походу Не вернувся із походу Гусарин-москаль. Чого ж мені його шкода, Чого його жаль? Що на йому жупан куций, Що гусарин чорноусий, Що Машею звав? Ні, не того мені шкода; А марніє моя врода, Люде не беруть. А на улиці дівчата Насміхаються, прокляті, Гусаркою звуть....
- Тарас Шевченко – Москалева криниця (поема) Поема (перша редакція) Я. Кухаренкові. – Не варт, єй-богу, жить на світі!.. – То йди топись! – А жінка! діти? – Ото ж то, бачиш, не бреши! А сядь лишень та напиши Оцю бувальщину… То, може, Інако скажете, небоже. Пиши отак: було Село. Та щоб не лізти на чужину, Пиши: у нас на Україні. А […]...
- Тарас Шевченко – Саул В непробудимому Китаї, В Єгипті темному, у нас І понад Індом і Євфратом Свої ягнята і телята На полі вольнім вольно пас Чабан було в своєму раї. І гадки-гадоньки не має, Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає… Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами. […]...
- Тарас Шевченко – Наймичка У неділю вранці-рано Поле крилося туманом; У тумані, на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє: “Ой тумане, тумане,- Мін латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? Чому мені злої долі, Чом віку не збавиш? Ні, не дави, […]...
- Тарас Шевченко – Сотник У Оглаві… Чи по знаку Кому цей Оглав білохатий? Троха лиш! Треба розказати, Щоб з жалю не зробить сміху. Од Борисполя недалеко, А буде так, як Борисполь, І досі ще стоїть любенько Рядок на вигоні тополь, Неначе з Оглава дівчата Ватагу вийшли виглядати. Та й стали. Буде вже давно – Отут, бувало, із-за тину Вилась […]...
- Тарас Шевченко – Гоголю За думою дума роєм вилітає, Одна давить серце, друга роздирає, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серці, може, й бог не побачить. Кому ж її покажу я, І хто тую мову Привітає, угадає Великеє слово? Всі оглухли – похилились В кайданах… байдуже… Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже. А що вродить з […]...
- Тарас Шевченко – Сон Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека. З Переяслава старого, З Виблої могили, Ще старішої… мов ті хмари, Що за дніпром сіли. Іду я тихою ходою, Дивлюсь – аж он передо мною, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Обрив високий, гай, байрак; Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих […]...
- Тарас Шевченко – Н. Маркевичу Бандуристе, орле сизий! Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати. Тепер летиш в Україну – Тебе виглядають. Полетів би за тобою, Та хто привітає. Я й тут чужий, одинокий, І на Україні Я сирота, мій голубе, Як і на чужині. Чого ж серце б’ється, рветься? Я там одинокий. Одинокий… а Украйна! А […]...
- Тарас Шевченко – А. О. Козачковському Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І везерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або Т р и ц а р і є с о д […]...
- Тарас Шевченко – Відьма (поема) Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю, І думу тяжкую мою Німим стінам передаю. Озовітеся ж, заплачте, Німії, зо мною Над неправдою людською, Над долею злою. Озовітесь! А за вами, Може, озоветься Безталання невсипуще І нам усміхнеться. Поєднає з недолею І з людьми і скаже Спасибі нам. Помолиться Й тихо спати ляже. І примиренному присняться […]...
- Алла Вишня – Старий водій автобуса не курить сигарет Старий водій автобуса не курить сигарет, Він їде потихеньку й завжди зітхає тяжко, Шукає у автобусі знайомий силует І носить він штани лиш на товстих підтяжках. Водій киває сивістю всім пішоходам вулиці, І тихо посміхається до діток до малих, І зразу ж як дверцята автобусні розтуляться Бажає дня хорошого для добрих і для злих. Водій […]...
- Тарас Шевченко – Чернець У Києві на Подолі Було колись… і ніколи Не вернеться, що діялось, Не вернеться сподіване, Не вернеться… А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати. У Києві на Подолі Братерськая наша воля Без холопа і без пана Сама собі у жупані Розвернулася весела, Оксамитом шляхи стеле, А єдвабном застилає І нікому […]...
- Тарас Шевченко – У нашім раї на землі У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Бувая, іноді дивлюся, Дивуюсь дивом, і печаль Охватить душу; стане жаль Мені її, і зажурюся, І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї матері святої, Що в мир наш бога принесла… Тепер їй любо, любо жити. Вона серед […]...
- Тарас Шевченко – Швачка Ой не п’ється горілочка, Не п’ються й меди. Не будете шинкувати, Прокляті жиди. Ой не п’ється теє пиво, А я буду пить. Не дам же я вражим ляхам В Україні жить. Ходім, батьки-отамани, У Фастов в неділю Та надінем вражим ляхам Кошуленьку білу. Ні, не білу, а червону… Ходім погуляєм. Та в пригоді свого батька […]...
- Тарас Шевченко – Варнак Тиняючи на чужині Понад Елеком, стрів я діда Вельми старого. Наш земляк І недомучений варнак Старий той був. Та у неділю Якось у полі ми зострілись Та й забалакались. Старий Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую, Свою бувальщину. І ми В траві за валом посідали, І розмовляли, сповідались Один другому. “довгий вік! – Старий […]...
- Тарас Шевченко – Бенкет у Лисянці Смеркалося. Із Лисянки Кругом засвітило: Ото Гонта з Залізняком Люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють Отак курить. Гнилий Тікич Кров’ю червоніє Шляхетською, жидівською; А над ним палають І хатина, і будинок; Мов доля карає Вельможного й неможного. А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: “Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!” […]...
- Надя Ковалюк – Скільки крику буває у тиші Скільки крику буває у тиші, Скільки слів і думок у мовчанні, Коли знаєш ні більше, ні менше, А кінцівку в своєму романі… Ця любов зігрівала нам пальці, І тому не шкодую й не каюсь: Серед сотень відомих вакансій В цім житті ти для мене – коханець. Перемелиться все, перетреться, Ця любов була взята на пробу, […]...
- Тарас Шевченко – Царі Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас Та, як бувало во дні они, Возвисили б свій божий глас До оди пишно-чепурної, Та й заходилися б обоє Царів абощо воспівать. Бо як по правді вам сказать, То дуже вже й мені самому Обридли тії мужики, Та паничі, та покритки. Хотілося б […]...
- Тарас Шевченко – Епілог Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав Без свити, без хліба по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв. Давно те минуло, як тими шляхами, Де йшли гайдамаки,- малими ногами Ходив я, та плакав, та людей шукав, Щоб добру навчили. Я тепер згадав, Згадав, та й жаль стало, що […]...
Мои враження про весну.
Романс »