Торкнись мене

Торкнись мене, за спину, Ніжний дотик!
Обіймами, у снах мене горнула.
Відстань відчула, смак, в устах солодких.
Лише тебе. Ти ж не прокинулась. Заснула.

Торкнись мене, долоня у долоню.
І подивись, у очі вугляні.
Вічність горю, ніколи не холоню.
Вічність люблю… нажаль. Ти мене ні.

Дитяче серце, бється від западин.
Від тріщин, тих, ми ж не виростаєм.
Наше кохання-вогонь, із ран і садин.
Мій потяг-тиск, все давить, не спадає.

Торкнись мене, як вітер, дай свій подих.
Не думай місяць, ніч нас не забула.
Вона в полотнах почуттів холодних.
Лише тебе. Ти не прокинулась. Заснула.

Торкнись мене, не йди нікуди мила.
Я ж на вікні, все падаю з зорями.
Ти ж моя міць, моя єдинна сила.
Щоб я втопивсь, із горем і сльозами.

Твій голос де він? для мене ти мовчиш?
Слова твої несуть мені Нірвану.
Мій силует, ніби в камені ростиш.
Про втомлену, самотню і кохану.

Чому тебе не гріє наш камін?
Чому ти плащ-тіні вже загорнула?
День не забув той запах перемін.
Лише тебе. Ти не прокинулась. Заснула.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Художня література про проблему зради.
Ви зараз читаєте: Торкнись мене
Copyright © Українська література 2024. All Rights Reserved.