Трагічний вибір братів половців (за романом Ю. Яновського “Вершники”)
Нині багато літературних творів повертаються із забуття. Ми відкриваємо для себе імена тих, про кого сьогодні говорять “розстріляне відродження”, тих, чиї шляхи розійшлися з Україною на Роздоріжжі історії, щоб все життя тягнутися до рідної землі душею і словом. Особливості сьогодення ще й в тому, що твори багатьох Письменників, особливо представників новітньої української дітвори, вимагають нового прочитання, осмислення. Саме до таких шедеврів української прози належить роман Ю. І. Яновського “Вершники”, твір за яким я хочу розпочати
Як розуміти це питання? Які думки викликає репліка?
Думаю, що відповідь треба-шукати на сторінках роману “Вершники”, аналізуючи який, П. Г. Тичина сказав, що саме цим романом
“Вершники” – перлина творчості Ю. Яновського. Цей романі про революцію й громадянську війну автор писав вподовж трьох років: з 1932 по 1935 роки. Починається твір новелою “Подвійна коло”, в основі якої шквал подій 1919 року: “На степу під Компаніївкою одного дня серпня року 1919 стояла спека, потім віяв рибальський майстро, ходили високі, гнучкі стовпи пилу, грего навіяв тривалого дощу, навіть зливи, а поміж цим точилися криваві бої… “. Цей серпень, як говорить автор, мав нечуваний тембр “Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізня вали один одного”.
Від перших до останніх рядків перша новела роману тримав читача в постійній напрузі: автор концентрує увагу на найжахливішому, що може бути в житті: брат іде на брата, брат убива брата!
Загони Андрія Половця, командира Добровільної армії Денікіна, і Оверка Половця, головного отамана купи кінного козацтві зіткнулися на рівному степу під Компаніївкою. Небагато простору – степ, небагато часу – кілька годин, в центрі розповіді – ці брати однієї родини, сини старого чорноморського рибалки Місія Половця. Але талановитому прозаїку, “українському Гомеру” досить цього, щоб переконливо розповісти про людську трагедії роздвоєння особистого “я”, викликаного 1917 роком.
Андрій – білогвардійський офіцер, шовініст за своїми переконаннями. Слова, що зриваються з його вуст, вражають ненавистю до рідного брата й рідної землі. Батьківщиною йому стала Росія, а Оверкові він кидає в обличчя: “Мазепа проклятий”, “петлюрівське стерво”. Вірнопідданий служака, вояка “за веру, царя и отечество”, герой Сарикамиша й Евзурума, він знехтував батьківським заповітом, гукнувши Оверкові: “Проклинаю тебе моїм руські серцем, ім’ям великої Росії – матінки… “.
Ненависть засліпила очі Андрієві і лише після згадки Оверка про рідний дім та після питання “Що тобі пригадується?” січ ший брат відповів: “… батько та його слова: тому роду не я переводу, в котрому браття милують згоду”. Не дрижав голос Оверка, коли він скрикнув: “Та рубайте його, козацтво”, не говорила совість, коли чорнопличники взялися до кишень порубаного ворога, не приходили на думку батьківські слова про рід, бо він був упевнений в тому;” що рід переведеться, держава стоятиме.
Ще не розвіявся дим першого бою, як налетіли махновці під чорним прапором на чолі з командиром Панасом Половцем. Через спогади Мусія Половця ми дізнаємося, що Панас до революції був контрабандистом і вже тоді йому притаманна була нечесність і підступність.
Панас, як і Андрій та Оверко, – жорстокий, безжальний. Іменем батька Махна з посмішкою на вустах він власноручно вбиває Оверка, забувши про батьківський заповіт, проклинаючи брата “великою ненавистю і долею щербатою”. У Панаса інший світогляд, ніж у Оверка: “… ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, зли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття”.
Не встиг Панас “викопати притулок двом братам”, як за “дощем з’явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем. Кілька хвилин скаженого бою – і вже Панас перед Іваном. На думку спало дитинство, неосяжний простір моря і батьків заповіт, і що Іван відповів: “… не всі в роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, пролетарської науки люди, а є злодії й несвідомі, вороги й наймити ворогів… рід розпадається, а клас стоїть… “. Панас “пустив собі кулю в рот”.
Сашка чотирнадцятилітнього Іван “милує”, а сам хлопець поки що не розуміє, чого він взагалі пішов за Панасом, краще було, якби він був біля матері.
У чому ж трагедія братів Половців? Всі вони – сини чесного рибалки Мусія Половця. Та в складних політичних обставинах років революції та громадянської війни брати стали виразниками різних класово непримиренних груп. Загострення класових суперечностей і зумовлює конденсацію сюжету новели, в основі якого страшна життєва правда: перед батьковою хатою брат убиває брата Безумовно, тут є певна гіперболізація, яка надає образам дещо символічного звучання.
Але це символи стилю письменника, і вони не послаблюють наше сприйняття подій громадянської війни.
Ідейна спрямованість новели в словах старого Мусія: “Тому роду не буде переводу, в якому браття милують згоду”. Та з кожною смертю зміст цієї тези заперечується, набуває інших форм і завершується Івановим: “Рід розпадається, а клас стоїть”. Підсумки трагедії підводить комісар Герт: на його думку, брати Івана загинули тому, що були одного роду, та не одного класу.
Ці слова, можливо, є ключем до розуміння назви новели. Може, клас і рід – це те подвійне коло, в якому замкнуте життя п’ятьох братів. Вихід з цього кола диктується суворими законами класової боротьби. Якщо це так, то тоді правильною буде й така думка: почуття класової непримиренності вище за почуття родової приналежності. У криваве коло громадянської війни загнали себе брати Половці. Знехтувавши батьковим заповітом, вони стали братовбивцями, зрадниками, злочинцями, жертвами розмаїття ідеологій. Така історія, такий закономірний її розвиток по спіралі.
Існують і інші думки щодо назви новели. Дехто гадає, що це боротьба правди і кривди, добра і зла, правди багатих і правди бідних.
Та як би ми не тлумачили назву новели, закономірним є одне: не буде міцного роду – не буде держави. Рід – це частина держави. І хочеться вірити в те, що в майбутньому люди стануть братами і по крові, і по духу. Маленький промінчик цієї надії світиться в кінці новели: Іван не вбиває Сашка, пояснюючи його приналежність до проклятих махновців молодістю. Можливо, від цієї гілки відродиться рід Половців?! Хочеться вірити в це. А ще хочеться вірити в те, що наша незалежна Україна не повторить помилок братів Половців, а їх ганебні вчинки сприйме як застереження для майбутніх поколінь.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Одного роду, та не одного класу”. Образи братів Половців за романом Ю. Яновського “Вершники” Буремні роки громадянської війни – це велика трагедія цілої нації. Якою фанатичною відданістю ідеї можна виправдати те, що син убиває матір, зрікається батька, брат убиває брата? До чого ж це може призвести? Ю. Яновський сміливо про це каже у романі “Вершники” – кривавій трагедії народу, жахливої, непоправної: “Дехто простягав руки – і йому рубали руки, […]...
- Трагізм роду Половців (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Вірність певній ідеї деколи спонукає людей перебудовувати все своє життя, змінити соціальний стан, зректися рідних і друзів. Чимало українських письменників торкались цієї теми у своїх творах, найчастіше описуючи період революції – бурхливий час великих метаморфоз і катастроф. Серед таких творів слід назвати роман Юрія Яновського “Вершники”. Автор цього твору зробив спробу відобразити трагічні події, сучасником […]...
- Трагедія роду половців (за романом “Вершники” Юрія Яновського) Буремні роки революції і громадянської війни – це велика трагедія цілого народу. Якою фанатичною відданістю ідеї можна виправдати те, що син зраджує батька, син матері зрікається, брат убиває брата. Порушені, розтоптані були одвічні загальнолюдські принципи моральності, заповіти предків. “Не убий, не укради, люби ближнього свого, як самого себе, шануй батька свого… “. Хіба можна відмовитися […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (2 варіант) Юрій Яновський став відомим саме завдяки роману “Вершники”, який був написаний ідеологічно правильно, тобто віддавав хвалу більшовицькій партії. Особливість цього роману – це своєрідність його будови: він складається з окремих новел. Та через всі новели червоною ниткою проходить тема трагедії українського народу, яка полягає в занепаді загальнолюдських цінностей, розпаді роду, родини заради якихось нових реалій […]...
- Трагедія роду Половців (за романом Юрія Яновського “Вершники”) Роман “Вершники” – один з кращих творів Юрія Яновського – полонить читача романтикою грізного дев’ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, “Вершники” прекрасні героїко-романтичним духом: “О дев’ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (1 варіант) Ішов 1919 рік… Братовбивча війна… Батько іде проти сина, а син проти батька… Страшні часи, часи горя і крові. І страшні вони ще тому, що події ці розгорталися в Україні з жахливою силою. “Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а гелгання бійців нагадувало […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Був собі давній рибальський рід Половців. Батько – Мусій Половець, досвідчений рибалка. Половчиха теж “доброго рибальського роду, доброї степової крові”, “стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія”. Вона народила хлопців “повну хату”, що тісно стало в ній “од їхніх дужих плечей”, але “тримала… в залізному кулаці, мати стояла на чолі родини, стояла, […]...
- Трагедія роду Половців (за романом “Вершники”) (1 варіант) Нелегким був шлях українського народу до революції. Ставалося так, що відразу приймали її люди, але виходило і так, що вона призводила до трагедії. Болем озивалося це у серці Юрія Яновського, і, як плід його роздумів, народилася новела “Подвійне коло”, котра потім увійшла до його відомого роману “Вершники”. Ми бачимо, що відбувається у роки революції, під […]...
- Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часові I. Юрій Яновський – талановитий український письменник-романтик. II. Сторінки громадянської війни в романі Ю. Яновського. 1. Побудова роману (вісім новел, не пов’язаних єдиним сюжетом; кожна з них – сторінка громадянської війни, усі разом – розповідь про боротьбу добра і зла на землі, про людську витривалість, про красу української землі). 2. Символічність образів новел (постаті братів […]...
- Ідейний смисл назви новели “Подвійне коло” (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”) Ідейний смисл назви новели “Подвійне коло” (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”) “Подвійне коло” – це назва першої новели роману Ю. Яновського “Вершники”. Трагічні події описані в ній: п’ять братів Половців зустрічаються на кривавих дорогах громадянської війни. Підіймає руку брат на брата, бо хоч і одного роду, та до різних берегів прибились вони: Андрій командував […]...
- Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського Трагедія роду Половців у романі “Вершники” Юрія Яновського. Роман у новелах “Вершники” (1935) – один із кращих творів української літератури про громадянську війну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: “… я намагався… показати справжніх натхненників… громадянської війни… , вивести на сторінки книги трудящий народ – його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію… Я звернув особливу […]...
- Трагедія роду Половців (за романом “Вершники”) (2 варіант) Немало написано творів про братовбивчу війну в Україні в 1919 році. Але яскраво І правдиво описати ці події вдалося небагатьом письменникам. Одним з таких співців епохи був Юрій Яновський. Роман “Вершники” – твір дещо незвичайний. Він складається з восьми новел, пов’язаних між собою ідеєю, темою та героями. Кожна частина немовби виступає новим ракурсом у розгляді […]...
- Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу Кривавою хвилею прокотилася громадянська війна по Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу. Саме про це пише Юрій […]...
- Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського “Вершники” Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського “Вершники” Ось і прочитано роман Ю. Яновського “Вершники”, обговорено його побудову і проблематику, мову і стиль, а на серці біль, біль за те, що все, про що написав письменник, було нашою трагічної історією, яку, на жаль, вже не можна повернути чи виправити. У романі “Вершники” порушено багато проблем: […]...
- Гріх і спокута (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”) Гріх і спокута (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”) Новелу “Подвійне коло” із роману Ю. Яновського “Вершники” можна назвати ще одним “листом у вічність”. Про що цей лист? Насамперед, про трагедію людської душі, що переступила святі закони Господніх заповідей і вчинила непрощенний гріх – братовбивство. Довгий час радянська літературознавча критика водила нас манівцями навкруг цього […]...
- Як зберегти сім’ю від руйнування (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Проблема сім’ї, батьків і дітей завжди була актуальною. Ще древній філософ Аристотель говорив про те, що між батьками й дітьми існує прірва, певні протиріччя, які іноді закінчуються трагічно. Спробую довести об’єктивність цієї тези на прикладі окремих художніх творів. Згадую роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, у якому на тлі людського життя вимальовується […]...
- Усе повертається на круги своя (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (1 варіант) Єва народила Каїна і ще брата його Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був землероб. Через деякий час принесли вони дари Господу: Каїн – плоди землі, Авель – ягня від отари. Сподобався Богу дар Авеля, а Каїнової жертви не прийняв. Засмутився Каїн, спустив очі долу. А коли були брати в полі, повстав Каїн […]...
- Показ війни як трагедії народу (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (1 варіант) Народжений і вихований українським степом, Юрій Яновський одержав від природи романтичне світовідчуття. Він закроєний був на високе місце в царині художнього слова і зайняв його поруч із найвидатнішими постатями національної культури. У середині 30-х років XX століття Юрієм Яновським був написаний дивний і прекрасний історико-революційний роман у новелах “Вершники”, сповнений трагізму і водночас світлої радості […]...
- “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду… ” (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Найкращі свої прозові твори Юрій Яновський створює ще молодою людиною. Тож крізь рядки читається юнацьке захоплення життям, сміливість та, може, навіть безкомпромісність, гаряче серце і, разом з тим, гостре відчуття несправедливості, якщо така була, любов до моря, пригод, усього нового та незвіданого. Сучасники письменника кажуть, що таким він залишався до самої смерті… Юрій Яновський сам […]...
- Тема громадянської війни в романі Ю. Яновського “Вершники” Братовбивча громадянська війна назавжди залишиться найжахливішою сторінкою в історії України. Заради примарних ідеалів син повставав проти батька, брат убивав брата. Події в Україні розгорталися стрімко, у тому величезному казані революції виварювалися, перемішуючись, людські долі і життя, які втрачали свою цінність. Смерть кружляла над просторами рідної землі, “лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці […]...
- Показ війни як трагедії народу (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (2 варіант) У листі до Ю. Яновського Олесь Гончар писав, що ця книга “творилась при такій духовній погоді, при високих температурах для творчої спеки, що й “Слово о полку”. Таким чином справжній художник слова вшанував творчий здобуток іншого художника. І події, і народні герої зображуються в романі в піднесеному й героїчному ключі. Дух народної героїки загалом був […]...
- Показ війни як трагедії народу (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (3 варіант) Так проходили дні, місяці і, нарешті, роки. По селах, містах і містечках Лютувала громадянська війна. М. Хвильовий. Багато хто з українських письменників відтворив події громадянської війни в Україні, бо багатьох із них вона торкнулася особисто. Та це й не дивно, бо, мабуть, не було такої людини, яку б не зачепила війна. Розглядаючи події того часу […]...
- Подвиги безіменних людей (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Громадянська війна! Як багато написано про неї у різноманітних історичних документах, мемуарах, художніх творах. Це, дійсно, була дуже мінлива епоха… Як кажуть одні розумні люди: “Не дай вам Бог жити у часи політичних та соціальних змін, бо нічого доброго вони не несуть”. Я повністю погоджуюся з цією думкою, бо наше сучасне життя таке ж хитке […]...
- Що за “лист у вічність” послав листоноша? (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Життя – найдорожча цінність, яка є у людини. І цим не можна легковажити. Але, виявляється, що є речі, які інколи ставляться вище. Це віра в ідею, любов, честь, вірність, побратимство. Не кожен зважиться віддати життя за це, а тих, хто це робить, називають героями. Таким безіменним героєм у романі Ю. Яновського “Вершники” є листоноша з […]...
- Усе повертається на круги своя (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (2 варіант) Кому з нас не доводилося читати самим і чути захоплені відгуки юних і немолодих читачів про могутню, романтичну окриленість творчості Юрія Яновського? Перш за все це стосується його роману “Вершники”. Роман складається з кількох новел: “Подвійне коло”, “Дитинство”, “Шаланда в морі”, “Батальйон Шведа”, “Лист у вічність”, “Чубенко, командир полку”, “Шлях армій”, “Адаменко”. Вони з’єднані одна […]...
- Трагічний вибір Миколи Хвильового Хай живе дух неспокою! В. Коряк Микола Хвильовий… Ось що писав про свого друга Володимир Коряк: “Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканний і суворий, а часом – ніжний і сором’язливий, химерник і […]...
- Трагічний вибір М. Хвильового Микола Хвильовий… Невгамовний, запальний, романтичний. Передчасно, на сороковому році, пострілом у скроню вирвавши себе з життя, пішов від нас основоположник цілої течії в українській літературі XX століття – течії “активного романтизму”. Майк Йогансен так писав про нього: “Микола Хвильовий, крім того, що він поет… ще й іде своїм шляхом, яким до нього не йшов ніхто […]...
- Як живе і вмирає рід? (за романом “Вершники”) Роман “Вершники” – один із кращих творів Юрія Яновського – полонить читача романтикою грізного дев’ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, “Вершники” прекрасні героїко-романтичним духом: “О, дев’ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по […]...
- Особливості роману “Вершники” Ю. Яновського “Вершники”-перлина творчості Ю. Яновського. П. Г. Тичина сказав, що саме цим романом новітня українська література склала екзамен на атестат зрілості. Тема громадянської війни постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається […]...
- Художня своєрідність роману Ю. Яновського “Вершники” Роман “Вершники” вийшов друком у 1935 році спочатку в російському перекладі П. Зенкевича, а потім і мовою оригіналу. Відтоді почався тріумфальний хід твору, що увійшов не тільки до “золотого фонду” української, але й усієї радянської літератури. За жанром “Вершники” – роман у новелах, до якого неодноразово зверталися різні письменники світу. Окремі новели не пов’язані наскрізним […]...
- Проблема розпаду роду як трагедія народу (за новелами роману “Вершники” Ю. Яновського) Юрій Яновський – письменник з романтичною душею, неординарним світобаченням і оригінальним творчим почерком. У своїх новелах він прагнув показати глибокі картини свого часу, мріяв про час істинний, ідеальний. “Життя є молодість, труд і любов. Дайте мені посмакувати цих напоїв”, – пише він у своїй ранній новелі “Байгород”. Яновського, як і Хвильового, хвилювали питання про співвідношення […]...
- Поєднання життєвого матеріалу з глибиною і виразністю авторської думки в романі Ю. Яновського “Вершники” I. Драматичні колізії громадянської війни. (“Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного… ” Перша фраза новели “Подвійне коло”, у якій відтворено бій під Компаніївкою. Серед битви, серед ворогів – діти однієї матері, кожна сторона б’ється за своє, а правди немає, – ось такі страшні колізії громадянської війни. Найстрашніша дилема […]...
- Як я сприймаю роман Ю. Яновського “Вершники” Якщо тобі пощастило побувати в Причорноморському степу, там, де трав’яні хвилі переходять у сині морські простори, послухати отой дзвін і шум, і дзюрчання пташине з неба і з моря, то по-іншому будеш сприймати і твори Бабеля, і поезію Багрицького, і романтику Яновського. Юрій Яновський – письменник величезної сили. Не повністю розкривши свій талант за часів […]...
- Люди повинні будувати, а не руйнувати (спільне й відмінне в романах “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара) “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара написані в жанрі новелістичної повісті та роману. Це не дуже поширена епічна форма, хоч у вітчизняній літературі з цього питання стверджується відповідна естетична традиція. Першим освоїв цей жанр Ю. Яновський, написавши роман у новелах про громадянську війну. У середині 30-х років про цю історичну сторінку в житті України […]...
- Образ жінки як уособлення людяності й ніжності (за новелою “Шаланда в морі” роману “Вершники” Ю. Яновського) (3 варіант) Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності – закон жертви. Всі ми більшою чи меншою мірою жертвуємо людям щось своє: час, знання, любов… Та є у світі найвища самопожертва, що не має жодного аналога, це – материнство. Мати не лише дарує дитині свій час і безмежну любов, не лише допомагає вижити, вона […]...
- “Я вклав у цей твір всі свої сили”. (Ю. Яновський та його роман “Вершники”) Ю. Яновський, здається, в усі часи був визнаний владою митець. Але люди, які близько знали письменника, свідчили, що він був глибоко нещасним. Він мучився, страждав і фізично, і душевно. Через хворобу Яновський не зміг закінчити політехнічний інститут і отримати омріяну професію інженера. В літературу прийшов рано. Його перші новели про Громадянську війну увійшли до збірки […]...
- “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду” (за романом “Вершники”) Якщо будете жити в любові між собою, І Бог буде з вами, і відгорне від вас ворогів Ваших, і будете мирно жити. Повість минулих літ З прадавніх часів із покоління в покоління наші мудрі пращури передавали нам просту й велику мудрість, яка висловлена ще в “Повісті минулих літ”: живіть у злагоді, шануйте один одного – […]...
- Образ жінки як уособлення людяності й ніжності (за новелою “Шаланда в морі” роману “Вершники” Ю. Яновського) (1 варіант) Юрій Яновський – співець революційних подій 1917 року. Він написав нестандартний твір – роман у новелах, який став мозаїчною картиною України того часу. Усе знайшло своє відбиття в романі: страхіття братовбивства і відданість переконанням, вірність обов’язку і зрада, любов і ненависть. Однією з найпоетичніших новел роману є “Шаланда в морі”, в якій письменник змальовує образ […]...
- Природа в новелах “Подвійне коло” і “Шаланда в морі” (Ю. Яновський “Вершники”) Події в новелі “Подвійне коло” розгортаються з шаленою швидкістю в степу під Компаніївкою. Іде громадянська війна, у шалі битв за примарні ідеї гинуть люди. Перед нами розгортається трагедія роду Половців: брати зустрічаються в бою, не пізнають один одного і вмирають від рідної руки. Картини природи в романі Ю. Яновського “Вершники” – не статичний фон. Вони […]...
- Звеличення патріотизму в романі Юрія Яновського “Вершники” Кипів бій. Дзижчали кулі, вибухали снаряди. Атака, атака, атака… Смерть косила людей. Скільки їх полягло, а дзот все огризався шквальним вогнем, і до нього не можна було підступити. Андрій стиснув гранату і кинувся вперед. Вибух – і десятки жал проткнули його груди, прямували до серця. Та їх затримала книга. Гаряча кров заливала сторінки. Андрій похитнувся, […]...
Краткое содержание рассказа танька иван бунин.