Твір на тему: Мова – скарбниця духовності народу (твір-роздум у публіцистичному стилі)



Мова – скарбниця духовності народу (твір-роздум у публіцистичному стилі)
Дійсно, мова – це скарбниця духовності, це характер народу. У ній відбито мого звичаї, побут. Але мова не може існувати відокремлено, і тут виникає нове поняття – народ. Саме народ дає мові силу й красу. Народ і мова – поняття нерозривні. І доки живе мова – житиме й народ. Не стане мови – не стане й народу: він геть розпорошиться поміж дужчими народами. Недарма пригадуються рядки вірша М. Рильського: “Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й

ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде… ” Дійсно, у наших руках майбутнє нашої мови, а значить – і нашої нації. Саме ми маємо ще час, щоб возвеличити нашу мову, вивести її на новий щабель розвитку.
Українці! Замисліться, чи не виникає у вас почуття гордості за нашу країну, коли ви чуєте такі імена – Ярослав Мудрий, Володимир Великий, Тарас Шевченко, Іван Франко, Соломія Крушельницька. Чи немає в душі приємного щему, коли па змаганнях підіймається прапор України? То чому ж ми дозволяємо собі розчаровуватись у нашій мові, забруднювати її сленговими словами, суржиком? Адже мова – це те, що єднає нас?! Тож, як казав відомий український поет В. Сосюра:
Ми з нею відомі усюди, усе в ній, що треба нам, є. А хто свою мову забуде, той серце забуде своє.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Право називатися людиною.
Ви зараз читаєте: Твір на тему: Мова – скарбниця духовності народу (твір-роздум у публіцистичному стилі)