Твір на тему: Щира краса людини (твір-роздум)



Щира краса людини (твір-роздум)
Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. Ми милуємося красивими людьми. А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці “Маленький принц” сказав: “Найголовніше – те, чого очима не побачиш”.
Що це – “те”? Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Вихопіть, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється… В милосерді, чуйності, здатності любити… Згадаємо

добре чудовисько з казки “Червоненька квіточка”, якого Настенька покохала саме за красу душі. Згадаємо дзвонаря Квазімодо з “Собору Паризької Богоматері” Гюго, під потворною зовнішністю якого виявилися світлі почуття. Але ж некрасивим і інвалідам набагато важче зберегти щиросердечну красу, аніж звичайним людям. Саме обділені Богом фізично, вони нерідко бувають озлоблені на увесь світ. Якою ж силою душі треба володіти, щоб не образитися за таких обставин на всіх?
Одного разу я прочитала в якійсь газеті історію дівчини, прикутої до інвалідного крісла. Ця дівчина вийшла заміж і, за її словами,
зовсім щаслива. Бабусі на лавочці біля під’їзду, звичайно, розпускали плітки: “Дівчисько-то – інвалід, В тут раптом – весілля! Ну яка дружина з каліки?” Не знали бабусі, що дівчина ця – не звичайна, а “чудова” – так називає її чоловік. Не знали вони й іншого: у молодої подружньої пари багато друзів, які приходять до їхнього будинку, щоб поспілкуватися із завжди веселою і привітною господинею. І для них не існує інвалідного крісла, вони його просто не помічають…
Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, – у її душі. Це гармонія із самим собою та навколишнім світом. Вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. Вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. Чи знає хто-небудь, звідкіля береться ця душевна краса? І звідкіля береться душевне каліцтво? Мені здається, що все це дано понад силу. Шкода тільки, що людей, красивих щирою красою, так мало. Але вони є, і це вселяє оптимізм. Напевно, той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність…
І я впевнена, що щира душевна краса – це та сама краса, що врятує світ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Лист до лукаша з лісової пісні.
Ви зараз читаєте: Твір на тему: Щира краса людини (твір-роздум)
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.