Богдана Лапченко – Із твоїх зім’ятих светрів


Із твоїх зім’ятих светрів не просочується запах.
Я хотіла підійматись – довелося йти униз.
Ти мовчиш. Я здогадаюсь, що в оцих таємних знаках
Заховалася надія і такий маленький світ.
Не відводь очей, будь ласка. Ти потрібен мені зараз.
Більше чути я не хочу ні про що пустих розмов.
Хочу усмішок і сонця, розганяй скоріше хмари,
Поки ще зими немає, поки чай не захолов.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір опис на тему софія київська.
Ви зараз читаєте: Богдана Лапченко – Із твоїх зім’ятих светрів