Дрофань Анатолій – Біографія

(1919-1988)

Анатолій Павлович дрофань народився в місті Ічня на Чернігівщині в сім’ї залізничника. Батько письменника був завзятим мисливцем. Багато років він головував у місцевому товаристві мисливців та рибалок. Маленькому Толі нерідко випадала нагода побувати з батьком на полюванні, посидіти біля вечірнього вогнища, заночувати під копицею пахучого сіна.

В Ічні хлопець закінчив семирічку, відвідував музичний і фотогурток. Та найбільше любив уроки літератури, і насамперед читання творів свого земляка Степана Васильченка.

Перше оповідання А. дрофаня “Перепел” з’явилося у 1945 році, а через одинадцять років вийшла збірка оповідань “Журка з Сонцеграда”.

Особливо плідними для письменника були останні три десятиліття. За цей час він видав півтора десятка своїх книжок. Завоювали симпатії читачів романи “Таїна голубого палацу”, “Буремна тиша”; повісті “У кожному камені – іскра”, “Біла криниця”, “Загадка старої дзвіниці”; документальна повість “Коли ми красиві”; збірки оповідань “Троянди”, “Альбіон”, “Земля для квітів”, “Сонцелюби”; збірка сатиричних оповідань “Іменини”; книги для дітей “Про Барона, Мавру і Мале Вушко”, “Коли я виросту”, “Янехо” та інші твори.

Доповнюють образ Анатолія дрофаня як людини спогади Миколи Самійленка, який вчився

разом з Анатолієм Павловичем на філологічному факультеті Київського університету. Він згадує, що вже тоді юнак помітно відрізнявся з-поміж студентів своєю дорослістю: зібраний, урівноважений, розсудливий. Відчувалося, що мав більший життєвий досвід, мабуть, тому, що його тато був хворобою прикутий до ліжка і батьківські обов’язки в сім’ї рано лягли на плечі сина. А ще, як згадує Микола Самійленко, він усе вмів і за все брався. Журналіст і письменник, Анатолій Павлович мав чималу сім’ю, ніколи не цурався фізичної праці: із завзяттям порався біля землі, будував, досконало знав автосправу, з любов’ю і вміло користувався автомашиною, як тільки міг і чим тільки міг, помагав людям у їхніх скрутах. Анатолій дрофань був завзятим мисливцем і рибалкою, захоплювався бджільництвом, вирощу-вав сад (на батьківщині, в Ічні, вивів навіть власний сорт яблук і жартома назвав його “дрофанівкою”).

Дорога письменника обірвалася на творчому злеті. Він саме здав до друку новий роман “Музи кохання”. В останній день свого життя Анатолій Павлович зайшов до видавництва “Радянський письменник” і поклав на стіл редакторові доопрацьований з урахуванням зауважень рецензентів рукопис, сказавши, що роботу завершено. Того ж дня його не стало.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Дрофань Анатолій – Біографія