Іван Андрусяк – Франко. 1916

Це небо ніби гиргалиця з рук
Розлазиться в потріскані судини
А ми його збирали і садили
На полі брані свій порожній звук

Не молотом не ломом не кайлом
Не помелом на коло вітрогону
Ми просто утекли від забобону
В останнє недоступне ремесло

Ми голосно вдягнули самоту
Шахтарських брухтом завтрашньої маски
Регіно поверни мене будь ласка
На висходи в яких ланує тур

На нервища на ліно на повір
Де смерть така близька немов сорочка
Віддай мене останнім поторочам
Лиш забери від мене цей клавір


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Караюсь мучусь але не каюсь.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – Франко. 1916