Іван Франко – Каменярі
Я бачив дивний сон.
Немов передо мною
Безмiрна, та пуста, i дика площина
I я, прикований ланцем залiзним, стою
Пiд височенною гранiтною скалою,
А далi тисячi таких самих, як я.
У кожного чоло життя i жаль порили,
I в оцi кожного горить любовi жар,
I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили,
I плечi кожного додолу ся схилили,
Бо давить всiх один страшний якийсь тягар.
У кожного в руках тяжкий залiзний молот,
I голос сильний нам згори, як грiм, гримить:
“Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
Не спинить вас!
Зносiть
Бо вам призначено скалу сесю розбить”.
I всi ми, як один, пiдняли вгору руки,
I тисяч молотiв о камiнь загуло,
I в тисячнi боки розприскалися штуки
Та вiдривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам’яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так нашi молоти гримiли раз у раз;
I п’ядь за п’ядею ми мiсця здобували;
Хоч не одного там калiчили тi скали,
Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас.
I кожний з нас те знав, що слави нам не буде,
Нi пам’ятi в людей за сей кривавий труд,
Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди,
Як ми проб’єм її
Як нашi костi тут пiд нею зогниють.
Та слави людської зовсiм ми не бажали,
Бо не герої ми i не богатирi.
Нi, ми невольники, хоч добровiльно взяли
На себе пута. Ми рабами волi стали:
На шляху поступу ми лиш каменярi.
I всi ми вiрили, що своїми руками
Розiб’ємо скалу, роздробимо гранiт,
Що кров’ю власною i власними кiстками
Твердий змуруємо гостинець i за нами
Прийде нове життя, добро нове у свiт.
I знали ми, що там далеко десь у свiтi,
Який ми кинули для працi, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жiнки i дiти,
Що други й недруги, гнiвнiї та сердитi,
I нас, i намiр наш, i дiло те кленуть.
Ми знали се, i в нас не раз душа болiла,
I серце рвалося, i груди жаль стискав;
Та сльози, анi жаль, нi бiль пекучий тiла,
Анi прокляття нас не вiдтягли вiд дiла,
I молота нiхто iз рук не випускав.
Отак ми всi йдемо, в одну громаду скутi
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай проклятi ми i свiтом позабутi!
Ми ломимо скалу, рiвняєм правдi путi,
I щастя всiх прийде по наших аж кiстках.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – Каменярі (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Франка “Каменярі” Вірш “Каменярі” Іван Якович Франко помістив у збірку з промовистою назвою “Думи пролетарія”. Усе життя поет відчував свою близькість до народу, закликав знедолених, пригнічених рабським становищем людей боротися зі свавіллям і неправдою. Вірш “Каменярі” наповнений символічними образами, серед яких – височенна гранітна скала, символ неправди і неволі. До цієї скали […]...
- Іван Франко – Каменярі (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Франка “Каменярі” Поезія І. Франка “Каменярі” (що увійшла до збірника “З вершин і низин” 1878 р.) є чи не найвідомішим літературним твором в історії української літератури. Образ каменярів-революціонерів, в інтерпретації теорії соцреалізму, проіснував досить таки тривалий час на теренах української критики. Однак, звертаючись до герменевтичних підвалин тексту, згідно з яким існує багатозначність […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (2 варіант) У Львові є могила, на якій стоїть пам’ятник – постать каменяра з молотом у руках. Тут похований Великий Каменяр – Іван Якович Франко. Невгасима любов до знедоленої Батьківщини, до чесних трударів, віра у визволення рідного народу з-під гніту темних сил самодержавства – джерела Франкової поетичної сили, бездонна криниця, яка надихала його на написання кращих творів. […]...
- Високе призначення “каменярів” (за віршем І. Франка “Каменярі”) Вірш “Каменярі” Іван Якович Франко помістив у збірку з промовистою назвою “Думи пролетарія”. Усе життя поет відчував свою близькість до народу, закликав знедолених, пригнічених рабським становищем людей боротися зі свавіллям і неправдою. Вірш “Каменярі” наповнений символічними образами, серед яких – височенна гранітна скала, символ неправди і неволі. До цієї скали приковані залізними ланцюгами тисячі борців. […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (1 варіант) І. Франко – поет, прозаїк, історик, перекладач. Він належав до тих письменників, яких сам порівнював з “деревом, що своїм корінням впивається якомога більше і міцніше в свій рідний національний грунт… а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів… ” Український діяч жив у бурхливу та сувору історичну добу. Нещодавно була панщина, потім […]...
- Іван Франко – “Вни плакали фальшивими сльозами… “ Вни плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали надо мнов руками, Но помочи мені не думали й не хтіли. “Жаль бідака! З дороги марно збився І згинув, ми то наперед сказали, Що згине! дурень, за пусту вчепився Роботу, й ось де го фантазії загнали!” А, другі, ще милосердніші, сумно Покивуючи головами, кажуть: “Підмовили […]...
- Червона калино, чого в лузi гнешся? – Франко Іван Червона калино, чого в лузi гнешся? Чого в лузi гнешся? Чи свiтла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся? Чи жаль тобi цвiту на радощi свiту? На радощi свiту? Чи бурi боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль менi цвiту, не страшно i грому, Не страшно i грому, […]...
- Іван Франко – Чим пісня жива? Кожда пісня моя – Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її – Мізку мого часть, Думи – нерви мої, Звуки – серця страсть. Що вам душу стрясе – То мій власний жаль, Що горить в ній – то се Моїх сліз хрусталь. Бо нап’ятий мій дух, Наче струна-прім: Кождий вдар, […]...
- Іван Франко – “Мій раю зелений… “ Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокій над селом. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві […]...
- Символіка вірша Івана Франка “Каменярі” Височить на Личаківському кладовищі у Львові на могилі Івана Франка пам’ятник: могутній каменяр розбиває молотом гранітну скелю. Так постать письменника символічно злилася з образами створених ним будівників нового суспільства, яких він возвеличив у вірші “Каменярі” (1878). Цей вірш не можна читати без хвилювання: романтизм його захоплює і підносить, викликає глибоку повагу до тих, хто проголошує […]...
- Іван Франко – Олі Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, – Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: “Недовго, може, Коли мене важка прийме […]...
- Іван Франко – “Ви плакали фальшивими сльозами… “ Ви плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали жалісно руками, Та помогти мені не вміли й не хотіли. “Жаль бідного! З дороги марно збився І згиб! Ми се згори вже добре знали! Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепився. І ось куди його фантазії загнали!” А другі, ще милосердніші, бистро Здвигаючи плечима, промовляли: […]...
- Іван Франко – думка в тюрмі Ой рано я, рано устану, На яснеє небо погляну, А небо, як синій кришталь, А в серці важкий сум і жаль. Всміхається небо без зміни, Глядить на тюремнії стіни, А стіни пожовкли від сліз, Що ними просякли наскрізь. Гей, яснеє небо, чому ти Глядиш, так весело всміхнуте, Пощо в ту проклятую кліть Ти шлеш такий […]...
- Іван Франко – данилові Млаці. 2-а частина Не впору був твій плач і сміх, не впору, То й кпились люди з сліз і з сміху твого. Твій жаль об тім нагадує дурного – Прости на слові – Павлуся істор’ю. “Йди в світ, Павлусю, й тям, що говорю, – Казала мати. – де вгледиш якого При добрім ділі, то вклонись до нього. Й […]...
- Іван Франко – “Осінній вітре, що могучим стоном… “ Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати, Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати; Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати, Зів’яле листя гоном-перегоном По полю котиш, – вітре мій крилатий! Я довго пильно слухав стону твого І знаю, чом […]...
- Іван Франко – Рідне село І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав, Що в’єсь несміло між дрібними камінцями. Дрібних утіх і я тут зазнавав, Задля дрібних гризот лице росив сльозами. Тоді цікаво ще на світ я поглядав, Не знав, що далі там, за твоїми хатками, За […]...
- Іван Франко – декадент Я декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент, І слово темне підшукав та вчене, І Русі возвістив: “Ось декадент!” Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нута друга: Надія, воля, радісне чуття. Я […]...
- Іван Франко – Ляхам І що ж, що ми з вами братались? Все-таки ми в дурнях остались. Було колись волі доволі Для нас і для вас на Вкраїні. І хліба доволі на полі. Лиш жити б та бути донині. Та біс підкусив вас “брататись”, Братерство ж навпак повернути: Над братом панами остатись, В ярмо його шию пригнути. І що […]...
- Іван Франко – “Ще щебече у садочку соловій… “ Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвистує соловій. Не так нині, як бувало! Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька ходірком, Не […]...
- Іван Франко – Чого являєшся мені Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені Усні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із […]...
- Іван Франко – майстер художнього слова Іван Франко – майстер художнього слова У літературному русі другої половини XIX століття Іван Франко – найвидатніший діяч. Його “поетична творчість вражає глибиною і багатством ідей, Широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм”. Своє палке слово Каменяр спрямовував на захист трудящих, проти несправедливого ладу, проти експлуататорів. Найвидатнішим внеском у скарбницю української поезії стала збірка […]...
- Іван Франко – Наймит В устах тужливий спів, в руках чепіги плуга – Так бачу я його; Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло. Душею він дитя, хоч голову схилив, Немов дідусь слабий, Бо від колиски він в недолі пережив І в труді вік цілий. Де плуг його пройде, залізо де розриє Землі плідної пласт, Там незабаром […]...
- Іван Вишенський, його час і письменська діяльність Іван Франко Іван Франко ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ, ЙОГО ЧАС І ПИСЬМЕНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І Добре роблять наші розумні та вчені люди, що згадують щороку і розказують простому народові про життя таких наших письменників та співаків, як Шевченко, Квітка, Шашкевич, Федькович, що своїм гарячим і чудово-красним словом будили наш народ зо сну, піднімали його до свідомості своєї людської і народної […]...
- Алегоричність змісту й образів-персонажів вірша І. Франка “Каменярі” Вірш “Каменярі” – шедевр молодого І. Франка, який і нині вражає читачів масштабністю символіки, реалістичністю і конкретністю окремих деталей. 1. Франко використав прийом сну, щоб показати грізну силу реакції і мужність борців за соціальну справедливість. У статті “Каменярі” письменник писав: “В поетиці, як і слід у алегорії, не означено ані часу, ані місця, але цілу […]...
- Іван Франко – “Ми оси, ми оси!..” Ми оси, ми оси! Хто любить приноси, Хто любить чуже До себе горнути, Хто голих стриже, Хто вміє тягнути З робучих людей Остатнюю свитку, Сирітських дітей Здирає, як липку, Хто надто турбуєсь Сусідським добром, Нехай нас пильнуєсь, Бо тнемо жалом! Ми оси, ми оси! Хто кльоцом і досі Чапить у багні, Освіти лякаєсь, Сучасні огні […]...
- Іван Франко – К. П Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий – Хто тебе бачить, той мусить любити. Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і життя ти береш поверхово, Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, Той вже нічого на світі не схоче. Сли для очей і для пісні […]...
- Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
- Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- Іван Франко – Анні П Дівчина встала рано-рано: “Піду я в поле, мамо, мамо! Піду я в поле до роботи, Золоту пшениченьку полоти. Годі сидіти дома тута: Глушить пшеницю хопта люта; Бур’ян буяє рісно-рісно, За ним пшениці тісно-тісно; Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво-криво”. “Рано ще в поле, доню, доню, Зимнії роси в полю, в полю! Зимнії роси, […]...
- Присвята – Франко Іван Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
- Іван Франко – Котляревський Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив, Втім, схопився і по снігу мілкому Крилом ударив і в лазур поплив. Та груду снігу він крилом відбив, І вниз вона по склоні кам’яному Котитись стала – час малий проплив, І вниз ревла лавина дужче грому. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом […]...
- Іван Франко – Милосердним Нехай і так, що, мов черв’як, Затоптаний в багно життя, Оскорблений, унижений, З гнівом в душі вмираю я; Нехай і так, що, в старця мов, Похилий мій, нужденний вид, – Та все ж ваш дар непрошений Глибоко грудь мені ранить. Нехай і так, що добрі ви, І чесні ви, і щирі ви, Що з милосердя […]...
- Іван Франко – Автограф № 214 Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату! Тяжко на світі дихати вже! Чув ти? На нашу бідную хату, Кажуть, страшная змора іде! Десь появились злі нігілісти… Кажуть, неначе вни-то хотять Русь нашу матір з кашею з’їсти, Перевернути весь старий лад! Все-ді поставлять горі ногами: Хлопці будуть-ді вчителя вчить, А як не вміє, далі різками, Як він […]...
- Іван Франко – Сідоглавому Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, – Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, – Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в […]...
- Іван Франко – Idylla Dawno to by? o. Dwoje ma? ych dzieci, Pobrawszy si? za r? ce, po kwiecistych Podg? rskich??kach, w poprzek niw, po w? skiej ?cie? ynie polnej, w letni dzie? gor? cy – Sz? o ze wsi. Starszy z dwojga ch? opczyk by? Z oczyma niebieskimi, bia? ow? osy, Z wierzbowym koniem w r? ku. Za […]...
- Іван Франко – Товаришам І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім’я і діла ваші прокленуть І крикнуть: “Зрада! Пагубнії мрії!” І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять, Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас, начинять вами Всі тюрми, все покличуть проти вас – Людей і бога. ділом […]...
- Іван Франко – Гримить Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає, Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, І з заходу темная хмара летить – Гримить! Гримить! Тайна дрож пронимає народи,- Мабуть, благодатная хвиля надходить… Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари – плідної будущини тіни, Що людськість, мов красна весна, обновить… Гримить!...
- Іван Франко – Супокій Супокій – святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою – Зрадник або трус єси. Бо коли народи в згоді Враз працюють, щоб природі Вирвать тайну не одну, В тьму життя влить світла досить, – Горе тому, хто підносить Самовільную війну. Та коли в робучу пору В […]...
- Іван Франко – Поєдинок Клубами вився дим. Ревли гармати, Свистіли кулі, мов незримі змії, Сичали, вились, лускали гранати. Красили землю струги кров’янії, І рвались серця, повні сил, відваги, В крові тонули тисячні надії. Униз валились найпишніші стяги, Валились трони, що ще вчора, певно, Й не думали дожити до зневаги. В ряді борців, заляканий смертельно, Блідий, в знесиллі, пилом весь […]...
- Іван Франко – Земле моя Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров, Що до людей безграничную будить Чисту любов! Дай і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть, Правді служити, неправду палити Вічну дай страгть! […]...
Твір мій друг для 3 класу.