Іван Франко – “Осінній вітре, що могучим стоном… “



Осінній вітре, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;
Що у щілинах диким виєш тоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів’яле листя гоном-перегоном
По полю котиш, – вітре мій крилатий!
Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!
О вітре-брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..

9 октября 1882


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір бережімо нашу планету.
Ви зараз читаєте: Іван Франко – “Осінній вітре, що могучим стоном… “