“О слів жорстока і солодка влада! Не опечись на їхньому вогні… ” Огляд поетичної спадщини Б. Олійника

I. “Ти – весь у слові, як у сповиткові”. (Насправді з давніх часів люди знали, яку велику владу має слово. Ним можна скалічити і зцілити, словом руйнують та створюють. Але поетичним словом навряд чи можна обпектись, бо слово, сказане поетом, як і мистецтво взагалі, має очищувальну та виховну силу, воно допомагає жити і творити, дає наснаги, натхнення. Поезії Б. Олійника прості, легкі та прозорі, частіше письменник звертається до простих життєвих образів і тем, ніж до філософії, але його слова влучні і виважені, дбайливо дібрані і ніколи не є порожніми. Сам Б. Олійник говорить, що поетична творчість складається з поодиноких спалахів натхнення та нескінченної духовної роботи над собою.

Ти – весь у слові, як у сповиткові,

З колиски до калини при горбі…

І вже коли ти похитнувсь у слові,

Вважай, що похитнувся у собі.

Ось такого великого значення надає поет слову. І за допомогою поетичних слів та образів Б. Олійник створює свою лірику, багатогранну за темами та єдину за стилем.)

II. Тема спадкоємності поколінь. (Б. Олійник народився у селянській родині на Полтавщині серед українського народу і залишився з ним на все життя, оспівуючи його просту життєву мудрість у своїх поезіях:

Народ не візьмеш на макуху,

Він зоддаля розрізнить чин:

І хто є син його по духу,

І хто – по духу! – сучий син.)

У багатьох поезіях Борис Олійник говорить про життя людини, про те, як слід жити. Поет наполягає на тому, що кожна людина має бути активною та відповідальною у своєму житті, не жити за принципом “моя хата з краю”, а служити певній ідеї, своєму народові, людству. Найстрашніше, що може статися з людиною, на думку Б. Олійника, – це духовне зубожіння, втрата мотивів та ідеалів:

Страшно безсило-малим

Чути себе перед смертю.

Але страшніше, коли

Ні за що вмерти.)

III. Твори Б. Олійника про війну. (Батько поета загинув на війні, хлопець ледь пам’ятав його, від нього майбутньому поетові залишилось “загострене почуття обов’язку та залізне правило і право: не спекулювати на добробуті держави і людській співчутливості”. Певну автобіографічність знаходимо у творах про війну.

Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів.

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть…

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.)

IV. Образ матері у ліриці Б. Олійника. (Значну частину своєї творчості присвятив Б. Олійник темі матері, цей образ видається близьким усім читачам, нас не залишає байдужими те почуття щирої синівської любові та вдячності, яким автор сповнює свої поезії. Любов сина чи доньки до матері відображає любов до всього роду, безперервний зв’язок поколінь у межах нації, тож не можна любити народ, не шануючи своїх батьків.)

1. Поезія “Мати”. (Деякі поезії Б. Олійника було покладено на музику. “Пісня про матір” – чи не найвідоміша з тих, що потім стали народними. У ній у кількох простих словах поет висловлює усю свою повагу та шанування, розуміння того, як багато робить звичайна жінка, виховуючи дітей:

Зупиніться, поети! Чекайте, не треба…

Мати вийшла на ганок і дивиться в небо.

Мати дуже висока, древніша од космосу.

На плечі в неї райдуга гнеться коромислом.)

2. “Пісня про матір”. (Але найпоетичнішим шедевром по праву можна назвати “Пісню про матір”, яка вводить читача в атмосферу простоти та щирості, в якій діти та онуки відчувають тепло материнських та бабусиних рук:

Посіяла людству літа свої, літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

Так, мати назавжди залишається безсмертною у своїх дітях, стаючи “замисленим полем на цілу планету, на всі покоління й віки”.)

V. Класичні художні традиції. (У поезії Б. Олійника рельєфно виявляються засади української художньої традиції, що виявляються у щемкій ліричності, аналітичному пророцтві і бунтівній прогностичності мислення. Звертався поет і до модернізації поетичного стилю – це і введення в художній текст влучних висловів з народного побутового мовлення прямої та діалогічної мови, зміна канонічної метрики за допомогою пауз, недомовленості. Поетичні твори Б. Олійника органічно переплітаються з фольклорними та притчевими композиційно-стильовими прийомами. Серед жанрів, що розробляв митець, виділяються притчі, пісні, балади, оди, послання, присвяти, ліричні цикли, поеми. Основними у творчості Б. Олійника стають мотиви, пов’язані з феноменом людини: “людина та її покликання”, “високе і земне у людині”, “людське начало і гідність”, “людина та її честь”. Лірика Б. Олійника випромінює енергетику людиноутвердження, пройнята пафосом гумористичних і людинознавчих начал.)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: “О слів жорстока і солодка влада! Не опечись на їхньому вогні… ” Огляд поетичної спадщини Б. Олійника