Павло Глазовий – Нервовий пасажир

Пасажир лягає спати й каже провідниці:
– Збудіть мене на станції Глибокі Криниці.
В мене нерви не в порядку, так ви пам’ятайте.
Як вставати не захочу, за ноги стягайте.
Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину,
То візьміть ви на підмогу якогось мужчину,
Тягніть мене до виходу і випхніть у спину.
Я, як сильно розісплюся, – в мене не всі дома…
Не забудьте, що полиця моя – тридцять сьома.
Прокинувся пасажир той, як стало світати.
– де, – гукає, – провідниця? де, бісова мати?
Чому мене не збудила? Не зна свого діла?
Як почула провідниця – мало не зомліла.
– Це ж ми, – каже, – на станції Глибокі Криниці
Стягли гуртом чоловіка з іншої полиці.
Він пручався, відбивався, за східці чіплявся.
До самого семафора за поїздом гнався.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Цей лютий час для сліз і віршів.
Ви зараз читаєте: Павло Глазовий – Нервовий пасажир
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.