Що сі в полі забіліло – Народні балади

ЩО СІ1 В ПОЛІ ЗАБІЛІЛО
Що сі в полі забілло,
Ой чи гуси, чи лебеді?
Тепер гуси не літають,
А лебеді не пливають,
Татарове полон женуть:
Один полон з жіночками,
Другий полон з дівочками,
Третій полон з діточками.
Стали кошом2 підЯришом3,
Та взяли сі паєвати4
Дівка впала паробкові,
А тещенька зятенькові
Взяв він єї попри5 коні.
Ой кінь біжить дорогою,
А тещенька терниною;
Назад себе поглядає,
Кровця сліди заливає,
Чорний ворон залітає
Тоту6 кровцю іспиває.
Приїжджає він до двору:
– Вийди, вийди, татарочко!
Привів-єм ті7 невільницю,
А до смерті робітницю.
А вона ї та й завела,
Три роботи загадала:
Оченьками стадо пасти,
Рученьками кужіль прясти,
Ноженьками колисати.
Теща дитя колисала
І дитині приспівала
“Люлю, люлю, татарчатко,
По доненьці унучатко
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло!”
Учув тото8 вірний слуга.
– Чи чули ви, панєнонько,
Як вам кляла робітниця:
“Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло!”
Ой побігла татарочка,
Бігла боса без пояса
Та вдарила по личеньку
Свою рідну матіноньку!
“Ой ти, доню, моя доню!
Не тілько-м тя годувала,
По личеньку тя не била”.
“Мамо ж моя старенькая,
По чім же сь мя9 іспознала,
Що сь мя доненьков10

назвала?
– В неділю сь барвінок різала
Та й си11 пальчик відрізала,
І по тому-м тя спізнала”.
“Мати моя, мила мати,
Скидай з себе тії лати,
Возьми дорогії шати,
Будеш з нами панувати!”
“Ліпші мої вбогі лати,
Ніж дорогі твої шати;
Я не хочу панувати,
Піду в свій край загибати”.
“Слуги ж мої та й вірнії!
Пряжіть коні воронії,
Везіть мамку в єї12 краї!”
1 Сі – діал. це.
2 Кіш – військовий табір, обоз.
3 Яриш – населений пункт.
4 Сі паєвати – паєватися, тобто ділитися між собою.
5 Попри – при, уздовж.
6 Тата – діал. та.
7 Привів-єм ті – діал. привів тобі.
8 Тото – діал. те.
9 Мя – діал. мене.
10 Доненьков – діал. доненькою.
11 Си – діал. цей.
12 Єї – діал. її.
??


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Майстер корабля дуже стисло.
Ви зараз читаєте: Що сі в полі забіліло – Народні балади