Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте… ) (АНАЛІЗ)

Аналіз твору

Тараса Шевченка “Заповіт”

1845 р.

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська.

Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Віршовий розмір: хорей.

Про твір: у грудні 1845 р. Т. Шевченко, гостюючи на Переяславщині, захворів на запалення легенів. У ті часи ця хвороба була смертельною, тому поет вирішив написати прощального вірша. Ним і став “Заповіт”, проте цю назву вірш здобув пізніше: спочатку він був без заголовка, пізніше в різних передруках називався “Завіщанієм” та “Думкою”, а лише після смерті поета вірш дістав сучасну назву.

“Заповіт” за змістом чітко ділиться на три частини (по дві чотирирядкові строфи), кожна з яких має свою провідну думку, тобто ідею. У першій частині автор заповідає поховати його в рідному краї, де “лани широкополі, і Дніпро, і кручі… “. Коли читаємо ці рядки, перед нами розкривається панорама всієї України з її красою й величчю, починаємо усвідомлювати громадянську відповідальність за її долю – так пробуджується патріотизм. У другій частині “Заповіту” Т. Шевченко спонукає співвітчизників скинути із себе кайдани й боротися за краще життя, за волю. А в заключній частині поет закликає після знищення гнобителів побудувати нову, вільну сім’ю народів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте… ) (АНАЛІЗ)