Трагедія Мазепи (за поемою Володимира Сосюри “Мазепа”)

Трагедія Мазепи (за поемою Володимира Сосюри “Мазепа”)

Існує велика кількість літературних версій складної долі Мазепи, і не буде перебільшенням зазначити, що він став одним з яскравих персонажів світової літератури. Особистість гетьмана привертала увагу багатьох письменників, починаючи від Вольтера, Байрона, Гюго, Словацького,

Рилєєва, Пушкіна до Руданського, Старицького, Лепкого, що неодно-значно відтворювали образ складної й нерозгаданої людини.

Володимир Сосюра, на відміну від своїх попередників, по-своєму трактує постать Мазепи. Не ідеалізуючи його як неординарну особистість, поет творить, насамперед, художній образ, а не політичний портрет гетьмана. Він намагається, як ніхто інший, розкрити психологію особистості Мазепи і через його образ піднести ідею державності України, її незалежності. Тому щирість і громадянська мужність у розмові з читачем про найскладніші періоди в історії України є головними ознаками поеми “Мазепа”. Сосюра так говорить про свій авторський задум:

Я серцем хочу показати

Страшну трагедію Мазепи,

І в ній в той час страшний незгоди

Трагедію мого народу…

Вже цими рядками поет підкреслює, наскільки злиті у поемі образ Мазепи з образом українського народу: у них навіть трагедія – одна та ж сама. У чому ж полягає ця трагедія? На мою думку, саме її розкриттю і обгрунтуванню присвячує свій твір Сосюра. Протягом усієї поеми автор наполегливо доводить:

Бо не пішов за ним народ

Шляхом і радості й надії.

Не зрозумів його він мрії…

Та Мазепа не звинувачує своїх співвітчизників, бо “помиляється й народ, коли немає ще держави” – так пояснює сам поет помилку українців. І в цьому вбачає не лише особисту трагедію, а й національну трагедію сам Мазепа:

Хіба народу не любив я!

Собі на горе й безголів’я

Не зрозумів мене народ.

Мазепа до останньої хвилини життя залишається вірним своїй любові до народу й України, ім’я якої було останнім у хвилину смерті: “Прощай, Україно, прощай!”

Ідея трагедії пронизує весь твір Сосюри, щоб посилити її, автор вдається до опису сну Мазепи, коли той бачить себе маленьким хлопчиком і слухає розповідь учительки-черниці про Україну. Мені здається, що саме у цьому сні Сосюра найвиразніше розкрив внутрішній світ Мазепи: “Я України не забуду, вона для мене як зоря!” І вже далі лунає його життєве кредо:

Ми візьмем ворога в клинки

І на кістках його проклятих

Знов зацвіте Вкраїна – мати!

Весь час над поемою звучить пристрасне зізнання Мазепи у любові до своєї України, до своїх співвітчизників. Але вони “… Його покинули в біді”, не зрозуміли його намірів. Та Сосюра, на мою думку, досить принципово підходить до оцінки цієї трагедії: він доводить, що трагедію народу, України (“… наче стогне на ножах роздерте серце України… “) деякою мірою спричинив сам гетьман, який не знайшов правильного шляху у досяганні своєї мети, не розумів до кінця, що царській “сталі” треба протиставити ще більш могутню силу – “гнів, народний гнів!” Поет, між тим, зазначає, що саме “народ останнє скаже слово.”

… Дуже суперечливі почуття залишає по собі поема Сосюри “Мазепа”: тут важко відразу і однозначно визначити свою позицію. Та мені хочеться повторити слідом за автором слова:

Хай про Мазепу спів мій лине,

Хоч він був пан, серце мав.

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Трагедія Мазепи (за поемою Володимира Сосюри “Мазепа”)