Творчість як спосіб миття у поезії Бориса Пастернака

I. Поет “срібної доби” російської поезії. (Борис Пастернак увійшов у літературу як російський поет, прозаїк, перекладач. Він – лауреат Нобелівської премії 1958 року. Як поет Пастернак відзначився майстерним зображенням пейзажу.
Він був також майстром любовної лірики. Однак, щоб він не писав, завжди присутній у його ліриці глибокий філософський зміст.)
II. Вічна тема: поезія і суспільство.
1. “Визначення поезії”. (У поета є своє особисте визначення поезії:
Це – загуслий заливистий свист,
Це – при березі лускіт льодинок.
Це – умерзлий у темряву лист,
Це – кількох солов’їв поєдинок.
(Переклад А. Кичинського)
Тобто це все те, що знаходиться поруч. Поезія, як уважав Пастернак, “валяється під ногами, треба тільки нахилитися, щоб її побачити й підняти із землі”. Адже поет і сам умів знаходити прекрасне у кожній миті реального життя, у кожній дрібниці навколишнього світу. Вірш “Визначення поезії” побудований як низка визначень і тез щодо суті поезії. Кожне “це” акцентує і спрямовує увагу читача на нову важливу тезу. Усе, на думку Пастернака, містить у собі красу і силу, слід лише побачити їх і зрозуміти:
Все, що ночі важливо знайти
У купальницькім плесі бездоннім.
І зорю до садка донести
На тремтячій вологій долоні.
(Переклад А. Кичинського).)
2. “Про ці вірші”. (Цей вірш увійшов

до збірки поезій Б. Пастернака “Сестра моя – життя”. Збірка присвячена М. Лєрмонтову. Саме він, на думку автора, розпочав тему “незалежної особистості” в літературі. Тема лермонтовського вірша “Смерть поета” була близька і зрозуміла Пастернакові. Головний герой поезії “Про ці вірші” – поет, що живе напруженим творчим життям, забуваючи навіть, яке тисячоліття надворі. Однак його заглибленість у поетичний світ аж ніяк не означає відірваності від реальності. У нього реальність трохи інша, це – життя поетичної душі. Пастернак вкотре підкреслює цінність окремої особистості. В особі поета ця особистість покликана донести до людей вічні цінності. Автор проголошує творчість як спосіб життя. І кожен день для всіх, і, в першу чергу, для поета, має бути відкриттям і одкровенням. В особі ліричного героя Пастернак поєднав різні у часі літературні епохи – Байрона, Е. По, М. Лєрмонтова й самого Пастернака і поставив перед собою завдання поєднати розрізнені ланцюжки великої Поезії.)
3. “Нобелівська премія”. (У цьому вірші Б. Пастернак показав не лише драматизм свого особистого життя, а й довів, що поет має бути вільним, жодні кайдани не мають сковувати його рухів, бажань, фантазій:
Десь там воля, світло, люди,
Я ж – мов звір у хащині:
Оточили звідусюди
І не вирватись мені.
(Переклад М. Стріхи)
1958 року Пастернак за досягнення у галузі класичної поезії та прози був удостоєний Нобелівської премії. Це було в той час, коли на батьківщині поета цькували, піддавали жорстокій критиці. Він був змушений відмовитися від Нобелівської премії. У своїй поезії він не перестає дивуватися, за що його переслідують на батьківщині, а світ визнає його заслуги:
Хто я – вбивця, тать кривавий?
За що кару я несу?
Світові подарував я
Краю рідного красу.
(Переклад М. Стріхи).)
III. Значення творчості Б. Пастернака. (Нобелівська премія, яка так і не дійшла до лауреата, стала не єдиним визнанням творчості письменника у світовій літературі. Він вірив, що настане час, коли “Ницості і злоби силу подолає дух добра”.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Скласти невелике оповідання на тему часливий день.
Ви зараз читаєте: Творчість як спосіб миття у поезії Бориса Пастернака