Акафіст до Живоносного Гробу і Воскресіння Христа

Кондак 1

Mужньому воєводі, що воскрес із мертвих – Тобі, і превічному Цареві, Христе, переможну пісню виписуємо, бо піднявся Ти, як всесильний, із гробу. Ми ж, від зітління вічного визволившися, дорогоцінному гробові Твоєму радісні пісні приносимо, кличучи так:

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Ікос 1

Ангел полководець, зійшовши з небес, камінь від гробу відвалив під час Твого, Христе Боже, воскресіння і благовістив про нього мироносицям, кажучи: “Ідіть і проповідуйте учням, що воскрес із мертвих”.

Вони ж, дивному явлінню ангельському здивувавшися, пісні похвальні живоносному гробові Твоєму кликали:

Радуйся, живоносний гробе, в якому Христос, як мертвий лежав і триденний воскрес.

Радуйся, бо із тебе піднявся і воскресіння Він нам дарував.

Радуйся, бо з тебе, Христос, як жених з палати вийшовши, ад полонив.

Радуйся, бо з Його піднесенням піднеслися померлі від віку.

Радуйся, бо тобою верховний апостол Петро воскресіння пізнав.

Радуйся, бо вся земля освятилася, коли Христос у тобі лежав.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Ікос 2

Бурю думок

всередині маючи, учні Твої, Христе, Писання не знаючи, що належить Тобі з мертвих воскреснути, не вірували тому мироносицям, що благовістили Твоє воскресіння. Однак Петро побіг до гробу і, нахилившись, побачив пелени, що лежали, і хустку, що була на божественній голові Твоїй, тож істинно з іншими учнями увірував і задля цього, радіючи, похвальні пісні живоносному гробу Твоєму кликав:

Радуйся, живоносний гробе, бо в тобі спасіння світу сталося.

Радуйся, бо тобі все творіння поклоняється.

Радуйся, бо до тебе з півночі і від моря вірні приходячи, Христа прославляють.

Радуйся, бо всі із заходу і сходу величають в тобі воскресіння.

Радуйся, бо ти був ложем і спочинком для Царя царів.

Радуйся, бо тобою зібрання юдейське посоромилося.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак З

Чуючи землетрус великий та ангела, що мироносицям Твоє воскресіння благовістив, суєтні сторожі, для охорони гробу Твого, Христе, поставлені, від страху затремтіли і стали, мов мертві та, збігшися потім у місто, звістили первосвященикам і старшинам все, що сталося. Ті ж, пребеззаконні, надумали затаїти воскресіння твоє, та не змогли, але всіх навчили співати: Алилуя.

Ікос З

Колись задля страху перед юдеями таємний учень Твій, Христе, Ариматеєць, випросив у Пилата божественне тіло Твоє. Тоді й Никодим прийшов, несучи суміш смирни й алое, і помазали нетлінне тіло Твоє та, плащаницею з пахощами обгорнувши, в гробі новому поклали Тебе, в якому ніхто з людей ніколи не лежав, тільки Ти один, Господи, щоб освятити єство земне. Дізнавшися ж про Твоє з мертвих воскресіння, похвальні пісні живоносному гробові Твоєму кликали:

Радуйся, живоносний гробе, бо в тобі спасіння таїнство звершилося.

Радуйся, бо тобою всім кінцям землі воскресіння явилося.

Радуйся, тверде пізнання воскресіння.

Радуйся, бо Христос, вийшовши з тебе, полонив полон і приніс єство людське Богу Отцеві.

Радуйся, бо той, що в тобі як людина лежав, воскрес, як Бог, зі славою.

Радуйся, бо ти утримував у собі того, хто утримує все.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 4

Коли прийшли мироносиці до учнів Твоїх, Христе Боже, воскресіння Твоє благовістуючи, радістю ті наповнилися, пішли на гору в Галилею, як повелів єси їм, і Тебе, істинного Бога бачачи, не як привида, але в тіло зодягненого, як Богові поклонилися, взиваючи: Алилуя.

Ікос 4

Пізнанням незбагненним було для юдеїв, які не розуміли пророцтва, ані не шукали збагнути Твоє, Христе, воскресіння, як то, печатей не порушивши, з гробу вийшов єси. Тому оклевечують воскресіння Твоє, ми ж, таїнству дивуючись, пісні похвальні гробові Твоєму приносимо, кажучи:

Радуйся, гробе живоносний, бо з тебе Христос воскрес і воскресив померлих.

Радуйся, бо через тебе ад побачив, що спустошений він.

Радуйся, бо Адам нагий знову в боготканну одіж зодягається.

Радуйся, бо Христос, в тебе вселившися, знову освятив землю, осквернену братовбивчою Авеля кров’ю.

Радуйся, бо завдяки ангелу, що від тебе камінь відвалив, мироносиці пізнали воскресіння Христове.

Радуйся, бо коли Христос воскрес із тебе, на всю землю вийшла вість Його воскресіння.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 5

Через вісім днів після воскресіння Твого, Господи, прийшов єси до учнів крізь двері замкнені, подаючи їм дар Святого Духа. Тоді й до учня Твого Томи промовив єси: “Прийди і торкнися”. Доторкнувшись же, пізнав він Тебе, що істинно воскрес Ти і не привид це, тому з іншими учнями закликав Тобі: Алилуя.

Ікос 5

Красномовців марномудрих – юдейське зборище – бачимо, наче риб німі, бо не знають, як про Твоє воскресіння говорити, Христе, та не розуміють пророцтв, що належало Тобі, Богові, з мертвих воскреснути. Ми ж, таїнству воскресіння Твого дивуючись, живоносному гробові Твоєму кличемо:

Радуйся, живоносний гробе, бо Христос, вийшовши з тебе, налякав безумну сторожу Пилатову.

Радуйся, бо не пошкодив печатей гробових той, що з тебе воскрес.

Радуйся, багатий гробе, що мав у собі життєдавця Христа, який всім дарує життя.

Радуйся, бо коли із тебе Христос воскрес, то небеса зраділи.

Радуйся, бо тоді земні всі воскресіння пізнали.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 6

Коли по воскресінні Твоєму, Христе, явився Ти учням своїм на морі Тиверіядському та повелів їм закинути сіть праворуч човна, тоді улюблений учень Твій, в ловитві Тебе, Бога, пізнавши, мовив Петрові: “То Господь”. А відтак, на землю зійшовши, побачили вогонь та рибу на ньому і хліб, і там Тебе в поданні хліба пізнавши, як Богові воскреслому взивали: Алилуя.

Ікос 6

Рано на світанку жінки прийшли на гріб Твій, Христе Боже, але бажаного тіла Твого не знайшовши, не розуміли про воскресіння Твоє, Ісусе. Бачачи ж ангела, що явився і промовив до них: “Чого шукаєте живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес”, – закликали, радіючи, пісні похвальні життєносному Твоєму гробові, кличучи:

Радуйся, живоносний гробе, бо коли Христос вселився в тебе, підземні вжахнулися.

Радуйся, бо тоді ад в трепеті вернув померлих, яких від віку тримав.

Радуйся, бо воскресінням Христовим всім оживотворені.

Радуйся, бо Христу, що з тебе воскрес, Тома навчився мовити: “Господь і Бог мій!”

Радуйся, бо воскресінням Христовим все творіння радість знайшло.

Радуйся й ти, Ариматею, що в саду своєму такий скарб знайшов єси.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 7

Під час Твоєї страсти, Христе, сонце, беззаконних безумства не знісши, світло своє сховало і завіса храму роздерлася. Коли ж у живоносний гріб покладений був Ти, земля затряслася, немов хотіла злочинних поглинути. Та Ти, як Бог, воскрес зі славою і праотця Адама воздвиг-нув із собою, тому воістину воскреслому Богові співаємо: Алилуя.

Ікос 7

Коли по воскресінні Твоєму, Христе, Луці та Клеопі явився Ти на дорозі, йдучи з ними, що розмовляли між собою про все, що сталося Тобі, Владиці всіх, докір прийняв єси від них, як один-єдиний захожий в Єрусалимі. Ти ж, як Бог, пророцтва про себе відкрив їм і впізнаний був у ламанні хліба. Відтак з радістю великою до Єрусалима повернувшись, учням воскресіння і явління Твоє вони благовістили, тому, всі разом поклонившись, пісні похвальні гробові Твоєму заспівали:

Радуйся, живоносний гробе, бо Христа, хліб небесний, що всім поживу подає, в собі прийняв єси.

Радуйся, що Христа, немов Царя сплячого, вмістити зміг єси.

Радуйся, бо коли Христос із тебе устав, небо й земля наповнилися благовістю.

Радуйся, бо тобою тоді юдеї були посоромлені.

Радуйся, бо не можуть більше беззаконні оббріхувати воскресіння Христове.

Радуйся, бо тобою лик апостольський наповнився радістю.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 8

Кожне єство ангельське й людське великому Твоєму щодо нас провидінню здивувалося. Бо неприступного Бога як приступного всім чоловіка бачачи, розп’ятого і похованого, і воскреслого в славі, співає тому Тобі як Творцеві і Владиці: Алилуя.

Ікос 8

Нове творіння показав Ти воскресінням Твоїм, Христе, гробу печатей не порушивши, як і Діви печатей при народженні Твоєму. Тому почитаємо страждання Твої, погре-бення славимо, славному Твоєму воскресінню поклоняємося і пісні подячні гробові Твоєму приносимо, мовлячи:

Радуйся, живоносний гробе, бо з тебе Христос воскрес і ввесь світ обновив.

Радуйся, бо камінь, від тебе відвалений, ворота адові й кайдани стер.

Радуйся, бо з тебе сонце всесвітнє засяяло.

Радуйся, бо коли Христос у тобі ліг, підземні всі затрепетали.

Радуйся, бо тоді ад мусів віддати живими тих, яких колись прийняв як мертвих.

Радуйся, мушле, що сховала у собі перлину божественну.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 9

Проповідниками богоносними воскресіння Твого послані були апостоли у вселенну і Тебе, істинного Бога, проповідуючи, навчили всіх вірних Тобі, Творцеві і Владиці співати: Алилуя.

Ікос 9

Після воскресіння Твого з гробу прийшла Марія Маг-далина, ще потемки, на гріб і побачила, що камінь від гробу відвалений. Тому, побігши швидко, промовила учням, що взяли Господа з гробу. Петро ж, як найгарячі-ший вірою учень, з Іваном побігли до гробу і, припавши до нього, побачили самі лише ризи, що лежали, та, зрозумівши воскресіння Твоє, пісні похвальні гробові Твоєму кликали:

Радуйся, живоносний гробе, бо коли Христос був у тобі замкнений, засяяло підземним світло.

Радуйся, бо коли камінь від тебе відвалений був, народи кам’яносердні навчилися мовити: “Воістину Христос воскрес!”

Радуйся, бо Бог, що плоттю заснув, перебував у тобі триденно.

Радуйся, бо Він воскресінням своїм пробудив поснулих від віку.

Радуйся, бо Той, що із тебе вийшов, дарував усім воскресіння.

Радуйся, бо з тебе засяяло світле сонце і світ увесь просвітило.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 10

Земля злякалася та замовкла, Тебе, Творця свого, в гробі малому лежачим бачачи, ад в трепеті віддав померлих у страсі перед силою Твоєю і до Отця сходження Твоє готувалося, від якого не розлучався Ти ніколи, тому всі кличемо Тобі: Алилуя.

Ікос 10

Марія Магдалина, як вірою в Тебе, Ісуса Христа, найпалкіша, вельми рано до гробу Твого прийшовши, Спасе, сподобилася видіння ангела, що мовив: “Нема Його тут, але воскрес”. До того ж і сам явився Ти їй як Бог. Тому, благовість несучи, посилається вона, учням Твоїм вихід до Отця звіщаючи. Задля цього учні, радістю разом з мироносицями наповнившись, живоносному гробові пісні похвальні приносили, мовлячи:

Радуйся, живоносний гробе, дверям райським відчинення.

Радуйся, бо задля Того, який був у тобі, ад проти волі правду мовить, кажучи: “Краще б не приймати мені було сина Марії”.

Радуйся, бо Той, що із тебе воскрес, полонив ад і наповнив Єрусалим небесний. Радуйся, бо ти прийняв у собі, мов сплячого, самого Агнця, Сина Божого.

Радуйся, бо в тобі Христос, за пророцтвом, заснув і спочив, наче лев, і хто розбудить Його?

Радуйся, бо Він із тебе воскрес владою своєю як Бог.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 11

Коли постав Спас перед учнями своїми, мир їм даруючи, дав їм і владу гріхи відпускати та хрестити в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа та проповідувати своє з мертвих воскресіння. Вони ж, пішовши, навчили всі народи кликати воскреслому Богові: Алилуя.

Ікос 11

Після воскресіння Твого з мертвих, Христе, являючи себе учням Твоїм, промовив Ти Симонові Петру: “Симоне, сину Ионин, чи любиш мене?” І після трикратного його в любові до Тебе запевненні, Церкви Твоєї первопрестольником учинив Ти його, вірні ж усі, Тебе, Бога вос-креслого пізнавши, пісні похвальні живоносному гробові Твоєму кличуть:

Радуйся, живоносний гробе, бо, пройшовши з тебе, Христос нам на небо шлях відкрив.

Радуйся, бо Христос, у тобі покладений, від віку померлих підніс.

Радуйся, бо піднесеним тоді дарував життя вічне.

Радуйся, бо в тобі хрест і воскресіння прославляються.

Радуйся, бо від тебе сторожі воскресіння навчилися.

Радуйся, бо ти джерело знань божественних.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 12

Божественний Твій щодо нас промисел славлячи, страсті Твої почитаємо і божественному воскресінню Твоєму поклоняємося, а від землі до Отця Небесного преславне вознесіння Твоє прославляючи, молимося: не відійми від нас Пресвятого Духа Твого, щоб усі співали Тобі, як Творцеві й Владиці: Алилуя.

Ікос 12

На гору Оливну коли вийшов Ти, Отче сяяння, тоді хмара пресвітла підняла Тебе, всесильний, а учням Твоїм і апостолам, що дивилися, ангели Твої мовили: “Мужі галилейські, чого стоїте, на небо дивлячись? Ось той, якого ви бачили, як на небо возносився, знову прийде в тілі”. Вони ж, із радістю в Єрусалим вернувшись, Тебе, істинного Бога хвалили і живоносному Твоєму гробові, в якому Ти покладений був і воскрес триденний, пісні похвальні приносили, мовлячи:

Радуйся, живоносний гробе, бо з тебе засяяв Христос, невимовне світло, і просвітив усю землю.

Радуйся, бо коли із тебе Христос воскрес, мироносиці почули: “Радуйтеся”.

Радуйся, бо ти був упокоєнням Царя царюючих і Пана пануючих.

Радуйся, бо ти утримував того, хто утримує все.

Радуйся, бо задля тебе юдеї премудрі одуріли, не маючи що проти воскресіння промовити.

Радуйся, бо тобою лик апостольський радість знайшов.

Радуйся, живоносний гробе, з якого Христос воскрес.

Кондак 13

О пресвятий і живоносний гробе Господній, всієї землі окрасо. Перед тобою, як живоносцем, стоячи, молимося до возлігшого в тобі і триденно зі славою воскреслого Христа Бога нашого, щоб визволив спадкоємство своє від погибелі голоду, землетрусу й потопу та від усякої смертоносної рани, благочестивому ж і христолюбному народові нашому мир дарував і покорив під ноги його тих, що змагаються проти нас, щоб усі Тобі, Христе, як Творцеві і Владиці нашому, кликали: Алилуя. (Зр.)

Тоді і Кос 1 і Кондак 1 , а потім молитва.

Молитва

Слава Тобі, Господи Ісусе Христе, Боже мій, що сподобив мене бачити преславного воскресіння Твого з гробу день, у який звільнив Ти зв’язані в аді душі праведних. Тієї свободи, Владико, і я бажаю – звільни мене, зв’язаного гріхами численними, і хай засяє світло благодаті Твоєї в темній душі моїй – бачу бо незліченні щедроти Твої, і невимовне чоловіколюб’я Твоє, бо від небуття до буття все привів єси і, образу Твого подобою прикрасивши, словом і розумом понад тварин возніс Ти мене та вчинив мене владикою всього творіння. Знаючи час життя мого, від юности моєї і до сьогодні піклуєшся про мене, щоб спасся я і, прекрасного хору ангелів Твоїх учасником мене бачити бажаючи, заповідь мені дав та діло духовне у чистоті звершити повелів Ти мені. Я ж, нужденний, розумом спіткнувшися в любові своїй до пожадань тілесних, ввергнув себе у смердюче багно гріховне і віддалився від доброти Твоєї. Бувши сином Твоїм через народження в купелі духовній, нині я раб гріха й задля цього стогну із глибини сердечної і плачу в муці душевній та, про годину суду помисливши, весь ізнемагаю: яким же я там постану?

Яке слово промовлю за гріхи мої? Або яка відповідь буде мені від Судді? Де сховаю безліч беззаконь моїх? Бо нема нікого, хто поміг би або визволив мене.

Що ж робити, Господи мій, Господи? Не знаю, до кого прибігти, щоб спасенна була душа моя. Часу життя мого небагато, а тому від нині прибий тіло моє до страху Твого, щоб не виявилося, що нагий я від діл добрих, насмішкою бувши для демонів.

Бо, спіткнувшись, як дитина, діянням ворога мого, в останню погибіль я впав. Від віку не було такого грішного чоловіка, як я, бо задля зла прогнав я ангела, душі моєї охоронця, а прийняв губителя, що неподобства накладав на серце моє. Та не залиш мене загибати до кінця, Ісусе, предобрий в імені Твоїм, що від землі мене сотворив і життя дарував.

Споглянь на смирення моє, бо хоч і без числа согрішив я, та не возніс рук моїх до чужого бога, ані не впав у відчай, пам’ятаючи про Твоє чоловіколюб’я, яке показав Ти на тих, що раніше були согрішили. Згадую Давида, який після дарування пророцтва в рів перелюбу впав і вбивство вчинив, а розкаявшись перед Тобою, Богом і Творцем, достойним став Твоєї милости. А про Ахава сам до пророка промовив Ти, кажучи: “Не виконаю того зла, про яке раніше говорив щодо нього, бо бачив його, як, жаліючи за прогрішен-ня свої, ходить переді мною”.

О Владико, ще додам, плачучи перед Тобою, великі та невиліковні рани мої: як Манасія, беззаконнуючи і вельми всього Ізраїлю осквернивши, проданий був іноплеменникові за покарання і його, в мідного бика замкнувши, травою годували, бачачи ж погибель свою і гріхи свої, вчинені раніше, згадавши, закликав серед пут до Тебе, Бога і Творця та завдяки надії вийнятий був звідти преславно, так і я все зло в житті моєму зробив і недостойним себе вчинив Твоєї ми-лости, і як спогляну на висоту до Тебе скверними очима? Як постану перед лицем Твоїм, роздерши першу боготка-ну одіж і осквернивши тіла мого ризу? Але очисти мене, як Спас, і прости, як Бог, споглянь на смирення моє і не пом’яни злоби та гріхів моїх, які накоїв на убогу душу мою. Бо надіюся на милість Твою і кличу до Тебе криком великим: пом’яни, Господи, слова пречистих уст Твоїх, які, промовив. єси: “Шукайте і знайдете, просіть, і буде вам дано”. Бо Ти не прийшов кликати праведників, але грішників до покаяння, серед яких перший я. І нині визнаю всі беззаконня мої, бо коли й мовчатиму, Ти знаєш їх.

Але прийми, о Всемилостивий, мене як розбійника, і митника, і блудного сина, – вони були вже для всіх втраченими, Ти ж прийняв їх і раю мешканцями вчинив. Прийми й моє, недостойного раба Твого, покаяння. Господи Ісусе Христе, що словом прокажених очистив, очисти скверну душі моєї і будь помічником моїм, огороди мене силою чесного Хреста Твого і Духом Твоїм Святим утверди мене.

Заверни посоромленими тих, що воюють проти мене і хай визнають уста мої багатство милости Твоєї, бо Ти був помічником-моїм у кожній біді і утішителем у день смутку мого/ ї нині не відкинь моління раба Твого, але спаси пристрасну душу мою та помилуй всіх християн молитвами Владичиці нашої Богородиці, бо Ти єси Бог наш, і на Твою милість ми віддані: помилуй нас, Отче, і Сину, і Душе Святий, бо Ти благословенний єси завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь

Молитва

Земне і тимчасове возлюбивши, небесні блага втратив я, Христе Ісусе, єдиний чоловіколюбче, грішників безсумнівна надіє, що проливаєш милість тим, які каються. І мене, що каюся, не відкинь, Ісусе. Знаю бо, як розбійник ісповіданням спасенний був і митник милістю очищений, і згадую блудницю, що плакала, бо у всіх них явив Ти взірець покаяння, бо Ти караєш милостиво і милуєш гаряче, бачачи ж того, хто кається, виходиш назустріч, як батько. Коли ж захочеш, можеш і мої відпустити гріхи, якими осквернився я після обітниць хрещення та після обіцянки боговгодного життя.

Але подай мені чистоту, як Бог, молінням пречистої Твоєї і всепітої Богоматері.

Амінь