Андрій Любка – Я дімедролю. Читаю вірші

Related posts:

1. Андрій Любка – Ти Ти – мій терновий вінок, Після закінчення снігопаду Все виглядає по-іншому: Гроші, дерева, вікна, тим часом Голгофа височіє настільною Лампою над твоїм конспектом, тіні Подовжуються, після закінчення снігопаду простір Втрачає об? ємність, насиченість, а годинник іде Ніби в іншу сторону, до минулого листопаду, просто небо Не в силах тримати весь тягар твоєї юності, просто Дорожчають […]...
2. Андрій Любка – джеймс Бонд Іноді люблю записувати сни віршами, Переважно неримованими, бо ж як можна заримувати Електричний заряд твого голого тіла, яке лежить поруч, і Цю несподівану зливу, ці запотілі вікна? Нічними коліями рухаються потяги, наче Електричний струм лініями мереж, наче бомжі в Сторону пункту прийому склотари, наче заклопотані Пішоходи на роботу, наче я до тебе. Ну і хулі, […]...
3. Андрій Любка – Вірус Ти, наче вірус, нахабно залізла в мій бортовий Комп’ютер, і я завис. Завис у повітрі, наче Гірлянда, або сніжинка, наче струмінь цигаркового Диму, наче мертвий янгол, наче Святий дух. Я багато разів пробував позбутися тебе, викинути У смітник, наче посуд одноразового використання, ти ж Чомусь поверталася, просто в інших формах. Зрештою, я Звик до тебе, […]...
4. Андрій Любка – Вірш як вид самотортури Сніг волочив нас мокрими трасами Мокрими мріями падав на вії Ми стали всього незграбними пазлами В пошуках власної шизофренії Сніг як туман вражав невагомістю Ми в ньому наче не перебували Нищили рідних загнані совістю У найтемніші вологі підвали Життя минало навколо пейзажами Не залишаючи шансів на фото Ми стали всього незграбними пазлами Яких життя везло […]...
5. Андрій Любка – Спроби самогубства Вірші – це невдалі спроби самогубства, Дощ починається з хмари, смерть починається з Осені, ти починаєшся з мене, Стежити за годинником – це ніби проростання трави, Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, Втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці Вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї. Піклуватися […]...
6. Андрій Любка – Тасю -тасю- А пам’ятаєш тасю У кнайпах старого львова Була філіжанка кави І горнятко чаю А я чомусь біля гальби пива Хотів тобі розказати Про вихор у круговерти Про те се і всіляку нісенітницю Читав тобі тексти Про піхви пахучу пустку Про сперми співоче соло А ти просто сміялася з мене -наче дитина- Немає бароко суцільна […]...
7. Андрій Любка – Меланхолія Осінь від’їзд і вокзали Чорна розчинна кава Жили наче канали Сутінь твоєї постави Бути не значить чути Жити або померти Бути це просто взути Мешти своєї смерти Дощ сірячина мряка Бути не значить чути Як в надвечір’ї плакав Янгол твоєї смути Аж до розвиднення спати І надягати браслети Наче з води виповзати З сутіни своєї […]...
8. Андрій Любка – Вакханалія Я живу отут напиваюся знову Заглиблений в себе немов у єресь Зустрівши чортів забувши єгову Приходять вночі і стукають в двері Засмаглі студентки двоногі пантери Вологі мов щогли після змивань Оголені курви виходять в етери Заходить в облогу вологий жадан І тут я згадав про аскольда і діра До чого тут дір коли ця діра […]...
9. Я читаю вірші Ф. Тютчева про весну (“Весняна гроза”, “Весняні води”) Ф. Тютчева називають співцем природи. її краса з дитинства ввійшла в серце поета з полів і лісів, що оточували його рідний Овстуг, із чудових придеснянських луків і березняків, неосяжного синього неба Брянщини. Один із найкращих віршів відомого поета “Весняна гроза” присвячений природі. Незважаючи на те що поет написав його в Німеччині, мені здається, думками і […]...
10. Андрій Любка – Спілка Що таке спілка письменників Це обов’язково передплатити Газету літературна україна Згадати про добрі радянські часи Про безплатні квартири Відпустити козацькі вуса Раз на рік писати статтю Про духовну деградацію нації При кожній нагоді цитувати самого себе Водити колег на п`ятдесят грам Запивати одним томатним соком на двох Побухати на черговому ювілеї Встигнути з`їсти останній бутерброд […]...
11. Андрій Любка – Наше життя Ось так ми жили крутили вініли Чекали месію і слухали рок Скривавлених сонць кораблі наболілі Падали в вічність наче оброк І падали в ніч як сміття із вікон Чекаючи неба шукаючи слів Так бігло життя неначе полівка Ховаючись поміж проблем і бабів Ось так пробути і так прожити Треба принаймні для того аби Зрозуміти (або […]...
12. Андрій Любка – Я. П Від тебе до мене – як сто небес. Від тебе до мене – повітря – ледом. Я жив без тебе, а зараз без Неба і сонця, а значить – без тебе. Від тебе до мене – сторукий бог. Від тебе до мене – гірка фатальність. І замість того, щоб бути вдвох, Тиняємось ми по дорогам […]...
13. Кришталевий світ поезії, або які картини я собі уявляю, коли читаю вірші про природу Коли я була зовсім маленькою, то вірші про природу сприймала як чудові мелодійні казки. Особливо “зимові вірші”. Я вчила їх до виступів під новорічною ялинкою і майже не відділяла від казок про Морозка, про дванадцять місяців, віз реального засніженого парку Шевченка із святковою ялинкою на площі… Мороз, зима, лісові дерева були живі, загадково-мовчазні, мов приховували […]...
14. Андрій Любка – Накриття Ранок принишк і закоцюрблено тулився До мого погляду, наче вуж. Кричала скажено вигнута вулиця Про давній спомин, якого не руш. Хрипіли дерева про сутність вітру, Скрипіли вікна про сонний протяг. Чекав п’яниця якийсь півлітру, Неначе з’яву Господню в плоті. Іржали двері, неначе коні, Стогнали дзвони, немов в полоні. Шум залітав у стійла бездонні, У мого […]...
15. Андрій Любка – Петрові Мідянці Келих, чарка – вже по косовиці, В сутінках дріма гірський сувій… Наче рідкісні на плаєві косиці, Пишеш тексти зболені свої. Може дощ багаття загасити, Може бити у лице навскіс. В темряві горять твої молитви, До богів і гір, і до беріз. Там, де суть і сутінь творять сутність, Де дерев затихлі ланцюги, Там живе тендітна […]...
16. Андрій Любка – Нірвана За старою традицією, Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих : Або добре, або ніяк. Саме тому вкрай мало про них говорю, Акцентуючи увагу на інших речах. Наприклад, на досить стабільному розкладі Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме, Хоча не зовсім розумію як Можна вимірювати повітря, невже насправді Янголи тільки тим і займаються, що […]...
17. Андрій Любка – Передчування смерти Я відійду під ранок. Імла враз підступить під горло. Свідомість і місто вільготний покриє туман. Стіни в кімнаті смерть пофарбує на чорно. Пам*ять стрибне у прірву малим кошеням. Я відїду на захід. Тоді усвідомлена голість Неба повільно переросте у пустку душі. Темінь поглине мій крик, і мій вірш, і мій голос, Контуром мертвого тіла віддячу […]...
18. Андрій Любка – Шансон Сідаючи в це таксі, Яке довезе тебе прямо додому Разом з пачкою цигарок та авторучкою В кишені, разом з бажанням якнайшвидше лягти У холодне ліжко, разом з чомусь недопитою пляшкою, Разом з твоєю галімою депресією, ти подумки Прощаєшся із життям, Бо яке ж може бути життя в цьому Випадковому Всесвіті, в цій геліоцентричній Галактиці, в […]...
19. Андрій Любка – Мені казали, що в мене немає голосу Мені казали, що в мене немає голосу, Темне минуле і труднощі з алкоголем, І, як інколи пишуть газетні полоси, Змішую пиво з горілкою, риму – з болем. Мені казали, що в моїх віршах брудно і холодно, Біблійний туман і печаль вокзальна. На це кажу: у моїх віршах вітри, як жіночі стогони: Помірно-континентальні. Мені все частіше […]...
20. Андрій Любка – Час від часу Час від часу варто щось змінювати У своєму житті. Наприклад, прокидатися Зранку і виходити в прохолоду балкону, Курити “Мальборо” й думати. Думати про цей в’язкий туман, про перші ранкові Маршрутки, про чергову тріщину в Наших стосунках. Просто осіннього Ранку видимість значно зменшується, йдеться про Більші масштаби, отже, про можливість бачити в Цьому тумані значно менше […]...
21. Андрій Любка – Потоком З кожним днем усе важче чинити спротив Імпотенції духу яка наростає Іноді прокидаюся вночі Ніби у теплій воді Ось я чую як вона хлюпає Ось відчуваю цей морок Вода у камінні і я у воді І все ніби спокійно Але ж: Ця суча українська поезія Ця йобана силаботоніка Оця закатована земля Яка дала світу Всього […]...
22. Андрій Любка – Совкове порно Залишіть мені право на час, Коли сонце світило в спину. Коли п’яні слухали джаз, Або вальс, який без упину Плутав ноги об ноги. І всі Забагато сміялись, а вечір Запливав у кімнату в порі, Коли твої кремові плечі Нестримно світились. Вогні Відкривали скрадливу голість Вечірнього міста. дощі Стукали в шибку, а голос Від цього лише […]...
23. Андрій Любка – джазмен Я джазмен і мені погано Коли згущене молоко неба Росою спадає на стебла задуми Тоді пальцями хрусткими до болю Вистукую такт серця Тоді саксофон жаб Народжує вітер Тоді старий дідо з вудкою Сидить над погаслим озером І раптом світло ночі Поглинає тінь що женеться За власним хазяїном А місяць засмоктує Оголене тіло жінки Яка мітлу […]...
24. Павло Тичина – Читаю душі ваші, наче книги, я Читаю душі ваші, наче книги, я І сам цвіту – ридаю, як роса… Ах, на землі одна, одна релігія – Страждань краса. Ви ніжно-стомлені,- троянди зломлені: Ой, не цвісти вам знову, не цвісти. Кричать ножі, серцями в серце встромлені: Зглянись хоч Ти! Ріка біжить, хлюпоче, грається. На ній линяють весни, мов убір… Ви плачете. Вам […]...
25. Андрій Любка – Сюсюкання Я так давно не плакав, а сьогодні Усе ж не втримався. Вночі Прийшли до мене ангели Господні І смуток той, що в чарки аж на дні. І ти прийшла така на себе схожа. І ти прийшла така до болю вся моя. Ридала ніч весняна і погожа. Квітнева ніч, горілка і сльоза. Духмяна кава стала тихим […]...
26. Андрій Любка – Задовбало Кожного дня одне й те ж саме. Ранкові газети, невиспаність, поспіх. Однакові зануди, Зрештою, цілком оригінальні. Національна ідея, Ті ж самі суперечки довкола неї. Нез’ясованість поняття \”дискурс\”. Питання гендеру, Насправді ж самоутвердження фемінности. Право на сповідь. Поспіх, дзеркало, зачіска. Також постійна відсутність Себе і думки. Чітка громадянська позиція, Медії, турбота про тебе. Спрага, поспіх. … […]...
27. Андрій Любка – love Любов По-мойому любов це пояс джехада Це самозречення самоспалення і самовбивство Це після горілки ковток лимонаду Циганка сліпа і барвиста По-мойому любов це нічна чечня Потоки крові з срср Хлопці з уна-унсо подвиг оун-упа Цицькасті доярки з молочних ферм По-мойому любов це руїни косова Страх на ймення афганістан Дорога в ірак смерть без наркозу Любов […]...
28. Андрій Любка – Любов По-мойому любов це пояс джехада Це самозречення самоспалення і самовбивство Це після горілки ковток лимонаду Циганка сліпа і барвиста По-мойому любов це нічна чечня Потоки крові з срср Хлопці з уна-унсо подвиг оун-упа Цицькасті доярки з молочних ферм По-мойому любов це руїни косова Страх на ймення афганістан Дорога в ірак смерть без наркозу Любов це […]...
29. Андрій Любка – Пікасо … а потім пабло пікасо заснув Картина малювалася сама І сон прийшов немов через намул Сичали демони повсталі з тла Картина малювалася сама І був у тому сні аполінер Рядками нерозривного листа Писався вірш хоча поет помер І світло впало німо крізь вікно А на картині лиш рядки вірша Про те що було з ними […]...
30. Андрій Любка – Пиво Коли ми з хлопцями буваємо на пиві Повз нас проходять ордами дівки Стоять прути великі і слюниві Стоять прути звабливі маяки І сонце довго нам стоїть взеніті І все проходять ордами дівки І ми такі немов в палеоліті Сяйливі і усміхнені дядьки Коли ми з хлопцями буваємо на пиві Коли повз нас проносяться дівки І […]...
31. Андрій Любка – Жмеринка Жмеринка Це така дупа шо то Піздєц Я приїхав сюди зранку Коли пиво було по три двадцять Я приїхав сюди квітневого ранку Я приїхав сюди зранку Коли падав сніг Я приїхав сюди квітневого ранку Коли падав сніг І пиво було по три двадцять Але жмаринка ще не Найбільша дупа Бо Є Здолбунів...
32. Андрій Любка – Наші весни О наші юні матюкливі весни Де був шансон неначе колискова Ви знов до мене спомин той принесли Де ми щасливі і у дим готові Де ми малі у вчителі васали Де звабно бубнявіють форми в каті Тремтливими руками ми писали Брудні слова на палітурках хрестоматій Ми не хотіли до америк францій Де в самокрутках конопляне […]...
33. Андрій Любка – Тебе не забуду Святвечір мене зустрів у дорозі. Зустрів на землі, а посеред неба Висів молодик. У Великому Возі І Великій Ведмедиці була потреба. Крім неба й світла, була світлиця І запах шкіри, і контур плоті, Що звав до себе. Нехай святиться Усе, що доти було і потім. Бо ніч передерла нам горло спазмом. Чифірили в келіях старі […]...
34. Мої вірші – поезія кохання Мої вірші – поезія кохання, Поезія землі, життя, людей. І часом вони сповнені страждання, А часом божевільніших ідей. Не рідко вони мають світлі ноти, Не рідко пишуться вони, немов пісні, Хоч часом і звучать, як анекдоти, Та часто лиш ліричні і сумні… Вірші – слова, які з душі летять, Які так глибоко занурені у серці, […]...
35. Ольга Анцибор – Вірші Подруга мене якось запитала Де в мене здібності такі взялись? І чи раніше я вже щось писала, Чи несподівано ці вірші полились? Мені й самій цього не зрозуміти, Я думаю про це з недавніх пір. А вірші йдуть і ніде їм подітись, Вони самі лягають на папір. Вони летять, наче пташки до неба, Вони пливуть, […]...
36. Андрій Любка – Якщо жити, то жити сповна Якщо жити, то жити сповна. На годиннику двадцять по восьмій. Їсти виключно з леза ножа Уже не понтово. Осінь Тим часом зникає. Чадить Жовте листя. Зникають каное, Відпливаючи в водну блакить. Втеча з ковчега Ноя Цілком імовірна, хоча Тут від нас ніщо не залежить. Одним словом, ранкова сльота Западає в свідомість. Нежить Непокоїть і далі. […]...
37. Аліна Ольхович – дівчинко, себе цим не приспиш Дівчинко, себе цим не приспиш: “мені начхати, з ким Ти спиш і дниш; кого годуєш; з ким грішиш; Додому швидко чи біжиш; чи топиш в молоці гашиш; Від джазу плачеш чи скулиш”. Як б*єш мовчання сотень тиш: “мені начхати, з ким Ти постіль ділиш, сон, куліш; нагострений чи в Тебе ніж; Чи Ти сьогодні їй […]...
38. Андрій Малярик – Я не хочу будинок у моря Я не хочу будинок у моря, Не прошу̀ я картини Моне. Що ж поробиш, так випала доля, Мене втішить хороший сонет. Не потрібні манірні вистави, Та й “кохаю” твоє – вже брехня. І, будь ласка, не шли телеграми, Я вже звикла з девізом сама. Мені тепло тоді, коли холодно, І сміюсь я, коли так болить, […]...
39. Тарас Марищук – Перечитувати її вірші Перечитувати її вірші – Ті, що мої, але присвячені їй – це наче різати свої вени, щоразу глибше Та мати потребу тільки в ній. Цитувати з пам’яті рядки, Та сидіти поруч на холодній лавці, У якомусь парку чи зупинці; Вечеряти з нею; Читати вірші відомих поетів; Прокидатись з нею; Шукати на спині сліди її нігтів; […]...
40. Ольга Анцибор – Невеселі вірші Виллю в віршах своїх біль і тугу, Невеселі це будуть вірші. Я відкрию тобі, як найкращому другу, Таємницю своєї душі. Я кохала так палко і ніжно І безмежно щаслива була, Розцвітало кохання трояндою пишно, Я його в своїм серці несла. Та настала пора, ти поїхав, Кілометри між нами лягли, І нема мені щастя, нема мені […]...