Павло Тичина – Читаю душі ваші, наче книги, я

Читаю душі ваші, наче книги, я
І сам цвіту – ридаю, як роса…
Ах, на землі одна, одна релігія –

Страждань краса.

Ви ніжно-стомлені,- троянди зломлені:
Ой, не цвісти вам знову, не цвісти.
Кричать ножі, серцями в серце встромлені:

Зглянись хоч Ти!

Ріка біжить, хлюпоче, грається.
На ній линяють весни, мов убір…
Ви плачете. Вам серце розривається:

Людина – звір.

О, не тривожтесь так, мої улюблені:
Людина – звір, в вас чия ж любов?
Ви всі – до храмів храму стежки згублені

(1915)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему художній дивосвіт поруч харків.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – Читаю душі ваші, наче книги, я
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.