Антонич Богдан-Ігор – до дна

Я витесав поему з срібла,
Поема – мов ялиця.
Весна спинилась і приблідла,
Мов з дива молодиця.

Співай, сокиро, теслі безум,
Розтісуй пісню знову!
Углиб, до дна співуче лезо
Встромляю в корінь слова.

20 січня 1935


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Що забезпечує душевну гармонію і щастя.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – до дна
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.