Антонич Богдан-Ігор – Концерт з Меркурія



Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,
В долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.
На голови міщан злітають зорі, наче листя,
У скорчах болю і багатства людський вир заснув.

Бур’ян дахів, співуче зілля, міцний кущ – антени.
На ніч сплітаються коханці, мов гарячий хміль.
Червоні раки ламп повзуть по меблях і по стінах,
Холоне тіло в сні, душа гниє й сріблиться цвіль.

Руда коханка в теплім ліжку і зоря в портфелі,
Старі перини, мокрі рожі і черва з книжок.
В радіостанції натхненний спікер накладає
На ночі грамофон холодний місяця кружок.

20 травня 1935


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Літературний паспорт твору поета донечини.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Концерт з Меркурія
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.