Антонич Богдан-Ігор – Тернина



Немов метелик полум’яний,
На кущ тернини сонце сіло.
У твої очі синьо-тьмяні
Дивлюсь натхненно і несміло.

Коли нас ніч розділить сонних,
Серця заб’ються в нас окремо,
Щербатий місяць снами томить,
Чарує мертво і зелено.
Та не лякайся, моя люба,
Спокійно тої жди хвилини,
Коли коханням день окрилить,
Коли весна на кущ тернини
Метелик сонця знов пришпилить.

29 березня 1935


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Анна кареніна твір.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Тернина
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.