Чорний біль Чорнобиля за поемою І. Драча “Чорнобильська мадонна”
Іван Федорович Драч – автор півтора десятка видань, серед яких більше десяти збірок поезій, драматичні твори, статті з питань українського та світового мистецтва слова, кіноповісті й кінотвори, художні переклади.
Своє кредо поет визначив так: “Жити. Творити. Світ берегти. Світити людині на цілі світи. І творити чуйно і зірко, щоб не охолонула людинонька-зірка”. Головне для поета – бачити людину, шукати істину, утверджувати правду, адже творчість – це “спрага людяності, і краси, і змоги. Я нею сповнений. Мене пече щоднини жагуча
Поет пішов шляхом пошуків істини і правди, глибин людяності, життя і смерті, пошуку ідеалу, краси, людської совісті й честі.
1988 року побачила світ поетична книжка Драча “Храм сонця”. У ній була опублікована поема “Чорнобильська мадонна”. В основу поеми лягли події трагедії 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Поемою-піснею, скорботною піснею відгукнувся поет Драч на ці події. З важким серцем пише поет:
Тяжко пишу, зболено розмірковую,
Словами гіркими наповнюю
Поет осмислює, що сталося. Підбирає слова, тому герой поеми Драча заздрить всім, хто знайшов слова, щоб розповісти про трагедію Чорнобиля, трагедію життя, що стала жахливим наслідком спримітизованого мислення. Сумно, але жахлива мертва Чорнобильська зона поширює радіацію. “Біль проймає серце, коли знаєш, що гинуть люди, матері народжують хворих дітей. Від вигляду Катерини, що стала сивою вмить, жахаються люди. Катерина народила мертвого сина і збожеволіла. Не випадково Драч почав свою поему словами поеми Шевченка “Марія”. Горе Марії, трагедія і смерть Шевченкової Катерини близькі Драчу. Така ж сама трагедія спіткала і Катерину на Чорнобилі. Жінка дивиться в душу, а в душі не душа, а вина. Шукає хоч краплю совісті на донці, вірить і в краплю цієї совісті. З яким болем говориться про матір-вдову, про мільярди поганьблених діток, про тяжку їх долю. Вогнений погляд жінки проникає в душу винуватців трагедії.
Хто ж там, сиву, посміє займати?
Сіль пізнання – це плід каяття?..
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… Це хворе дитя!..
Чорний біль Чорнобиля не покидає поета, який роздумує про життя і людину. Життя людей – найцінніше багатство. Вибух на Чорнобильській АЕС Драч порівнює з війною, шо забирає життя багатьох. 1 хоча життя, віддане за Вітчизну, – безсмертне, все одно не можна виправдати тих, з чиєї вини все це сталося.
За мудрість всесвітньо дурних академій
Платим безсмертям – життям молодим.
І. Драч, як і Ю. Щербак у творі “Чорнобиль”, Яворівський у вірші “Марія з полином у кінці століття”, не обходить причин трагедії. Тривалий час ігнорувалася роль морального начала, роль історії, культури, духовності. Трагедії могло б не бути, якби люди відповідали за свої вчинки, якби не було в нашому суспільстві байдужості і безвідповідальності. Не були ми готові до такої аварії. І коли вже сталася трагедія, то довго ще ховалися за напівправдою.
Добре, що є твори, які примушують замислитись над технічним рівнем наших фахівців, над невисоким моральним рівнем. Твір Драча не констатує факту аварії, а закликає всіх замислитись не тільки над відповідальністю на роботі, а й відповідальністю за долю планети Земля. Люди всієї планети відгукнулись на біду, допомагали, чим могли, бо чужої біди не буває, це біда всіх.
Отже, сенс життя полягає в тому, щоб поважати природу, яка створила людину. Треба прожити достойно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті. У свідомості повинна відбутися революція, яка подарує Землі розумного друга – людину екологічної доби. З’явившись під знаком біблейної “звізди Полин”, той Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, сваволі, коли дозволяли знущатися з природи. Отже, треба опам’ятатися, поки не пізно.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Сонячна машина скорочено.