До школи – Грабовський Павло
Ну, прокидайтеся, діти:
Ранок – до книжки пора!
Сонечко вспіло залити
Все посереду двора!
Швидше вдягайтесь до школи!
Кращі прогаєте дні, –
Пізно вертати, – ніколи
Їх не завернете, ні!
Змалку кохайтесь в освіті,
Змалку розширюйте ум,
Бо доведеться у світі
Всяких назнатися дум.
Треба самим розвертати’:
Як і до чого все йде,
Шлях безпомилишно взяти –
Той, що до правди веде.
Щоб не зросли ви на сором
(Бійтесь найпаче того!)
Та не зробились позором
Рідного краю свого!
Розвертати – в розумінні розмірковувати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Грабовський Павло – до українців Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є; Чи живі ще, чи в могилі Давня слава зогниє? Чи покраща доля наша, Мине сором, що вкрива; Чи до краю спита чаша,- Рабства чаша вікова? Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна!...
- До сіячів – Грабовський Павло Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та хрести; Всюди – бранці… не цурайтеся Їх великої мети. Розсівайте жменя жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею Ізнущаються давної...
- Веснянки – Грабовський Павло І Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва; Земля квіточки викида, Буяє травка молода; Все мертве ожива. Веселе сонечко блистить, Проміння щердо ллє; Гайок привітно шелестить, Неначе кличе пригостить; Струмочок виграє. Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки… А груди думонька стиса: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячки. II Знову, ластівочко-серце, Ти вернулась, знов звила В нас під […]...
- Дещо про творчість поетичну – Грабовський Павло Довелось мені перечитати недавно в одеському журналі “По морю и суше” критичну замітку д. М. К. на збірник Грицька Кернеренка “В досужий час”. Я не бачив того збірника, як і попередніх творів автора, то й не знаю, наскільки справді вони заслугують такої гострої критики. В даному разі се питання мене і не клопоче; я ладен […]...
- До Б. С.-го – Грабовський Павло ДО Б. С – ГО’ Прощай, коханий ляше-друже! Час розістатись настає. А як болить, як б’ється дуже Від туги серденько моє. Одно гадали ми з тобою, Шукали одного шляху, І от зійшлись в тюрмі з собою, Найшли недоленьку лиху. Мир чарівничої омани Пред нами птахом зник давно: Неволя вічна та кайдани – То нам судилося […]...
- Уперед – Грабовський Павло Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки – […]...
- Трудівниця – Грабовський Павло Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як опинилась […]...
- До дітей – Грабовський Павло Коли бо, дітки, малась мога Знов повернутися між вас! Так заросла давно дорога, Побив надії хмурий час! Зазнайте ж втіх, поки не пізно, Шд пильним доглядом сім’ї, Та не розкидано вас різно З-під крилець неньчиних її. Нехай же вам господь – благаю Протягне дітство золоте, Щоб ви росли на радість краю Без мук, що потім […]...
- До орла – Грабовський Павло Обох нас, орле стервоїдний, Знажає поле боротьби: Рвемо у других шмат послідній, Жаги нікчемної раби. Та чом не в мене твої крила? Я полинув би вище хмар: Тут кров злочинства землю вкрила, Скрізь повно слів, в повітрі – вар! Де б не поглянув – боже! – всюди Слід жертв, загублених дарма; Не змовк стон тіней,- […]...
- До матері – Грабовський Павло Мамо-голубко! Прийди, подивися. Сина від мук захисти! Болі зі споду душі піднялися, Що вже несила нести. Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу, Стогнеш сама у журбі; Хай я в неволі конаю та плачу, – Важче незмірно тобі. Бачити більше тебе я не буду; Не дорікай, а прости; Та від людського неправого суду Сина свого захисти!...
- Швачка – Грабовський Павло Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти. Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене, Вишвирне геть на сміття. Де воно знатиме, що то за доленька Відшук черствого шматка, Як за роботою вільна неволенька Груди ураз дотика....
- Надія – Грабовський Павло Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай, Глянь на луг – не вся травиця Ще потоптана упрах; Глянь на люди – чесні лиця Ще не всі обвіяв страх. Ще великі перепони Злу поставлено кругом, Не безкарно рвуться стони Під ворожим батогом. Встануть мученики-браття, Встануть […]...
- На далекій півночі – Грабовський Павло (думка в прозі) Невимовна туга щоразу стискає моє серце, як тільки я проходжу повз оцей сумний, закинутий будинок, з важким замком на воротях та карюковою печаттю на замку. Кругом панує тиша, ні душечки, а колись… і мене тягне упасти на колінки перед високими заостреними палями двору, цілувати слід дорогої людини, – слід. що так виразно […]...
- До Русі-України – Грабовський Павло Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь. Щоб велич простого народа Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі. Щоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвітала У згоді з ближніми всіма!...
- Павло Грабовський – Квітка, що ногою Квітка, що ногою Стоптана в пилу; Гук, що вмер луною, Пронизавши млу; Огник серед поля, Що блиснув і згас,- Се – та світла доля, Що втекла від нас. 1900 – 1902...
- Павло Грабовський – Темна ніч, вітрець тихесенький Темна ніч, вітрець тихесенький Зашумів в моїм вікні; Дощик капає дрібнесенький, В серце падає мені. Ні, се мрія доторкнулася І навіки утекла; Ти до мене усміхнулася І свій погляд одвела! 1900 – 1902...
- Я не співець чудовної природи… – Грабовський Павло Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – Не здужа їх мій мозок […]...
- Грабовський Павло – Кликали маму (Збірка) ЛЮБІ МАЛЯТА! Вірші в цій книжпі написав поет Павло Арсенович Грабовськии. Він жив давно, коли ще був цар, поміщики й капіталісти. Він боровся проти ненависного старого ладу, і за це жандарми кинули його у в’язницю, заслали до Сибіру. Поет не діждався світлих днів, про які мріяв. Але він палко вірив, що робітники й селяни переможуть, […]...
- Павло Грабовський – Веснянки ВЕСНЯНКИ І Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва; Земля квіточки викида, Буяє травка молода; Все мертве ожива. Веселе сонечко блистить, Проміння щердо ллє; Гайок привітно шелестить, Неначе кличе пригостить; Струмочок виграє. Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки… А груди думонька стиса: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячки. II Знову, ластівочко-серце, Ти вернулась, знов звила В нас […]...
- Павло Грабовський – Плаче небо, вкрите хмарами Плаче небо, вкрите хмарами, Що над нами восени Без кінця пливуть отарами Із сумної сторони. Темний гай додолу хилиться, Буйне листя опада; Різва пташка не осмілиться В поле вилетіть з гнізда. Тільки галич перелякана Скиглить, зграями шуга; З жалібного її каркання На душі росте нудьга. Сльози осені журливої, Що минули ясні дні, Се – плач […]...
- Павло Грабовський – Трудівниця ТРУДIВНИЦЯ Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як […]...
- Павло Грабовський – Уперед УПЕРЕД Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки […]...
- Павло Грабовський – Біографія Павло Арсенович Грабовський (* 30 серпня (11 вересня) 1864, Пушкарне – † 29 листопада (12 грудня) 1902, Тобольськ) – український поет-лірик, публіцист, перекладач. Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874 – 1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки грунтовно знайомився з […]...
- Грабовський Павло – Біографія Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874 – 1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки грунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем. За зв’язки з харківським гуртком народницької організації “Чорний переділ”, […]...
- Павло Грабовський – Лист до Грінченка Тобольськ, 6 сiчкя 1901 року З новим роком, дорогий брате! Бажаю Вам більш світлих надій на нашу рідну будущину, ніж досі, і тих самих сил, які Ви для неї до сього часу покладали. Багато де в чому я б, може, не згодився з Вами, але високо ціню і шаную Вашу корисну безупинну працю і дуже […]...
- Павло Грабовський – лірик і громадянин Павло Арсенович Грабовський прожив усього тридцять вісім років, з них двадцять літ поневірявся в засланні, перебував у холодних тюрмах під наглядом царських посіпак. Але ніщо його не зламало. Не перестаєш захоплюватись цільністю й стійкістю революційних переконань письменника, його працьовитістю і надзвичайною порядністю. Твори Грабовського пройняті високими помислами, які тлумачаться просто: митець повинен служити своєму народові […]...
- Павло Грабовський – Я не співець чудовної природи Я НЕ СПІВЕЦЬ ЧУДОВНОЇ ПРИРОДИ Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – […]...
- Павло Грабовський – співець трудового народу Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її. З ума не йдуть знедолені народи, Їм я віддав усі чуття мої. Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її […]...
- Перебийніс Петро – На косогорі, біля школи На косогорі, біля школи, Стоїть у нас і до сьогодні Пощерблений віками, Та міцний Турецький стовп. Зізнаюся: втікав я З уроку стародавньої історії. Було нелегко осідлати Високе диво чужоземне. Та врешті ось вона – Ополячена, отуречена, Орусачена, онімечена Моя земля. Я милувався нею З пихатого турецького стовпа. Його напевне ж охрестив Козацькою шаблюкою Мій предок […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Прощання школи На вулиці підніс угору вітер На привітання дня пилюки бовдур, Немовби капелюх із голови. В очах танок шалений чорних літер. Гляджу на гір далеких темну говду Та на пісок подвір’я половий. Зі школи ідучи поворітьма, Несу листок на пошту до рідні. Дорога завтра вибігне пряма І вітер в шприхах загуде пісні. Думок у голові кружляє […]...
- Огляд творчості поетів “празької школи” Юрій Дараган Родоначальник школи, мав великий вплив на творчість поетів саме історіософськими мотивами (яскравий історизм, варяги, дикий степ, сонячний Дажбог, настрої вигнанця). Увійшов у літературу збіркою “Сагайдак” (1925). Тема України є центральною в ліриці Дарагана. У циклах віршів “Луна минувшини”, “Дике поле”, “Срібні сурми”, “Запоріжжя” Дараган творить поетичний і натхненний образ Вітчизни. Вона приходить до […]...
- М. С. Грушевський і розвиток школи й педагогічної думки в Галичині та Україні РЕФЕРАТ НА ТЕМУ М. С. Грушевський і розвиток школи й педагогічної думки в Галичині та Україні Народився Михайло Сергі-йович Грушевський 29 вересня 1866 року в м. Хелмі. Виростав на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича. Активний член […]...
- Грабовський Реферат На тему: ” Грабовський” СПІВЕЦЬ МУЖНОСТІ І БОРОТЬБИ На його обличчі – печать зажури і мужності, мудрості і самозречення. Високе чоло, задумливий погляд сірих очей, ясних, аж прозорих, глибоких, як тінь вечорова. Такі очі одних гріють вогнем, а інших обдають крижаним холодом. Хоч більшу частину свого життя письменник провів у тюремних казематах і на […]...
- П. Грабовський РЕФЕРАТ На тему: П. Грабовський Народився П. А. Грабовський 30 серпня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в родині паламаря. Жила родина дуже бідно, впроголодь. Ще з юнацьких років поет зв’язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої […]...
- Стешенко І. М. – визначний організатор української національної школи Реферат на тему: “І. М. Стешенко – визначний організатор української національної школи” СТЕШЕНКО ІВАН МАТВІЙОВИЧ (псевд., І. Сердешний, І. Степура, І. Січовик, Світленко; 24.6.1873-ЗО.7.1918)-громадсько-політичний діяч, педагог, літературознавець, письменник. Дійсний член НТШ з 1917. Народився у Полтаві. Закінчив Полтавську класичну гімназію. У 1892-96 навчався на історико-філологічному ф-ті Київського ун-ту. У Києві познайомився з родинами Старицьких, Лисенків, […]...
- Творчість Євгена Маланюка на тлі історіософських пошуків “Празької школи” Творча енергія “розстріляного відродження” не зникла зовсім – вона продовжувала існувати вже за кордоном. Це відгалуження української літератури – “празька школа”. Основу “празької школи” склали вчорашні учасники визвольних боїв 1917-1921 pp., інтерновані в Польщі: О. Ольжич, Є. Маланюк, Л. Мосендз, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна, Оксана Лятуринська, Юрій Клен тощо. Після того, як Польща стала дуже […]...
- Юрій Андрухович – Скупа природа наших середмість Скупа природа наших середмість: На тлі домів, незрима і знищима, Хода дерев. Читаймо це очима З повільних віт, немов бентежну вість. І ти питаєш: ну до чого цей Камінний кущ, і цей букет на сходах, І цей вітраж, мов кольоровий подих Сухих суцвіть – осмута для очей? До чого цей парад настінних пащ, Віконний цвіт […]...
- Павло Тичина – Скорбна мати І Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула – скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорніє… Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Спросоння колосочки: Побудь, побудь із нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не місяць, і не зорі, І дніти мов не дніло. Як страшно! … людське серце До краю обідніло. ІІ […]...
- Твір на тему: Підтримайте або спростуйте думку: “Виховання майбутнього покоління – справа не лише школи” Осіннє сонце ще ледь піднялося над горизонтом, але вдома всі чомусь колотяться: бігають, поспішають, навіть нервуються. Нервуюся і я… Та і як не тривожитися, адже сьогодні я вперше йду до школи. І страшно, і цікаво, і якось незвично. “Уже й не піти б… ” – думаю собі. Але мама, бабуся переконують, що йти до школи […]...
- “Боровся я за щастя для людини, за світло в чорній млі” (П. Грабовський) (2 варіант) Історія української літератури XIX століття дуже точно відбиває становище українського народу – безправне, підневільне і, звичайно, безрадісне. Можливо, тому так багато серед письменницьких біографій сумних, навіть трагічних. Життя П. Грабовського – одна з них. Доля відпустила йому 38 років, з яких 20 пройшло на засланні. З юності й до смерті український поет страждав на чужині, […]...
Твір на тему відпочиваю з казкою.