Катерина Лук’яненко – Нескорена
Пригорнувшись душею до рідного слова,
Увібравши безмежну бездонність небес,
Я веду з тихим вітром у полі розмову,
А він душу неспішно у мене краде.
Непомітна тривога наповнює серце,
А відомі події у думці болять.
Їм гіркий шоколад, де наповнювач з перцем,
Йду вперед, бо у терені стежка назад.
Йду вперед, щоб напитися волі до краю,
Йду вперед, щоб приборкати марну печаль,
Рідне слово, мов пісню, я гордо співаю,
Йду вперед, мчу увись у нескорену даль.
Я – відважний солдат. Я – дитя, матір, жінка…
Моє серце в сльозах, моя воля міцна,
Я – народ, що не впав. Я – ота українка,
Що повстала з щитом, як незламна стіна.
Я така як усі і у світі єдина.
Я борюсь до кінця, доки думка жива.
І не скориться рідна моя Україна,
Доки плинуть під небом потоки дніпра!
21.07.2014
Автор: Катерина Лук’яненко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Катерина Лук’яненко – Я – українка! Я – українка! І я горда цим званням! Іду. Пишаюся. Заквітчана барвінком Моя душа. І прадідів земля Веде мене в майбутнє. На хвилинку Я зупинюся, щоб напитися життя З криниці, щоб набратись сил від сонця, Відчути серцем пісню солов’я, Спіймати долю у свої долонці. Я – українка! Це моє ім’я! Моє покликання! Моя болюча туга… […]...
- Катерина Лук’яненко – “Пробудження Кобзаря” Здригнулася у Каневі земля: Кобзар прокинувся, і вже йому не спиться… Під берегами сивого дніпра Він на коліна впав до Бога помолитись: “Моїм думкам Ти спокою не дав! О, Боже, Ти за що мене караєш? Невже Ти хочеш, щоб я людям нагадав? Невже на це мене Ти знов спіткаєш? Щоб ті слова, що билися колись […]...
- Нескорена мрія Дитина набагато краще відчуває світ, бо вона вірить у власні сили, у перемогу добра, у справжність стосунків і почуттів. Таку особливість дитячого світосприйняття, таку надзвичайну силу духу помітив Євген Гуцало й дуже яскраво передав в оповіданні “Олень Август”. Головний герой твору – хлопчик Женя, мрійливий, спостережливий, із розвиненою уявою та фантазією. Йому протиставляється людина мистецтва, […]...
- Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
- “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові. Одним з перших […]...
- Катерина Кочетова – Вперше рік тому надіслала тобі листа Вперше рік тому надіслала тобі листа І чекала на відповідь, доки надія гріла. Мову серця мого ти тоді ще не читав, Тільки я за півроку для себе чужу відкрила. Вже надходило безліч зізнань і ласкавих слів, Серед них відшукала й такі, що були від тебе, І гостріше стояло питання мені між рядків: Очі тої весни […]...
- Катерина Кочетова – Не варто слів, достатньо тільки чути Не варто слів, достатньо тільки чути, Як серце виривається з грудей. Повз мене кожен день безліч людей, Але тебе не можу я забути. Не варто сліз, хоча іще болить, Пройшов вже час, але він не лікує. Із спогадів, де ми разом, малює В душі кохання, що уже не спить. Не варто снів, хоч в них […]...
- Катерина Бабкіна – А потім запахли липи А потім запахли липи – тоді він й зник. Без попереджень, як батько, остаточно, як хрест з гори. Слухавку весь час піднімав чужий чоловік, І їй вибачливо говорив утішні слова. Або ще часом там просто шуміла трава, Чи щось між собою терли сухі запальні вітри. І вона собі думала – що ж, те все, що […]...
- Катерина Кочетова – Ми розмовами душ зупиняли час Ми розмовами душ зупиняли час, І було один одного нам замало. Між дніпра берегами читав про нас “Лист у серце” – згадаєш, що нас єднало? Я до тебе – крізь сотні чужих доріг, Аби вкрав ти мене у свою фортецю, Полонити собою назавжди зміг, Щоб тоді і не думала би про втечу. Я до тебе […]...
- Катерина Кочетова – Мені б тільки знати, що моє слово Мені б тільки знати, що моє слово Чутимеш подумки навіть на відстані, Як розгадаєш рядки загадково, Ще не озвучені, ще не написані. Мені б тільки знати, що моє серце Матиме відзвук у серці твоєму, Наче у тім чарівливім люстерці С? бе побачу у т? бі таємно. Мені б тільки знати, знати напевно, Що всі думки […]...
- Катерина Кочетова – Ти призначаєш зустріч уві сні Ти призначаєш зустріч уві сні, А я чекаю одну мить роками. Поглянь в майбутнє: хочеш так, чи ні – Воно чуже і створене не нами. Слова забудьмо, що із вуст злетіли, Що серце взяло їх собі в полон, Що у гіркій печалі душу гріли, Що схожі з дотиком твоїх долонь. Дай руку – часу в […]...
- Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
- Катерина Кочетова – Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем, І як ти зустрічаєш із ними холодний світанок, І про те пригадай, що для тебе як мить промайне, Що тривожить і тішить – ніщо не лишай наостанок. Розкажи мені, про що серце тобі зашепоче Або може без слів, і мелодія лиш зазвучить, Коли я задивлюся в твої, […]...
- Катерина Кочетова – Ти мене не почув, і тому вже давно загубив Ти мене не почув, і тому вже давно загубив, Кажуть правду: цінуєш тоді лиш, коли втрачаєш. Я хотіла навчити тебе звикати до див, А потрібно було – до життя, де мене немає. І я знаю, про що сказав і про що змовчав, І забути про це ми, напевне, вже не зуміємо. “Ви щасливі!” – читатимуть […]...
- Катерина Кочетова – Як солодко звучить твоє ім’я Як солодко звучить твоє ім’я, Коли всю ніч зірки його шепочуть, Лишити сну мене, напевно, хочуть. Сьогодні кличе хтось тебе, не я. А, наче небо, ті блакитні очі Хвилюють душу з кожним днем сильніш – Як йти по лезам гострим босоніж, Крається серце біднеє дівоче. Як зветься те незнане відчуття, Коли думками високо літаєш, Чи […]...
- Катерина Лук’яненко – Як вірш болить, пусти його на волю Як вірш болить, пусти його на волю, Нехай собі із вирієм летить, В чужих думках свою знаходить долю, Кричить, співає, славиться, звучить! А, може, замовчить? І стане тихо… І стане боляче від втрачених надій, Бо тим віршем ти мучився і дихав, І скаржився, і плакав, і радів. Пусти його, і навіть не вагайся! Не сумнівайся, […]...
- Дмитро Павличко – “При стрічі мене поклич… “ При стрічі мене поклич, Посміхнися бодай. Або відвернись і, як ніч, Голосно заридай. Так, щоб тремтіли зірки, Плачучи в небесах. Так, щоб носив я віки Серце твоє в сльозах. Тільки, як тінь по стіні, Мовчкома не проходь, Бо серце затисне мені Смерті туга оброть....
- Катерина Бабкіна – Їй сняться кити і малі північні пташки Їй сняться кити і малі північні пташки, Блискучі колії та чужі рюкзаки, І мандаринів середземні стиглі боки У нічному листі. Й іноді теж – всі її чоловіки, Котрі так невдало зійшлися в одному місці. Їй хочеться келихів, суконь, смішних подій, Вітрильників білих, що ковзають по воді, Яскравих повернень і тоскних блакитних злив, Пісень і океанських […]...
- Тарас Шевченко – Катерина Василию Андреевичу Жуковскому На память 22 апреля 1838 года I Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине – Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. […]...
- Образ української Мадонни в поезії Л. Кисельова “Катерина” Кожна країна має своєрідні народні символи. Цікаво, що ж є символом України. Напевно, Дніпро, калина, образ козака, Запорозька Січ – невід’ємні частини фольклору. Якщо говорити про літературу, то у Петрарки муза-натхненниця – Лаура, у Пушкіна – ціла галерея північних красунь, муза Катерина – у Шевченка та Л. Кисельова. Важливості і вічності образу Катерини присвячена його […]...
- Зображення трагічного становища українського народу у вірші “Доки?” Б. Грінченко рано перейнявся турботами простого люду, зрозумів свою з ними спільність. Дуже гостро відчував письменник принизливе становище українських трудівників. Своє обурення їхньою долею висловив автор у вірші “Доки?” Б. Грінченко впевнений, що … давно вже час, Щоб воля прийшла й до нас… Однак ця довгоочікувана воля все не приходить: А все її нема, не […]...
- Катерина Феб – Минулих коханців Минулих коханців і просто предмети захоплень Слід розділяти на “до” і “можливих після”; Усіх сповіщати про них гордовито й прісно; Співати пісні на площах страт і утоплень. Чужих вже, колишніх друзів, товаришів, побратимів – Кому то не стало терпіння, то понесло крізь стелю, Тих, хто справді – минуле з доконаним сьогоденням, Кому не прийнятне пекло […]...
- “Тільки би Шевченкова Мадонна в сніжне небуття не полягла” (за віршем Л. Кисельова “Катерина”) У Петрарки муза-натхненниця – Лаура, у Пушкіна – ціла галерея північних красунь, муза Катерина-Україна – у Шевченка… Тяжінням серця до України в часи відвертої русифікації в’ кінці 60-х років XX століття молодий київський поет Леонід Кисельов, який писав російською мовою, почав творити вірші українською, а своєю Мадонною вибрав, які Шевченко, Катерину: Доки буде жити Україна […]...
- Катерина Кочетова – Відпустіть! Відпустіть! Я піду по його слідах! Хоч не знаю діагноз, та він – моя панацея… Полюбіть! От тоді і у ваших серцях Розпускатиме квіти палкого кохання лілея… 7.02.2012...
- Катерина Лук’яненко – Зрада Стікає голос телефонним дротом, Зловісна тиша відповідь дає… Усі слова вже списані в блокноті, Немає слів… Здавалося – що є… Здавалося, попереду вся вічність – Зігріте сонцем чергування днів… Неправда! Все неправда! Яка прикрість… Здавалося, що він її любив… Здавалося, що у її долонях, Чоло схиливши, долю цілував… Для почуттів немає заборони! Здавалося, хоч трохи […]...
- Катерина Бабкіна – Кіт у чоботях Це мої поля і мої сади. Це мої фортеці у далині. Мої пасовиська біля води, І мої рибини на мілині. При дорозі яблуні і айва, Зеленіє хміль, зріє виноград – Все моє: трава, у траві мишва, А над нею мат польових бригад. Мій Чумацький шлях, і в могилах прах, Сорок сім чудес, всі АЕС і […]...
- За Україну! – Вороний Микола За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас – Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ! Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон, З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вільний світ! За […]...
- Катерина Кочетова – Ти звучиш у мені Ти звучиш у мені… Літній парк і сплетіння рук. А тоді моє щастя – лише у твоїх обіймах… Поцілунок прощання на згадку я заберу, Коли ніч огорне і у казку до себе прийме. І тих спогадів біль перетнув не одну межу, І той час, що лікує, втрачає мою довіру. Я тобі про любов не казала […]...
- Катерина Кочетова – Погортай, мов книгу, ти моє життя Погортай, мов книгу, ти моє життя, Не звертай уваги на оправу, На буденно сіре покриття, Котре час позичив під заставу. Десь побачиш слід від сторінок, Вирваних іронією долі, Десь – ще недописаний рядок, Де слова стираються поволі. А глава – робота нових рук І вже тяжко впізнавати почерк. Розділ обіцянок, запорук Робить менш міцними кожні […]...
- Катерина Кочетова – Знав би ти, що всі вірші про тебе Знав би ти, що всі вірші про тебе, Знав би, як я згадую ті дні, Як вдивляюсь кожен вечір в небо, А в очах лиш відблиски сумні. Знав би, як утратив барви світ, Коли мить прийшла обійм прощання. Розцвіте, мов яблуневий цвіт, У серцях омріяне кохання. Знав би, як у снах мене тривожиш І стираєш […]...
- Катерина Бабкіна – Не забудь також сказати про тих … не забудь також сказати про тих, хто тобі ні в чому не дорогий, Хто тебе не любив або не беріг, хто на берег не допоміг зійти, І також попроси за таких, які називаються пристрасно – вороги, І звичайно за тих, котрі злі, слабкі, не такі, як хочеться, не як ти. Теж обов’язково за тих […]...
- Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне За кавою йшлось про буденне Візьми мене Люба зараз не час Ні я саме зараз хотіла про це сказати Візьми мене із собою Ну що тобі варто Моя мила подумай сама Тепер це неможливо Така величезна відповідальність Нізащо не вміститься У моїй компактній валізці Нехай все залишиться на своїх місцях Наплювати сказала вона І обійняла […]...
- Катерина Бабкіна – Cправді дитинко зі Сходу Це як наприклад питати у нього про круків Тих що над містом у вересні завжди кружляють Він посміхнеться навіщось ховаючи руки Він посміхнеться і скаже тобі Я не знаю Хто вони Може це тільки здається здалеку Місто вже стомлене сповнене вітру й туману Це все одно що питати його чи лелеки Справді зі Сходу З […]...
- Катерина Кочетова – Чи станеш тим, хто схопить у полон Чи станеш тим, хто схопить у полон Своїх обіймів й закрадеться в душу, З пам’яті зітре все, що дО було? Пробач за те, що спокій твій порушу. Чи будеш тим, без кого я – не я, Чиї слова весною оповиті? Коли із вуст твоїх – моє ім’я, Світ завмирає у солодкій миті. А може тим, […]...
- Катерина Кочетова – Вилікуй мене від надій Вилікуй мене від надій, що не здійснилися, Вилікуй мене від образ, які не йдуть. Поглядом спини чи поклич, щоб не барилися, Дотиком руки, словом, справою поряд будь. Вилікуй мене від людей, що у минулому, Може, це тому час нас разом тримає, Щоби на собі, що у мріях, відчули ми: Тільки від кохання жодних ліків немає…...
- В неї червона ниточка на зап’ясті – Катерина Бабкіна В неї червона ниточка на зап’ясті, Блиск для губ на смак як сухе вино І стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя. Якщо вночі вікно залишити навстіж – Вересень прийде і всядеться в це вікно. Якщо вночі залипати надовго з другом, Якщо писати пальцем ім’я на склі І витирати, спадає якась напруга. Ранок виходить […]...
- Грушовська Катерина – я вірю, чуєш Я вірю, чуєш У травні можна почати дихати знову Розірвати старі моту́зки, що вже проросли у шкіру венами Заплющити очі, розбавити тишу розмовами Про політику, потепління, озонові діри Про тебе Можливо Про мене Сказати щось на кшталт “божеволію Коли пахне бузок” І вдавши Що цієї фрази раніше вже не було між нами Пу́чками пальців торкнутися […]...
- Катерина Кочетова – Мало вірю словам Мало вірю словам – головне залишилось несказаним, Непочуті думки десь у грудях переболять. Ти приходь хоч у снах, може образом, може фразами, Може вітром, який я у коси буду вплітать. Чини згідно бажанням, а не так, як кажуть і треба, Щастя мають сміливі – про це ти завжди пам’ятай! Мало вірю собі, та продовжую вірити […]...
- Катерина Кочетова – Не відпускайте дорогих людей Не відпускайте дорогих людей, Повторюйте, які вони важливі, Допоки є момент, і час не йде, Коли раз? м по-справжньому щасливі. Не слід боятися відвертих фраз, У морі фальші щоб не потонути, Та не знаходьте місця для образ, Адже нічого й так не повернути. Серця давно звикають до мовчання, Тож не дивуйтесь, якщо хтось піде. Зараз […]...
- Катерина Бабкіна – Вересень накочується Вересень накочується ніби приплив. Незручне Взуття, заживають коліна збиті, І всі подряпини – сліди неймовірних див, Затираються, сходять, залишаються в літі. Велосипеди в дощ ніби кораблі, Припнуті на рейді без вітрил і без пасажирів. Шкіра просить піску і світла. Усюди, де ми були – Проголошено зараз неосяжний і недосяжний вирій. Літні тераси згортаються, ніби фронт. […]...
Вірш як не любить той край.