Микола Луків – Не молодиця ще, уже й не дівчина

Related posts:

1. Микола Луків – Ідуть і йдуть у Києві дощі Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця із-за хмар. Майдани, парки, вулиці, мости, Напнуті над трамваями дроти, Розсипані у просторі вогні – Усе немовби в летаргійнім сні. А в нашім домі затишок, тепло, І ми удвох, і хилиш ти чоло Мені на […]...
2. Микола Луків – Запросини Серед саду біла хата, Білий цвіте, будь за свата. Плинь за тихою водою, Повертайся з молодою. Хай вона у сад загляне, Бо за нею серце в’яне. Покажи їй трави й квіти, Розкажи, як вітер віти Ніжно й лагідно гойдає І від щастя завмирає. Натякни, що наречена Вона перша буде в мене. Промовчи, як ляже тиша, […]...
3. Микола Луків – Балада про покликання Капітанові сорок років, Розумієте – сорок років. Це немало вже – сорок років, Та яких іще сорок літ! Океани його гойдали, Білі чайки над ним кричали, Його знали порти й причали Всіх морів і усіх країн. І він тихо ступає трапом, Наквапливо ступає трапом. З-під кашкета із жовтим крабом Перший сніг, ранній сніг сивин. Капітана […]...
4. Микола Луків – Весна Весна. Квітують вишні у саду. Прийшла пора свята, благословенна. Люблю тебе, красиву, молоду. Кохана, Наречена. Спливли вінки Купала по річках, Війнуло літо духом рути-м’яти. Люблю тебе із сином на руках, Дружина, Мати. Минуть поволі осінь і зима, І знову світ засвітиться в онові. Нічого в ньому кращого нема Од вірності, Любові. Нема. Не буде. Зроду […]...
5. Микола Луків – Матері За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати… Ночами сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати. Немов пилину, світ мене крутив, Ловив я мрію і мету високу. Пробач мені, що тяжко завинив, – Лишив тебе на старість одиноку. Та й що я знав, коли із дому йшов, […]...
6. Микола Луків – На дачі Мені з тобою добре як ніколи. За вікнами осінній дощ шумить. І коли міг би – зупинив би мить, – Мені з тобою добре як ніколи. Мені з тобою добре. Я мовчу. Боюся словом тишу сполошити. Але без слів неважко зрозуміти, Чому з тобою і про що мовчу. Я вимкну світло, й запалю свічу, І […]...
7. Микола Луків – Весняні дощі Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не можуть чи, може, не вміють. Але ж – лишенько! Хто там в плащі? Мовчазний та блідий. У задумі. Серед ночі. У […]...
8. Микола Луків – Весняний день Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях – озера талої води. То дощ. То сніг. То пролісків іскринки. То перший грім. То пломінка блакить… Усе мінливе, наче настрій жінки: Не добереш, чого чекать за мить....
9. Микола Луків – Приходь до мене Приходь до мене. Я сьогодні сам. Приходь до мене, опівнічна зірко. Чогось на серці ніжно так, аж гірко. Приходь до мене. Я сьогодні сам. Я відчиню і двері на балкон, Я вимкну світло у своїй кімнаті. Тобі, небесна, в голубому платті, Я відчиню і двері на балкон. Приходь. Зустріну. Будемо удвох. Хай підглядають клени у […]...
10. Микола Луків – Не вимовлю ні слова Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, кохана, ближче біля мене. Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить, Як шелестить, кипить травнева злива? Увесь наш вік – одна жагуча мить, Я б так хотів, щоб ти була щаслива! Нехай не ятрять прикрощі душі, Нехай […]...
11. Микола Луків – Не повертайтесь на круги своя Не повертайтесь на круги своя, Нічого це, крім болю, не приносить. Але душа не вірила, і я Таки поїхав. І для мене досить. Я те містечко пішки обходив. Я знав його, як власний досвід знають. Звучав для мене голубий мотив Далеких днів, які не забувають. А потім я постукав у вікно, І вийшла ти, і […]...
12. Микола Луків – Половина саду квітне Половина саду квітне, Половина в’яне. Серед яблунь стану квітнем, Огорни, тумане. Може, вийде опівночі, Де колись ходила, – Чорні брови, карі очі, – Не забута, мила. Може, стане, ніжно гляне: – Я твоя, єдина. – Половина саду в’яне, Квітне половина....
13. Микола Луків – Приїжджайте частіше додому Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, – Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте частіше додому....
14. Микола Луків – Портрет жіночий на стіні Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними дні й літа, Уже і біль почав минати, Та не минає самота І відчуття гіркої втрати. Бо ніби й хата – як була, І ті ж у вікнах виднокола, Але дружина відійшла, Відкіль не вернеться […]...
15. Микола Луків – Не печалься, не журися, мила Не печалься, не журися, мила, Усміхнись і не корись жалю. Напинає доленька вітрила, Шепчуть губи: я тебе люблю. Дмуть вітри і підіймають хвилі, Океан житейський клекотить. Переможем чи впадем безсилі? Шлях далекий і важкий лежить. За кормою закипає піна, Хмариться на обрії блакить. Будь за мене впевнена й спокійна, Хай тебе майбутнє не страшить. Побажай […]...
16. Луків Микола – Біографія Родом Микола Володимирович Луків із села Куманівців, що розкинулося на межі Вінниччини і Хмельниччини. Народився він 6 січня 1949 року якраз у ніч перед Різдвом. Батько – фронтовик, який пройшов війну від першого до останнього дня, був контужений, звідав пекло фашистських концтаборів, а після війни відбудовував шахти донбасу, мати, Антоніна Семенівна, була неписьменною, але Шевченків […]...
17. Микола Вінграновський – Цвітуть на білому хати Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі криниці Холодним квітом мармуровим. Дитя заснуло на руці, Як слово на долоні мови… 1965...
18. Чи є в світі молодиця (народна пісня) Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? – Ой скажіте, добрі люди, Що зо мною тепер буде? Приспів: Гандзя моя, Гандзя любка, Гандзя милая голубка, Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця-молодичка. Гандзю моя, Гандзю мила, Чим ти мене напоїла? Чи любистком, чи чарами, Чи солодкими словами? Важка ж моя гірка доля, Знать, такая […]...
19. Твір на тему: Твір-опис зовнішності людини за картиною до оповідання О. Донченка “Лісничиха” На ілюстрації змальовано початок зими. Пішов сніг. Він лежить пухнастою ковдрою на східцях, на діжці, гіллі дерев та кетягах горобини. Зраділа першому снігу і дівчинка. Вона вибігла надвір. її постать розміщена в центрі ілюстрації. Цю дівчинку охопило таке почуття радості, що вона вискочила з хати напівроздягнена. На ній блакитна спідничка, яку колише ледь помітний вітерець, […]...
20. Мене притягує дівчина чарівна Мене притягує дівчина чарівна Розумом і красою володіє вона Обожнюю я карі очі її Таких очей я ніколи небачив у житті Люблю я мелозвучний голос її З ним незрівняються навіть соловї Так як і я вона тварин полюбляє Йорширського терєра бажає Красиву фігуру має вона Але нажаль зімною вона негуляє В мою сторону навіть погляд […]...
21. Левко Боровиковський – Молодиця МОЛОДИЦЯ Предание ОТРЫВОК Imbore amor? quid non mortalia pectora cogis? Virgil., Aen., IV* * Надмірна любов, до чого тільки ти не призводиш смертне серце? Вергілій, Енеїда, IV Ватагами ходили хмари; Між ними молодик блукав; Вітри в очеретах бурхали, І Псьол стогнав і клеткотав. Шуміли верби… рвалось листя; Гули вітри попід мостом… На пні сиділа молодиця, […]...
22. Микола Руденко – Жити можна Є лісова дорога до села – Туди іще бруківка не дійшла. З десяток верст ідуть баби й діди, Щоб хліба в клунках принести туди. І споглядають сосни та дуби, Як тужаться під клунками горби. Та селянин уже до цього звик. Гребе пісок дірявий черевик. А як загрузне стомлена нога, Їй сучкуватий костур помага. Ідуть, сміються. […]...
23. Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
24. Павло Глазовий – Ласкава дівчина За прилавком у крамниці дівчина білява. Покупець до неї каже: – Ви така ласкава. А оті, що рядом з вами, старші продавщиці, Єй же єй, бувають часом люті, як тигриці. А дівчина крутить гудзик на новім халаті. – Так я ж, – каже, – на практиці, а вони вже в штаті....
25. Микола Вінграновський – Мизатий хлопчик, як горобчик Мизатий хлопчик, як горобчик, З таким, як сам, до річки йде. Іде над хлопчиками дощик, Іде над ними й більш ніде. А фіолетове, а синьо При хаті півники цвітуть! Цвіте над півниками слива, І абрикоса пахне тут. 1969...
26. Іван Андрусяк – дівчина знає м`ясо зійшло з води Дівчина знає м`ясо зійшло з води Холод зайнявся за нами і вкрився бризом Холод як пава кигиче устань і йди Але щоночі зринає патруль над безом Мислимо вийти разом з кожного викупу Мислимо пити воду якої нема Хай забере мене з ночі ця біла вивірка Вона не поставить крапку над обома Крові сьогодні замало навіть […]...
27. Микола Вінграновський – Присвячую Ніколозу Бараташвілі Чужинцем варене на мило, Тираном прокляте у снах, Хоронене у ста могилах І рубане у ста боях – Непохоронене, невбите, – Мерані золотий, лети! – Твоє ім’я, мій тату-світе, Поете мій, мій дух святий! Затятий дух мій із древлини На пил – не пил, на згин – не згин!.. … Блакитні пальці Катерини І царська […]...
28. Микола Вінграновський – Канни Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти червоноброві, Наче з моєї крові Мною загублені рани; Наче до мене в жили Прагнуть улитись кров’ю, Наче вони не дожили Зненавистю і любов’ю!.. Ні! Не мої ви рани! Вперше я стрівся з вами! Ви мені […]...
29. Дівчина з диском Гляджу захоплений по оболоні І слова вигукнути з уст не можу, Гляджу на тебе, горду, гарну, гожу, І як стоїш, застигла у розгоні, Струнка діано з місяцем в долоні. Рука пташиним вкрала легкість перцям, Твій рух гнучкий розбурхує до краю. Не бачу вже нічого більш, лиш знаю: Юрбу схвилюєш ти шаленим герцем, Моїм, неначе диском, […]...
30. Микола Вінграновський – Молоденька хмаринка Молоденька хмаринка Шука в небі хатинку – Та у небі її не знайдеш. Молоденька хмаринко, Нема в небі хатинки, То ж куди ти, хмаринко, підеш? Зиму де зимувати, Літо де літувати Та і як тоді жить, як на те? Молоденька хмаринко, Йди до нас у хатинку – Під вікном у нас вишня цвіте. Цвіте зранку […]...
31. Володимир Сосюра – дівчина Ногі босії, Стерні коляться, Русі коси їй Комсомоляться. Як пожар, її Личко міниться, Очі карії Україняться. 1956...
32. Микола Вінграновський – Перша колискова Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої. Спи, моя дитинко, на порі. Тіні сплять і сонна яворина… Та як небо в нашому […]...
33. Павло Глазовий – Надійний чоловік Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха надійного. Безпартійного не треба, вибирай партійного. Щоб повів тебе він, доню, в загс на реєстрацію, Зачаруй його красою, покажи всю грацію. А запишешся у загсі, можеш буть спокійною. Буде, доню, твоя доля до кінця надійною, […]...
34. Я в середу родилася (народна пісня) Я в середу родилася, Кажуть люди – горе. Не піду я за старого, – Бо борода коле. А піду я за такого, Що сіються вуса. Він до мене кивне-моргне, А я засміюся. Мела хату, мела сіни Та й засміялася. Вийшла мати воду брати, Та й догадалася. – Знаю, доню, знаю, доню, Чого ти смієшся. Полюбила […]...
35. Павло Глазовий – Вередлива дівчина В драматичному театрі – блиск і красота. Кучерявого студента дівчина пита: – Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки? Сидимо тут біля люстри, наче павуки. Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… – А студент: – Ну й вередлива ж, – каже, – ти яка! Зачекай, ось я з тобою у кіно піду. Там сидітимеш […]...
36. Іван Котляревський – Ой я дівчина полтавка Ой я дівчина полтавка, А зовуть мене Наталка. Дівка проста, некрасива, З добрим серцем, неспесива. Коло мене хлопці в’ються І за мене часто б’ються. А я люблю Петра дуже, До других мені байдуже. Мої подруги пустують І зо всякими жартують, А я без Петра скучаю І веселості не знаю. Я з Петром моїм щаслива, І […]...
37. Василь Стус – дівчина довгошия, мов сарна Дівчина Довгошия, мов сарна, Несла яйця У червоному фартушку I заворожені Збентеженою Цнотливістю, Світліли Похмурі люди Люди, Даючи їй Дорогу....
38. Павло Тичина – Гаптує дівчина й ридає Гаптує дівчина й ридає – Чи то ж шиття! Червоним, чорним вишиває Мені життя. Танцюють звуки на дзвіниці, І плаче дзвін. Я йду. Мій шлях то із костриці, То із жоржин. Тумани линуть вгору, вгору, А хмари – вниз. Чому я не люблю простору, Як я без сліз? Я ввечері цілую рожу І кличу сум. […]...
39. Мудра дівчина – Народні казки МУДРА ДІВЧИНА Було собі два брати – один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже: – Потроху відробиш мені за неї. Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому […]...
40. Мудра дівчина скорочено – Народні казки Жили собі два брати – бідний і багатий. Якось багатий вирішив зробити ласку братові й дав йому дійну корову, щоб було молоко для дітей. Але віддав її з умовою, щоб той одробив потроху. Бідний брат одробив, а багатому стало шкода корови, зажадав він її назад. А вбогому теж шкода своєї праці – не хоче віддавати. […]...