Павло Тичина – Гаптує дівчина й ридає

Гаптує дівчина й ридає –
Чи то ж шиття!
Червоним, чорним вишиває
Мені життя.

Танцюють звуки на дзвіниці,
І плаче дзвін.
Я йду. Мій шлях то із костриці,
То із жоржин.

Тумани линуть вгору, вгору,
А хмари – вниз.
Чому я не люблю простору,
Як я без сліз?

Я ввечері цілую рожу
І кличу сум.
Чому, чому я жить не можу
Та сам, без дум?

1914


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Твір-опис вишиванки в художньому стилі.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – Гаптує дівчина й ридає
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.