Микола Руденко – З-під даху впала призма крижана



З-під даху впала призма крижана –
І серце стрепенулося недремне.
Чому – не знаю, та несла вона
В собі для мене радість нетюремну.

Я, мов дитина, підійняв її,
Приклав до ока – і нараз побачив
Дніпро й далекі лугові краї,
Де я над озером косу мантачив.

Збагнув, що призма мандри дозволя
Не тільки в просторі, але й у часі,-
І вже дитинства крем’яна земля
Мені гостинці посилає ласі.

Усе те вмерло, де я зараз був –
Паркан і зони дворовище голе.
Немов я справді бачення здобув
Через незнане досі біополе.

Мені вже ясно, що кінець зимі.
Бо хтось небесний каже в біополі,
Що можна бути вільним у тюрмі
І в’язнем залишатися на волі.

24.02.1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Олесь гончар у світовому контексті.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – З-під даху впала призма крижана