Микола Руденко – Мати. Триптих



1

Клумаки випадають з натруджених рук.
Хто піддасть їх на плечі у вирі людському?..
Ти босоніж торкаєш розпечений брук,
Так ти ходиш в віках по вугіллі жаркому.

За ворота виходять дебелі сини,-
І сліди замітає за ними пороша.
Материнської мови забудуть вони:
Вже та мова для них – нехороша…

Бригадири щоранку обходять двори.
Лиш в неділю є воля городець скопати.
Трактори…
Управління…
Директори…
А годуються люди з твоєї лопати.

Десь вимахують крани високих споруд,
Ти ж заснеш восени

при нетопленій печі.
І стотисячний хор оспіває твій труд,-
Та ніхто не піддасть тобі клунок на плечі.

2

Вам треба пісню про колгоспні руки?..
Ось лиш пером зненацька пошкребусь.
А там. дивись, уже ідуть онуки
Виховувати совість у бабусь.

Вони ростуть, мов лісова травиця,
Немов пирій у житньому рядку:
Сто обліковців на твою правицю,
На кожен палець –
По керівнику.

І кожен щедрі обіцянки стеле,
І оплески не знають жодних доз…
І канцелярський млин повітря меле,
Розмахуючи крилами відозв.

А ти викашлюєш старечі груди
І кажеш в ніч невидимим синам:
– От бач,

виходять наші дітки в люди.
Дай бог їм щастя більшого, ніж нам.

На них тепер нейлони й чорнобурки,
І возять їх машини –
Не вози…
Всі трудодні твої – лише для курки.
А бур’янець під тином –
Для кози.

І часом очі робляться сумними,
І сумніви тяжкі в полон беруть:
– О боже праведний! Що буде з ними,
Коли сільські бабусі перемруть?..

3

Наливається вірою серце моє,
І вдивляється думка в невидимий корінь:
Ген селянка мадонною в небі встає –
Господинею вічних земних перетворень.

Все, що мусить померти – помре на віки
І народиться день із новим неспокоєм.
Україно!..
З твоєї легкої руки
Не боронь мені стати твоїм перегноєм.

Хай вростають у череп шорсткі корінці,
Вибираючи з мене земне і небесне.
Прийде віщий туман,
І в його молоці
Невгасима зоря над землею воскресне.

Сонце зніме утому з натруджених рук,
Всесвіт кине на плечі блакитну кирею…
Кизякова,
Солом’яна,
Чорна від мук,-
Станеш ти, Україно, тією зорею.

1963


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



За що я люблю природу харкова.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Мати. Триптих