Найкраще сонце світить у рідній стороні (Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні “Дивак” Гр. Тютюнника)
Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника “Дивак”.
Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому живе маленький школярик Олесь, за його вчинками і думками починаємо розуміти добрий, лагідний характер хлопчика, його мрійливість,
Олесь любить малювати на снігу. Інші діти простують до школи і не помічають, що сніг, наче білий чистий аркуш паперу, на якому можна створити картину оточуючого світу. Олесь не просто йде собі в школу. На цій, ніби й недовгій дорозі, з ним трапляються різноманітні пригоди. Він відкриває для себе чимало цікавого, дослухається до ніжних струн природи.
Для передачі почуттів свого героя автор знаходить лаконічні образи, точні слова, за якими розгортаються дивні картини. Для Олеся дятел, що порядкує в бору, не просто звичайна пташка. Він – дроворуб. Бо й справді, чимось схожі ритмічні дятлові
Достатньо невеликого опису про те, як прислухається хлопчик до звуків, що линуть десь із самого стовбура сосни, коли він підгортає і натоптує чобітком сніг під коріння, щоб зрозуміти: Олесь не тільки милується природою, любить її, він прагне захистити навколишній світ, зберегти дерево, що вмирає.
Природа йому віддячує за доброту. Вона розмовляє із хлопчиком, винагороджує його допитливість. Мало в кого з’явиться бажання лежати на холодному льоду та вдивлятися крізь нього у воду. Але тільки не в Олеся. Чи й справді так є, чи тільки йому ввижається підводне царство, але хлопчик бачить крізь товщу льоду дивовижний світ. У ньому карасик стає дядьком, з яким можна привітатися. Щука – це хижа чорна блискавка, яка нищить маленьку рибинку. Олесь не любить зла. Саме тому він з усієї своєї дитячої сили б’є по льоду, щоб врятувати пліточку.
Навіть шкільний дзвоник не може відірвати хлопчину від уявного світу, в якому йому цікаво і затишно. Йому важко сприймати сувору шкільну дійсність, в якій треба малювати нудного перегнійного горщечка. Тому Олесь відстоює своє право на мрію і красу. З-під його олівця народжується зваблива частинка природи: дятел, якого бачив по дорозі до школи.
Таке тонке відчуття дитиною ніжних струн природи передають в оповіданні й інші художні описи. Для Олесевого допитливого ока синички не літають, а пурхають, горобці – вовтузяться.
Хлопчика називають у селі диваком. Але це тому, що люди не розуміють яскравого неповторного світу, в якому він живе. Їм ближчі земні прагматичні бажання. Для дядьків більше важить не стогін вільх, що тривожить душу, а те, що риба в ятір піде. Дідові Прокопові здається, що він вчить онука правильній житейській мудрості пробиватися вперед: того ліктем штовхнути, того “почтом”. Але у хлопчини інший шлях. Він пізнає життя через природу, намагається зрозуміти її одвічні таємниці. Для нього це – найвища мудрість.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Про Олеся (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”) Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Мені одразу здалося, що з’явився у мене новий друг – щирий, добрий. Запам’ятались Олесеві очі: “чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ”. Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. “Йому подобається […]...
- Роль описів природи в розкритті внутрішнього стану героя (за поемою “Прометей”) А. Малишко – великий український поет. Багато його віршів вражають своєю пісенністю та ліричністю. У роки Великої Вітчизняної війни поет не кидав писати. З-під його пера виходили твори небаченої сили. Героями його ставали живі люди, що віддавали своє життя за Вітчизну. Безіменному герою зі Смоленщини А. Малишко присвятив одну зі своїх найкращих поем – “Прометей”. […]...
- Залишатись собою (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Часто ми намагаємось зрозуміти думки або вчинки інших. Але, кажуть, душа кожної людини – глибокий колодязь, дивлячись у воду якого, ми намагаємось побачити своє віддзеркалення. І тоді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не сприймається. Вона може бути ні […]...
- Якби моїм товаришем був Олесь (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Якби моїм товаришем був Олесь, то, думаю, нам спершу було б важко знайти спільну мову. Чому? Бо таких людей, особливо моїх ровесників, які живуть із природою, як у своїй родині, дуже мало. Просто взагалі меншає людей, які б не тільки відчували, досліджували, але й поважали природу так, як це вмів робити малий Олесь. Тому мені […]...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… “ Поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусу не судилося зазнати в Україні літературної слави за життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя (прожив він усього сорок сім років) була дорогою випробувань і страждань. Виростав Василь Стус у шахтарській столиці Донбасу, навчався в педінституті. По-юнацьки закоханий у весь білий світ, почав […]...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні… ” В. Стус Нашому землякові, поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусові не судилося зазнати в Україні літературної слави ще за своє життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя, а прожив він усього сорок сім років, була дорогою нестихаючого болю. Виростав Василь Стус у шахтарській столиці Донбасу, ходив добре знайомими мені вулицями, навчався […]...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… (за творчістю Василя Стуса) “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… ” (за творчістю Василя Стуса) Людям краще щоб було Жити, Попід косами лягло Жито. / В. Сосюра / Минають століття, держави зникають і народжуються нові. та вічно живуть народи. І навіки залишаються в народній пам’яті ті, кому Батьківщина, рідна мова та вільна думка були дорожчими […]...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні… (Василь Стус) Дозволь мені, мій вечоpовий світе, Упасти зеpном в pідній стоpоні… (Василь Стус) Василь Стус… Людина-легенда, людина-міф, людина яку пpиpода наділила незpівнянним даpом віpшової майстеpності. Ім’я його викликало в одних захоплення, в інших – зневагу і зловтіху. Обеpежні і всім задоволені люди ствеpджують, що Василь Стус Міг би збеpегти своє життя, якби був більш дипломатичним, угідливим […]...
- Твір на тему: Гарно в рідній стороні! (вживання синонімів у художньому тексті) Гарно в рідній стороні! (вживання синонімів у художньому тексті) Чи бачили ви коли-небудь, як під яскравим, сяючим, променистим блакитним небом золотом віддзеркалює земля? Це – пшеничні поля моєї рідної, батьківської сторони. Чи ви чули, як бринить прозоре, кришталево чисте повітря веселою й радісною піснею пташки, як вдоволено гуде джміль, як шелестить, шурхотить листя під дотиком […]...
- “Що я читаю? Читанку природи… ” Людина і світ в оповіданні Е. Гуцала “Сім’я дикої качки” Сенс творчого життя Євгена Гуцала – це любов до простої людини, прагнення відкрити в звичайному незвичайне, в смішному – драматичне, в трагічному – життєствердне. Це вміння зрозуміти і облагородити чесну людину, а нечесну, морально ницу – викрити перед людьми. Цей дар поетичного осягнення людини і природи Є. Гуцало підтверджує, прозираючи в глибини людського світосприйняття. Так […]...
- Описи зимової природи в оповіданні М. Коцюбинського “Ялинка” Описи зимової природи в оповіданні М. Коцюбинського “Ялинка” I. Улюблена ялинка. (“Чорні, голі дерева”, сумний пейзаж, Василько не хоче зрубувати ялинку, дерево відчуває біль.) II. Снігова буря. (Хуртовина перешкодила дістатися до пана, темний ліс лякає несподіванками.) III. Світлий ранок. (“Виплило ясне сонечко”, святковий настрій.) IV. Роль описів природи. (Ліс жахає і нагадує про дім, блакитне […]...
- Заклик до збереження природи в оповіданні “Сім’я дикої качки” … У житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й “добро” нелюдське, буває, й зло вбирається в приємні шати… В. Дончик Яку красу дарує нам природа! Кожний бачить в ній щось особливе, чарівне. З щедрістю людина приймає дари матінки-природи: квіти, ягоди, свіже повітря, лікарські рослини, спів пташок. А чи завжди люди вдячні їй? […]...
- Твір на тему: Роль природи в житті людини Природа в житті людини відіграє як матеріальне, так і духовне значення. Матеріальне, бо власне природа дає нам їжу, житло, одяг. І здавалося б, ця думка дуже проста, тому, дотримуючись цього погляду, людина повинна б бути вдячною природі. Якщо немає такого почуття, то принаймні треба розуміти таку просту річ: не доглядаючи, не удобрюючи поле, нічого сподіватися, […]...
- Дивак (скорочено) – Тютюнник Григір На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не […]...
- Дивак (1931-1980) Народився в о. Шилівці Зіньківського району на Полтавщині. Його батька було репресовано у 1937 році. Деякий час жив у дядька на Донбасі. Закінчив Зіньківське реальне училище. Працював робітником на харківському заводі ім. Малишева, у колгоспі, служив моряком на Далекому Сході. Навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Учителював на Донбасі (викладав російську мову та літературу), […]...
- На “диванах” тримається краса навколишнього світу (за оповіданням Г. Тютюнника “Диван”) Часто людину з легкістю називають “диваком”. Набагато важче зрозуміти її. Малий школярик Олесь з оповідання Г. Тютюнника “Дивак” був тихим смирним хлопчиком, трохи заглибленим у собі. Ровесники ображали його, кепкували і кривдили лише за те, що він був не таким як інші. Шлях до школи пролягав через ліс. Хлопчик устигав побачити стільки всього, що роздумів […]...
- Григір Тютюнник – Дивак (СКОРОЧЕНО) Григір Тютюнник Дивак (СКОРОЧЕНО) На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм […]...
- Невмирущість рідного слова (за віршем О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Олександр Олесь – тонкий лірик і водночас поет з мужнім громадянським голосом, що гнівно засуджував реакційну політику переслідування української культури. Як справжній патріот, письменник вважав за обов’язок спрямувати силу свого таланту на захист рідного слова. Олександр Олесь утверджував думку, що, втративши рідну мову, людина зрікається і перших материних слів, і колискових пісень, і рідної землі. […]...
- Мелодія першого кохання (за новелою Гр. Тютюнника “Зав’язь”) Мелодія першого кохання (за новелою Гр. Тютюнника “Зав’язь”) Новела Гр. Тютюнника “Зав’язь” розкриває перед нами дивовижний світ зародження кохання. Початок цього найпрекраснішого почуття людини порівнюється із чудом зав’язі на рослинах під час весняного пробудження. І тому ми серцем погоджуємося із символічною назвою твору, бо перше кохання, його початок і є тією “зав’яззю”, про яку йдеться […]...
- Богдан-Ігор Антонич – співець української природи Богдан-Ігор Антонич – неповторний співець одвічного єднання людини і природи, їх глибинних зв’язків. Він пропонує читати велику книгу природи, бо саме в ній можна знайти відповідь на загадку нашого буття. Поет щодня радів сонцю, тішився деревами, дивувався красі квітки чи листка. Захоплено писав він про карпатську природу і лемківські села, вважаючи людину невід’ємною часткою навколишнього […]...
- Олександр Олесь – Рідна мова в рідній школі! ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче, і миліш, І дорожче в час недолі?! Рідна мова! рідна мова! Що в єдине нас злива, – Перші матері слова, Перша пісня колискова, Як розлучимось з тобою, Як забудем голос твій, І в вітчизні дорогій Говоритимем чужою?! Краще нам німими стати, […]...
- Єдність природи і людини (за повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”) Тема стосунків людини і природи – одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми […]...
- Поетичне відтворення картин природи у вірші “Сон” (2 варіант) Павло Арсенович Грабовський народився у 1864 році і прожив усього тридцять вісім років. Він у вісімнадцять років був виключений з семінарії та заарештований за зв’язки з народницьким рухом. Довгих двадцять років, до самої смерті, поет поневірявся по тюрмах Сибіру. Поезії П. Грабовського І. Франко назвав “криком болю і туги за рідною Україною”, тому його можна […]...
- Мова “всіх в єдине нас злива” (за твором О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Мова “всіх в єдине нас злива” (за твором О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Мені подобаються вірші Олександра Олеся. Вони хвилюють, викликають радість, сум, примушують переживати якісь події разом із автором. Саме так було з віршем “Рідна мова в рідній школі”. Одразу я відчула радісні нотки, бо для Олеся викладання української мови в школі […]...
- Зображення картин природи у творах “Ялинка”, “Ранок у лісі” (1 варіант) Побачити природу, яка оточує нас, замало. Тільки проймаючись красою певного пейзажу, можна відчути справжній світ природи, який обов’язково впливає на кожного з нас. Коли читаєш оповідання Михайла Коцюбинського, не можеш не звернути окремої уваги на картини природи. В оповіданні “Ялинка” зображення природи підкреслює настрій героїв, налаштовує читача на певну ситуацію: “Чорні гай, дерева стояли в […]...
- Доля людини на рідній землі у поезіях А. Малишка Щоб з тобою нам, земле, у праці з тобою Слалось вольнеє поле і дихали груди, Я за тебе стояла б, мов криця. А. Малишко. “Це було на світанку” Син України – Андрій Самійлович Малишко – зробив великий внесок у духовну скарбницю свого народу. Народжений у бідній селянській родині, він завжди прославляв людину праці – хлібороба, […]...
- Храм природи (за віршем М. Вінграновського “Грім”) Микола Вінграновський порадував наймолодших своїх читачів збірками “Андрійко – говорійко”, “Мак”, “Літній ранок”, “Ластівка біля вікна” та іншими дивовижними поезіями. У віршах поет багато уваги приділив зображенню природи. Він захоплюється її чаром, красою, таємничістю. У вірші “Грім” письменник відтворює фантастичні картини: Грім жив у хмарі, і з гори Він бачив, хто що хоче: Налив грозою […]...
- “Підранки” Григора Тютюнника Доля в українського письменника Григора Тютюнника була складною і навіть трагічною з дитинства, на яке припали роки воєнного лихоліття, повоєнної розрухи й голоду. Дітям у той час доводилося дуже рано дорослішати, заміняти батьків, що пішли на фронт. А свого тата Григір не бачив із шести років, бо той був репресований і не повернувся із заслання. […]...
- Твір на тему: Хліб, як сонце, – кажуть люди, Хліб, як сонце, – з нами всюди Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця – це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку – частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших. Ось чому хліб, паляниця – це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю – це поважати тих, хто приймав участь у її […]...
- Внутрішній світ героїв оповідання “Зав’язь” Г. Тютюнника (2 варіант) Перше кохання буває тільки раз у житті, тому і називається першим. Коли воно зненацька настигає людину, та наче божеволіє, не розуміючи, що нею сталося. Неначе змінюється увесь світ, відкриваються нові горизонти, зовсім іншим здається життя. Людина починає відкривати саму себе, дивуючись чудернацьким змінам. І добре, якщо кохання виявиться взаємним, інакше це може привести до зовсім […]...
- Возвеличення гуманного ставлення до природи у творі “Лось” (1 варіант) З раннього дитинства нас вчать берегти та охороняти природу, любити тварин, адже вони – брати наші менші. Завжди серед людей будуть ті, хто любить тварин, оберігає їх, і ті, хто не сприймає їх як живих істот, а тільки використовує. В оповіданні Євгена Гуцала “Лось” розповідається жахлива історія, яка сталася в тайзі. Як не намагалися брати […]...
- Олена Пчілка – найкраще для дітей (пошукова / дипломна робота) ПОШУКОВА РОБОТА На тему: Олена Пчилка – найкраще для дїтей Вступ Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач – Драгоманова, 1849 – 1930) посідає значне місце у розвитку української культури кінця XIX – початку ХХст.. Але і та роль її – автора багатьох прозових, поетичних і драматичних творів, критика, публіциста, перекладача, фольклориста та етнографа редактора й видавця, […]...
- Високе гуманістичне звучання творів Г. Тютюнника Найкраще про Г. Тютюнника, мабуть, сказав Борис Олійник: “Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості, від чого сам не раз потерпав. Але то все Григорів характер, вироблений, зредагований і затверджений життям. Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну життєву картину, що тільки записуй – і до друку. А працював неквапом, інколи – важко, нещадно […]...
- Мотиви гармонії людини і природи в поезії Б. Олійника “Крило” (3 варіант) Інколи, живучи між людей, ми не знаходимо такої втіхи і відради, такої моральної насолоди, яку дає нам природа. Природа – каша колиска, вона дарує нам можливість жити. Тому наш святий обов’язок – любити її, розуміти, вболівати за неї. Життя людини і матері-природи – це вічна тема в мистецтві. Останнє століття вона стала проблемою, бо все […]...
- Передача настрою людини засобами поетичної мови. Єднання людини та природи за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ” Відомий український поет Павло Григорович Тичина дуже любив рідну природу. У багатьох його творах можна знайти зображення полів, лісів, річок. Але в поезії Тичини природа не є тільки тлом, на якому відбуваються події. Поет робить природу рівноправним учасником, а інколи й головним героєм своєї чудової лірики. Важливо, що Павло Тичина вміє показати, якого єднання можуть […]...
- Руданський Степан – Світить місяць серед неба Світить місяць серед неба, Зіроньки кругом, І всі люди сном заснули, Опівнічним сном!.. Один я лиш не дрімаю, Край вікна стою; І тобі, дівча, співаю Про тугу свою!.. Чи спиш, мила, чи дрімаєш? Любка, пробудись! Пробудися і в віконце Виглянь-подивись!.. Най погляну на ті личка, Що палахкотять, На ті очі, чорні очі, Що вогнем горять!.. […]...
- Чарівне царство природи у творі “Зачарована Десна” Можна багато чого любити на світі, можна багато чому вклонятися і багато чим пишатися. Але так любити, так вклонятися і так пишатися рідною природою, як це робив Олександр Довженко у своїй кіноповісті “Зачарована Десна”, мабуть, зможе не кожний. Письменник спогадами лине у своє дитинство, щоб знову відчути присутність живої краси рідної природи, стати її захисником […]...
- Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника Реферат з української літератури Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника Речення художнє – як чаша терпіння. Воно повинно бути повним, але не переповненим. Григір Тютюнник Григір Тютюнник – український радянський письменник, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка та Республіканської літературної премії імені Лесі Українки. Народився письменник в 1931 році, за десять літ до […]...
- Співець рідної природи (за віршами “Над Дніпровською сагою… “, “Зоре моя вечірняя… “) (2 варіант) Тарас Шевченко – це великий український поет, який надзвичайно любив свою Батьківщину і віддав їй своє життя, серце, геніальний талант. Велике місце в творчості Шевченка займають описи природи, яку він дуже любив. У вірші “Над Дніпровою сагою” поет зображує дерева, які стоять над берегом Дніпра. Він надає деревам людських рис, передає їхні почуття, думки та […]...
- Картини української природи в повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” Картини української природи в повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” Бербер любить пустелю Сахара. Казахам тоскно у наших невеличких гаях. І не лише тому, що вони звикли до своїх краєвидів. Просто вода річок або колодязів цієї місцини з дідів-прадідів ввійшла до крові народу, а очі призвичаїлися бачити або гори, або розлогі степи, або нескінченні заполярні низини. […]...
Козир дівка стисло.