Олесь Олександр – Біографія
Олександр Іванович Канди́б – український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.
Олександр Олесь (справжнє прізвище – Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Сашкові було 11 років.
Мати Олександра з трьома
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений
1903 Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті, паралельно працює на дарницькій скотобійні.
Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.
Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди – в Україні (1907-1918) та в еміграції (1919-1944). Від 1909 року Олесь позначає обкладинки своїх книжок спершу з варіянтами (Кн. ІІ, Т. ІІІ), а від “драматичних етюдів” послідовно використовує позначення “Кн.” плюс римська цифра, яка відповідає порядковому номеру збірки.
У 1905 р. альманах “Багаття” вперше публікує твори Олександра Олеся.
За 1907-1918 рр. поет створив шість книг: “З журбою радість обнялась” (1907). Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького у 1907 р. виходить його збірка поезій “З журбою радість обнялась” під псевдонімом Олександр Олесь. Творами талановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпінням очікуючи нових видань. книжка “драматичні етюди” (Кн. IV, 1914).
1909 року вийшла друком збірка “Будь мечем моїм!..” (1909, авторська назва була знята цензурою, тому книжка вийшла під заголовком “Поезії. Кн. ІІ”). 1911-го – третя збірка “Книжка третя”.
Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми враженнями. Описуючи храмове свято в с. Криворівня, він із захватом згадує барвистий одяг верховинців, які спускалися з гір у долину. “Неначе квітки, що ростуть на горах, ожили і сходять до Черемошу, щоб напитися студеної води. Зачервоніло незабаром усе біля церкви.., наче розцвів нагло квітник або хто розкидав червоне, як мак, багаття… Я стояв, дивився і не міг надивитися на сей прекрасний народ, що не зазнав панщини, що зберіг вільну душу, мову і старосвітські звичаї, повні краси”. Зустріч з Гуцульщиною знайшла втілення у поемі “На зелених горах” (1915): в ній “країна див” асоціюється з вільним духом українського народу. Тоді ж, 1912 року, О. Олесь познайомився та провів кілька днів у Карпатах з І. Франком (який справив на нього “надзвичайно файне враження”), з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським.
У 1913 р. Олександр Олесь побував в Італії, написав низку віршів (“Мов келих срібного вина”, “Італійська ніч підкралась”, “В долині тихий сон летить”), які збагачують українську мариністичну лірику, тобто пов’язану із зображенням морських пейзажів. Поет радісно зустрів повалення самодержавства. Він, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національне поневолення народу. В “Юнацькій пісні” (1915), присвяченій синові Олегові, що згодом стане відомим поетом під ім’ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священну боротьбу:
Земля розступилась! І з праведних трун
Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун!
І з Волі знімають кайдани міцні,
І слізьми співають щасливі пісні.
У 1917 р Олександр Олесь видає нову книжку поезій, в якій особливу увагу привертає цикл “З щоденника. Р. 1917”, наснажений урочистими інтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності. Ліричний герой віршів циклі схвильований бурхливими подіями будівництва української державності, йому аж не віриться, що над поневоленим упродовж довгих віків краєм засяяло сонце свободи.
Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких – туга за Україною:
Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
(“В вигнанні дні течуть, як сльози”)
Він також слідкує за літературними процесами в радянській Україні. На твори, писані Павлом Тичиною на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором “І ти продався їм, Тичино… “.
Поет хоче відвести душу в сивій давнині, він багато пише про міжусобиці княжої доби, які призвели до занепаду Київську Русь. Певне, ця тема була навіяна кривавою громадянською війною в Україні (так з’являється збірка “Минуле України в піснях”, видана 1930 р. у Львові).
Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор 1933 р. в Україні, про арешти і розстріли української інтелігенції, зокрема про розправу над особистим приятелем – письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 р. Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 р. драми “Земля обітована”.
Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Гітлер розчленовує Чехо-Словаччину, яка прихистила поета. Угорські фашисти в крові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні 1939 р. спалахнула друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега – активного учасника руху Опору. Восени 1941 р. юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета. 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.
У 2010 році в м. Білопіллі було встановлено пам’ятник Олександру Олесю.
Твори Олександра Олеся
Основні твори: збірка “З журбою радість обнялась”, “Княжа Україна”, драматична поема, “Ніч на полонині”, драматичний етюд “По дорозі в Казку”.
Перелік творів:
| 1918 рік А ти, Марку, грай… Айстри “Ах, скільки струн в душі дзвенить!..” Безсмертники “Болить душа моя, болить… ” “Брати-вигнанці, пригадаймо… ” “В болотах жаби рай знайшли… ” “В Вас стільки сонця золотого… ” “В вигнанні дні течуть, як сльози… ” “В дитинстві ще… давно, давно колись… ” “В журбі я сонцю не радію… ” “В землі віки лежала мова… ” “В кафе, наповненім юрбою… ” “В моїй душі не сходе сонце… ” “В обіймах хмар мовчали скелі… ” “В провалля розпачу, де плив я без весла… ” В степу “В хмарах сурми загриміли… ” “Вахляром проміння впало… ” “Везли їх, зранених в борні з солдатами… ” “Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути… ” “Ви сонця ждали так давно… ” “Він жив один в своїй пустелі… ” “Вітри і бурі весняні… ” “Вічне море вічно ллється… ” “Воля!? Воля!? Сниться, може?..” “Вона ішла… але здавалося мені… ” “Вона прийшла, як мрія довгождана… ” “Вони – обідрані, розбуті… ” “Все жду чогось… чого, і сам не знаю… ” “Глузуйте, кпіть над рідною землею… ” “Глянь мій милий, скільки вроди… ” Голод “Гори сплять, повиті млою… ” “Горіла хата. Три брати… ” “Грають в морі між камінням… ” “Гроза пройшла… зітхнули трави… ” “Гуси чи лебеді в небі пливуть… ” “дві хмароньки пливли кудись… ” десять літ “дивлюсь на пройдену дорогу… ” “для всіх ти мертва і смішна… ” “довго хмарами небо покрите було… ” “душа в росі тривожних сліз… ” “душа моя – пустка холодна й німа… ” “душа співа, як все співає… ” “Є слова, що білі-білі… ” “Жита! Пригадую… ” “Жита з волошками, і луки, і гаї… ” “З військом за волю боролися ми… ” “З журбою радість обнялась… ” “З серцем, повним смутку-горя… ” З щоденника 1917 р. “Замовкніть всі: великий час прийшов” “Затопила чорна туга… ” “Затремтіли струни у душі моїй… ” Заходить сонце “Згадую: так я в дитинстві любив… ” “Зелений ліс, і май, і сонце… ” “Зима… і пролісок блакитний!..” “Зима пройшла, весна минає… ” Зимою “Золоті хвилини линуть… ” “Зрадила та, що любила… “ | “І ти продався їм, Тичино… ” (1928) “Крики… Усміхи привітні… ” Лебідь Літньої ночі “Літо. Свято. В місті тиша… ” “Ллється море, плеще в берег… ” Любов Метелики “Ми не кинемо зброї своєї… ” “Місяць квітень! Боже мій!..” “Міцно і солодко, кров’ю упившись… ” Моїй матері “Мусить бути! – скажи – і стане… ” “На гори високі, на срібло снігів!..” На чужині На чужині (пісня) Над колискою Над морем Над трупами “Народ, як мертвий, спить без снів… ” “Не забуду я… о ні!..” “Не заллється співом серце… ” “Не любила, не любила… ” “Не нам від сорому горіти… ” “Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!..” “Не спиняй думок крилатих… ” “Не той переміг ще, хто військо розбив… ” “Не треба струн! Меча мені гостри… ” “Небо з морем обнялося… ” “Невже твої уста-коралі… ” “Нехай обдурений я сном… ” “Ні, душу мучити свою… ” “Ні, забуття не дасть мені й сама природа… ” “О правда! Мій народ смішний безкрає… ” “О принесіть як не надію… ” “О слово рідне! Орле скутий!..” “Одну я любив за веселість… ” “Ой була на світі та удівонька… ” “Ой і пишно ж розцвіли ви… ” “Ой не квітни, весно,- мій народ в кайданах… ” “Ой не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні… ” Осінь “Осріблені місяцем гори блищать… ” “Очі – дві волошки в житі… ” “Хтось постукав в моє серце… ” “Хтось ударив без жалю по серцю моїм… ” Чари ночі “Чи вгледжу ще свою країну… ” “Чому з тобою ми не хвилі?..” “Швидко, швидко ми побачимось… ” Юнацька пісня “Я закоханий… Люблю!..” “Я сонця жду, і сонце зійде… ” “Як довго ждали ми своєї волі слова… ” “Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… ” “Як камінь – серце. Крига в крові… ” “Як любо, як безмежно любо жити… ” “Як океан, глибока наша рана… ” “Як пес голодний, кинутий і гнаний… ” “Як тихо скрізь! Заснули доли… ” “Яка краса: відродження країни!..” Казка ночі “Кожний атом, атом серця… ” “Коли б ми плакати могли… ” “Коли б я знав, що розлучусь з тобою… ” “Коли ми приспимо в серцях своїх жалі… “ | “Коли твоє убрання біле… ” “Коли хочеш знать, серденько… ” “Колись здавався ти мені орлом підтятим… ” “Косять, коси… ” “П’ять весен минуло, і шоста прийшла… ” “Пекло, здавалось, було в ту годину… ” Пісня (“Живи, Україно, живи для краси… “) Пісня (“Коли вже ти, сонечко, мені зійдеш… “) Пісня сліпих “Плила хмаронька над країною… ” “Порвалися струни на арфі… ” “Потік століття зносив гніт… ” “Прибув з України і все розказав… ” “Про світ ви марили, і ось світає… ” “Прокляття, розпач і ганьба!..” “Райдуга з неба злетіла… ” Рано-вранці… “Ранок, в яблунях розквітлих… ” “Ранок, ранок! Час світання… ” “Ридати хочеться, та сльози скам’яніли… ” “Рідна мова в рідній школі… ” “Розбіглись ми по всіх світах усюди… ” “Роси упали на землю… ” “Садок. Пани. Московська мова… ” “Серед юрби веселої, гучної… ” “Синіла ніч, дивились зорі… ” “Скільки політ иків різних пород!..” “Скінчиться ніч людського божевілля… ” “Солов’єва пісня ллється… ” “Сонце на обрії, ранок встає… ” “Співи, співи… Скільки співу… ” “Стомився я вкрай в цій безмежній пустелі… ” “Схилив я голову і йду поволі… ” “Схід сонця зустріти я вийшов у поле… ” Тайни ночі “Так, справді “край”… ми пізно стрілись… ” “Так, як данте любив Беатріче… ” “Таке життя! Отак справдились мрії!..” “Там, десь за мурами, цвітуть луги… ” “Тануть, в’януть сніги… ” Твої очі “Твої очі – тихий вечір… ” “Ти з’являєшся, як ранок… ” “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні… ” “Ти зовсім мене не кохала… ” “Ти не дивуйсь, що в’януть квіти… ” Ти не прийшла “Ти смутна – і я сумую… ” “Тікаю від крові до сонця, квіток… ” Три менти Тріолети “У Степана – рана, а в труні – Марина” “Уймають болі єдині сни… ” “Умер кобзар, порвались струни… ” “Фіалки сліпий продає… ” “Хай літають вітри, хай сміються громи… ” “Хвала і честь вам, гречкосії!..” “Хіба не бачите, що небо голубіє… ” “Хто в час пожежі край свій кине… ” “Хто зберіг любов до краю… ” “Хто нам казати не давав… ” “Хто се мак щороку сіє… ” “І далі, далі все ми йшли… ” “І де ми сили беремо… ” І. Ч. “Італійська ніч підкралась… ” К. М. Г. |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Якою була творча история поеми реквіем?.