Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля

Related posts:

1. Крига скресає… – Олеся Крисько Крига скресає… Ти чуєш, допоки не пізно, Любий, тримай мене міцно, тримай, не впусти! Я точно знаю – любити не можна на різно, Разом ми зможемо ніжність крізь біль пронести. Любий, тримай мене! Води холодні хлюпочуть… Вір мені, милий, так само, як вірю тобі! Трави шумлять… І не марно ж нам зорі пророчать Спільну дорогу. […]...
2. Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
3. Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо! Ти знаєш, мені часом сниться небо! Прошите чебрецем і запахом трави Нескошеної, сонцем перегрітої. Суниці. Смак джерельної води. Ти знаєш, закриваю очі й знову чую Спів ластівок. В повітрі жар горить – Липнева спека. Моя пам’ять не забула, Як прохолода лісу в тінь манить. А часом – враз рясним дощем укриє землю. БосОніж по калюжах. […]...
4. Олеся Крисько – І якби на усіх тих вокзалах І якби на усіх тих вокзалах, Де ти зупинятимешся, Готували би каву таку, Як мені до смаку – З молоком, А не так, як ти любиш – геть чорну, Ти би згадував те, Як щоранку мене Переконував, Що було б до снаги, Якби свої смаки Я змінила і стиль, Та, пробач, тебе зовсім не слухала… […]...
5. Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
6. Олеся Крисько – В твоіх очах я кришталеві бачу роси В твоїх очах я кришталеві бачу роси, Що спочивають на світанку в пелюстках. Тебе люблю я, знаєш, досі, Хоч бачу рідко, та і то у снах. Ті сни – моя надія і відрада, Моє натхнення у туманнім забутті. Тебе у снах я зустрічаю радо, Але на жаль не так все у житті…...
7. Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
8. Олеся Крисько – О чем мы говорим? О ревности? О чем мы говорим? О ревности? Имеем ли на это право? В твоей постели я не первая, Да и последняя едва ли. В твоих глазах искринки носятся, Лукавой страсти многоточия. Мне так с тобой, признаюсь, хочется Делится мыслями порочными. О чем мы говорим? О верности? Была бы верность – нас бы не было! Я мир […]...
9. Олеся Крисько – Сквозь моросящий дождь Сквозь моросящий дождь, закутавшись в пальто, Под стареньким зонтом со сломанными спицами, Спешу, опаздывая вновь, на станцию метро И снова тет-а-тет с бездушною столицею. Расписывая дни до тонких мелочей, Мне не хватает времени для самых-самых близких… В коротких разговорах не найти вещей, Что в памяти моей остались без прописки. Прости, что я звоню так редко […]...
10. Олеся Крисько – А знаєш, це місто мене убиває стиха А знаєш, це місто мене убиває стиха… Я знову дивуюсь його перемаренням літнім. Коли вже похмурим туманом ця осінь диха, Сповита журбою, я марю завінчаним квітнем. Мені б із тобою зігрітися знову… Чи варто? Намарно чекати тепла, та ховатись від вітру. Багряними стежками сплетені сквери та парки. Ця осінь остання для нас – хіба ти […]...
11. Олеся Крисько – Возможно ли заполнить пустоту? Возможно ли заполнить пустоту? С тобою все ушло, наверно, безвозвратно. Боль до краев заполнила мою Пустую душу каплею за каплей. И рук твоих все ж помниться тепло, С годами не забыть мне их изгибы. С тобою все, наверное, ушло, Оставив мне недоцелованные губы. Что с новым днем мне принесет рассвет? Без твоего тепла я пропаду, […]...
12. Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
13. Олеся Крисько – В твоїх обіймах плачу, мов дитина В твоїх обіймах плачу, мов дитина, Не стримуючи сліз і почуттів. Я не кажу нічого про провину, Та розумієш ти мене без слів. Збігають сльози по щоках, Невпинно їх втираєш… О, як полегшуєш мій біль, Напевне й сам не знаєш!...
14. Олеся Крисько – А мне бы только до весны дожить А мне бы только до весны дожить… Я верю! Верю в нашу встречу! Держусь за шелковую нить И путаюсь в ней каждый вечер. Готовлю ужин на двоих, Выбрасывая половину… А мне бы до весны дожить! В угаре полупьяном винном Курить. И на закате дня Мне дымом тем не надышаться. Не находить в себе тебя, В […]...
15. Олеся Крисько – Знати б мені скільки часу відведено Знати б мені скільки часу відведено, Скільки сивинок в волосся уплетено, Де спочиває загублене, втрачене, Чому всміхаюся менше ніж плачу я? Час поспішає – водою крізь пальці. Там де є кома, не бути вже крапці. Не зупиняюсь. По колу, по колу… Все так набридло, нестерпно знайоме. Твердості духу чомусь бракуватиме, Спогади знову будуть мені катами. […]...
16. Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
17. Олеся Крисько – Все скінчено Все скінчено. Лишаюсь я на самоті… Можливо так Було написано: В лініях долі на руці – Розлуки знак. Перегорить. І пам’ять ввічливо зітре Рани з душі, Хоч ще болить Я знаю – туга відійде, Пройдуть дощі. І відпущу. Я не затримую – іди! Ти ж так хотів! Ще зацвіту. Мов хризантеми восени До холодів. Перезимую […]...
18. Олеся Крисько – Еще не закончилось лето Еще не закончилось лето, а я уже жду апреля… Цветущих лугов и песен с юга вернувшихся птиц. Еще ведь совсем не осень, ну что же я в самом-то деле? Наверно устала просто от суетливых лиц. Неужто все так неизбежно? Зима придет, за ней старость… А что мне от лета осталось? Ромашек букет на память, да […]...
19. Олеся Крисько – Наполняется все новым смыслом Наполняется все новым смыслом. Каждый день совершенно иной. Я стараюсь смириться с той мыслью: Постепенно доходит – Не мой… Засыпаю. (сон боли сильнее) Ощущая вокруг пустоту, На своей половине постели Я согреться никак не могу. Одиноко. до боли, до крика! До безумно немой пустоты! К тишине все никак не привыкну, Что кричать мне, хоть до […]...
20. Олеся Крисько – По традиції – “Мокка” з вершками По традиції – “Мокка” з вершками. Сім хвилин. Я встигаю на потяг. Тихо серце вистукує гамми, Для натхнення ти вічний наркотик. У вагоні – поближче до вікон. Смс: “Напиши. Я зустріну”. Усміхнусь і у відповідь скину: “Я хвилин за п’ятнадцять приїду… “ По традиції – ти вже чекаєш. Час скорочує відстань між нами. Привезу тобі, […]...
21. Олеся Крисько – де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Як можна швидше відступити і піти! Під впливом пристрасті боюся ненароком Про почуття свої розповісти. Де взяти сили, щоб себе переконати, Що це не правильно, що ти тепер не мій… Де взяти сили, щоб долоню свою забрати, Яку стискаєш ти в руці своїй… Не вистачає сил, щоби […]...
22. Олеся Крисько – Белое облако выхватив взглядом Белое облако выхватив взглядом сквозь пóлосы Улиц ночных, (это мне ли не сниться апрель?) – Нежная сакура, вдруг, посреди мегаполиса, Будто мираж. И глазам тут хоть верь, хоть не верь. Рано ли, поздно ли… Все таки во-время, кажется. Все предначертано нам вездесущей судьбой. Ведь не случайно – цветущее дерево – надо же, В первый же […]...
23. Олеся Крисько – Твоє фото… Записки… Букети Твоє фото… Записки… Букети… Приглядаюсь в обличчя несміло, Намагаюсь у нім розпізнати, Що за біль ти у серці носила. Що за біль, чи любов нероздільну, Чи яку невиправну утрату, Чи самотність, що так безнадійно В собі стерти хотіла, зламати. Чорні очі наповнені сумом – Чом печалі ніхто не помітив? Що тепер? Лише фото в альбомах. […]...
24. Олеся Крисько – Привет, сестренка! Проходит время Привет, сестренка! Проходит время… Мы с ним бороться, увы, не в силах. Порою сложно быть самой первой, Но и последней – невыносимо. А помнишь лето в том доме старом – Скрипучий пол и кувшины-кружки, Как нас учили, что нужно рядом Идти по жизни, держать друг дружку? Сестренка, знаешь, я так скучаю, Нам скайпа мало для […]...
25. Олеся Крисько – П’янким помаранчем наповнює сонце П’янким помаранчем наповнює сонце Мою кімнату. Всі барви вогню Складає в палітру із відтінком бронзи, Вклада тонкі пензлі в долоню мою. Вплітає у вечір тонкі аромати Сніжних конвалій, барвінку блакить. Їх змішує з свіжою зеленню м’яти Тендітністю теплою тихо п’янить. Мелодії ніжні, вже майже забуті, Старих, та до болю знайомих пісень. І так непомітно і […]...
26. Олеся Крисько – Якби ж ти слухав стук мого серця Якби ж ти слухав стук мого серця, Та рахував би його удари, Розшифрував би у його герцах Всю потаємність ранкових марень. Якби ж відчув ти чим пахне небо, Пташиних співів весняні ноти, Що невагомо ллються у вуха Якби ж ти знав це, якби ж ти слухав! В передсвітанні, як завжди, знову Ховаю в грудях той […]...
27. Час повернути назад неможливо Час повернути назад неможливо, Спогади – все, що тепер у нас є. Й тільки сьогодні трішки тужливо, Згадує все серце моє. Я відпускаю всі сльози й образи, Хай відлетять вони в небуття, Ми вже ніколи не будемо разом, Я вже ніколи не буду твоя. Скоро майбутнє, позаду – минуле, Ну і теперішнє, що у нас […]...
28. Анастасія Кравець – думка лине понад небо Думка лине понад небо І немає вороття! У спокусах, біля тебе Я залишу півжиття! Розтинає милий погляд Сонця стомленого суть. Просторовий твій світогляд Мого мозку – каламуть! Мрії бавляться в екстазі. Ніч ковтає наші сни! Розпорошені у часі Шаленіють “двигуни”....
29. Катя Батушан – Кожний спогад шукає свого притулку Кожний спогад шукає свого притулку Десь поміж сторінок твого існування. Пам`ять – це щось на зразок маніяка в нічному провулку. Завжди будь готовий до згвалтування. Можна тримати в руці бойового кастета, Можна, врешті-решт, не виходити із кімнати. Вони все рівно тебе шукатимуть, де б ти Не був, примушуючи згадати Кожне слово, звук, затаврований дотик, Все, […]...
30. “Не бийте журавля!” (за віршем Л. Кисельова “Земля така гаряча… “) Справжній поет – суцільний оголений нерв. Таким тонким відчуттям слова, всеобіймаючим почуттям болю був наділений і поет Л. Кисельов. Його вразили слова пісні, які він поставив епіграфом до свого вірша “Земля така гаряча… “ А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Відштовхуючись від цих слів, автор розвиває тему невимовного болю, що бентежить душу його […]...
31. Ти говориш що кохатимеш вічно Ти говориш що кохатимеш вічно, Ти говориш що забрав мою душу, Ти говориш що вона відлітає, І ти вже знаєш що я не кохаю, Твій погляд стає жорстоким, Твоє серце бється скоріш, Відчуваю що хочеш сказати мені якусь підлість, І звучать з вуст ці слова: “Ти кохаєш його і я знаю, за це тебе довіку […]...
32. Дмитро Славич – Коли небо мовчить Коли небо мовчить і безжально затягує хмари, Блискавиці тріщать, розбиваючи тишу нічну, Ніби щось неземне наді мною накладує чари І приходить вона – королева самотнього сну. Я шукаю її – цю примару моєї уяви Поетичний міраж, цей терпкий заборонений плід У липневім дощі в ароматі ранкової кави Ніби чиста сльоза, ніби вільний пташиний політ. Я […]...
33. Тарас Шевченко – І небо невмите, і заспані хвилі І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом? Не говорить, Мовчить і гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава; Не хоче правдоньки сказать, А більше ні в кого спитать....
34. Павло Глазовий – Піжмурки Повернувсь Кузьма додому. У квартирі – сивий дим – Хто курив? – питає жінку. – Чи не хахаль твій Максим? – Загляда в кутки, під ліжка, покривала підійма І приказує сердито: – Тут нема… І тут нема… Потім дверці гардероба не вагаючись потяг. Глядь: сидить сусідський Жора – більше метра у плечах. Обдивився здоровила ошелешений […]...
35. Микола Руденко – Небо А небо не змінилося – так само Сідає сонце і хмарки пливуть. І сто заграв зненацька за лісами Скривавлять дум моїх тернисту путь. Так, небо не змінилося. Єдине, Що здатне душу втішити в снігах. Із світанкових хмар у серце лине Болюча, нерозгадана снага. Підводиться гіркою таїною Невільницької долі дивний знак: Раніше синь оту, що наді […]...
36. Ольга Анцибор – Суперечка (переклад з Андрея дементьева) Йди! Тебе не тримаю… Пусти мою душу, Як гріхи відпускали у нас в давнину. І хоч третій вже хтось все до біса порушив, Я на себе прийму і печаль і вину. Не прошу я ні спокою в долі, ні смерті. А прошу справедливості тільки в однім: Хто в коханні усе зрозуміє і стерпить, Той живе […]...
37. Я ж тебе, Галю, не лаю (народна пісня) – Я ж тебе, Галю, не лаю, Я ж тебе, Галю, питаю: Ой чи були гості, які були гості У моєму домі без мене? – Був Омелько із села, А Оверко з хутора, А ще був Михайло, милий шкандибайло*, Був у мене, молодої, з города. – Я ж тебе, Галю, не лаю, Я ж тебе, […]...
38. Мозолевський Борис – Криворізьке небо Чи знав тоді, лаштуючись в дорогу, Як гірко віддзеркаляться в мені Черлені ліхтарі Кривого Рога, Твоя печальна постать при вікні? А криворізьке небо вирувало, Млоїлося і шерхло у димах. Які світи мені ти дарувала У тих ночах, яких уже нема! Там був ставок і човен на приколі. Крізь дим злітали птиці вдалині. І ти мене […]...
39. Як чисте небо люблю Як чисте небо люблю І стягів жовто-сині стрічки, Мов солов’я пісню, дзвенить у гаю, Люблю твої очі – прозорі річки. Мов при дорозі квітучу калину, Зелену траву, квіти в росі, Люблю тебе всю, як стиглу малину, Навіки тону в безмежній красі. Ти моє сонце. Ніжні проміння – Це губи вишневі цілують твої, Райдуги пишне кольорове […]...
40. Зелененький барвіночку (народна пісня) Зелененький барвіночку, Стелися низенько, А ти, милий, чорно… , А ти, милий, чорнобривий, Присунься близенько. Приспів: Ще, ще, ще, ще, ще, ще ближче, Присунься ще ближче. Зелененький барвіночку, Стелися ще нижче, А ти, милий, чорно… , А ти, милий, чорнобривий, Присунься ще ближче. Ой ти, мамо, моя мамо, Мамо моя мила, Не дай мене за… […]...